Із мислителів, найбільш близьких Кампанеллі за часом, можна було б очікувати впливу на нього з боку Мора, “Утопія” якого протягом ХVI століття мала широке розповсюдження.Однак, як це не дивно, В “Місті Сонцґя” ми не бачимо помітних слідів читання Мора, хоча в інших своїх творах Кампанелла посилається на Мора як на проповідника ідеї спільності.Організація вмробництва, розподілення управління, шлюб – всі ці найважливіші риси соціальної утопії викладені Кампанеллою зовсім по-іншому, ніж в “Утопії”. Деякі спільні риси можна виокремити хоча що в зображенні спільних трапез та ще в кількох дрібних деталях.Якщо і можна припустити вплив “Утопії” на Кампанеллу, то тільки в сенсі найзагальнішого, і до того ж не єдиного поштовху його думки у напрямі вирішення соціальної проблеми на основі спільності.
Літературні впливи, під якими склалася соціальна ідея Кампанелли, важко встановити. Він був добре ознайомлений з класичною літературою. В тексті “Міста Сонця” ми зустрічаємо посилання на Сократа і Платона, але відомо, що Кампанелла читав набагато білльше. Він вивчав Арістотеля, читав багатьох римських прозаїків і поетів. Найсильнішим з цих античних впливів був вплив Платона. Кампанелла посилається на Платона, як на свого попередника. Він стверджує, що Платон дав нарис держави, яка б могла чудово існувати при стані невинності люддей і тільки їхня гріховна природа пеерешкоджає цьому. Найбільш різко вплив Платона кидається у вічі в тій частині твору Кампанелли, де говориться про шлюбні відносини.
Інша група літературних впливів, які можуть бути відмічені в “Місті Сонця”, - це впливи ранніх християнських письменників, “батьків церкви”. Ми знаходимо в Кампанелли згадки про Климента, Тертулліана, Августина тощо. Він впевнений в комунізмі раніх християн і в тому, що спільність відповідна не тільки розуму, але й одкровенню, завітам Христа. Таке злиття двох традицій – античної і ранньохристиянської є типовим майже для увсіх утопістів ХVI – ХVIII століття.
Розуміння соціальних передумов “Міста Сонця” відкриває нам шлях до розуміння його довготривалого впливу. Але воно також пояснює і межі впливу на Кампанеллу його літературних античних і ранньохристиянських вчителів. Кампанелла не просто ковтає те що йому дає літературна традиція, але й перетворює її матеріал у вілповідності з потребами свого часу і тих соціальних груп, інтереси яких він висловлює. Саме це дає йому можливість, відкинувши аристократичні риси вчення Платона, і “пристосуванство” батьків церви, побудувати утопічну схему ідеального суспільства.
5 червня 1638 року, в день, коли Кампанеллі виповнилося сімдесят років, народився спадкоємець французьрого престолу. Кампанеллі – астрологу і поету було замовлено гороскоп на народження царственного немовляти. У віршованій латинській “Еколозі на народження дофіна” Кампанелла дав волю своїм мріям про настання золотоо віку. “Народився великий герой і він возз’єднає всі народи в в єдиному християнстві і збудує храм миру” – проголошував він в останньому пориві пророчого натхнення. Образ майбутнього короля франції вже вкотре набуває знайомих рис правителя – філософа:
До основи вивчить він мистецтво війни й миру,
В таємниці небес і у все, що земля і вода виробляють,
Він проникне розумом глибоким і
Речей пізнає всю систему, всі зв’язки охопить,
Розкриваючи веління Долі…
Людовік ХIV не здійснив покладених на нього філософом надій. Він не створив царства божого на землі, не збудував Міста Сонця. Його самого придворні панегіристи називали “Король – Сонце”. Восторжествувала макіавелістська державна необхідність абсолютної монархії.
Політична програма Томмазо Кампанелли обернулася утопією.
Список використаної літератури :
1) Кампанелла Т. Місто Сонця. – К.,1988.
2) Рутенбург В. І. Кампанелла. – Ленінград,1956.
3) Львов С. Громадянин Міста Сонця. – М.,1979.
4) Гогфункель А. Х. Томмазо Кампанелла. – М.,1969
5) Штеклі А. Кампанелла. – М.,1966.
Штеклі А. Утопія і наука. – М.,1978.
[1] “Місто Сонця” Т. Кампанелла; с.148.
[2] с.140 там же.
[3] “Кампанелла” А. Штеклі., с.176.
[4] “Місто Сонця” Кампанелла., с.135.
[5] “Місто Сонця” Кампанелла., с. 142.
[6] Аістотель. “Політика” М.1911., с.58.
Завантажити реферат