Аналогія

Аналогією називається такий умовивід, в якому від схожості предметів в одних ознаках робиться висновок про схожість цих предметів і в інших ознаках.

Умовивід за аналогією відбувається так: якщо порів­нюючи два предмета, встановлюють, що предмет А має ознаки аbсd, а предмет В має ознаки аbс, то роблять здогадний висновок про те, що предмет В має і ознаку d. Схематично структуру умовиводу за аналогією мож­на записати так:

А має ознаки аbсd.

В має ознаки аbс.

Отже, В має ознаку d

Приклад. Під час розслідування кримінальної спра­ви про пожежу на складі слідчим було встановлено, що пожежа виникла перед ревізією; у день пожежі завіду­вач складу був у від'їзді; на складі, через систематичні крадіжки, утворилася велика нестача товарів; пожежа виникла внаслідок навмисного підпалу складу сторон­ньою особою, котра отримала винагороду за підпал від завідувача складу. Розслідуючи іншу справу про поже­жу на складі, слідчий установив, що тут, як і в першому випадку, пожежа виникла перед ревізією; у день поже­жі завідувач складу був у від'їзді, на складі було вияв­лено велику нестачу товарів, яка виникла внаслідок крадіжок протягом тривалого часу, пожежа виникла в результаті навмисного підпалу. На підставі схожості названих ознак другого випадку з ознаками першого випадку висунуто припущення (версія) про те, що у дру­гому випадку до пожежі на складі причетний завідувач складу.

Аналогія — це такий умовивід, у якому рух думки відбувається від окремого до окремого, від часткового до часткового. Вихідним знанням в аналогії є знання про окремий предмет. За допомогою умовиводу за ана­логією ознаки, що належать одному одиничному пред­мету, переносяться на інший одиничний предмет: у на­шому прикладі ознака («до підпалу складу причетний завідувач складу»), установлена під час розслідування одного випадку, перенесена на інший випадок. Аналогія, таким чином, є умовиводом від відомого до невідомого, її висновок є нове знання про окреме, здобуте шляхом опосередкування.

Аналогія, як і будь-яка логічна форма, є відображен­ням певних зв'язків і відношень предметів реальної дійсності. Можливість умовиводів за аналогією зумов­лена необхідним, закономірним характером зв'язку ознак предметів. Якби між ознаками предмета не існувало якогось зв'язку і кожен предмет містив у собі сукуп­ність випадкових властивостей і ознак, то від знання ознак одного предмета не можна було б перейти де знання ознак і іншого предмета. Але оскільки між озна­ками предмета існує стійкий зв'язок і залежність, то від схожості двох предметів з одних ознаках природне при­пущення щодо схожості цих предметів і в інших озна­ках. У багатовіковій практиці людина переконувалася, що якщо в одного предмета, котрий має ознаки аbс, існує й ознака d, то й інший предмет, з ознаками аbс, може мати ознаку d. Мільярди разів відображаючись, такий зв'язок предметів і їхніх ознак закріпився у на­шій свідомості у формі умовиводу за аналогією.

Безпосередньою або логічною основою висновків за аналогією є таке положення: якщо два предмети схожі в одних ознаках, то вони можуть бути схожими і в ін­ших ознаках, виявлених в одному із порівнювальних предметів.

Аналогія дає висновки не достовірні, а тільки імовір­ні. Пояснюється це тим, що порівнювальні предмети, наскільки б вони схожими не були між собою, мають завжди ознаки і відмінності. І може так трапитись, що ознака d, притаманна предмету A, є саме такою ознакою, котрою предмет А відрізняється від предмета В і тому предмет В її не містить. У такому випадку висновок В має ознаку d буде хибним.

Ступінь імовірності висновків в умовиводах за ана­логією залежить від ряду умов:

1. Від кількості порівнювальних предметів. Чим більше встановлено східних ознак у предметів, тим вищий ступінь імовірності висновку за аналогією. Але лише одна кількість ознак, що збігаються, не є вирішальними. Кількість ознак порівнювальних предметів може бути однозначною, але якщо ці ознаки другорядні, випадко­ві, то аналогія буде хибною.

2. Тому однією з важливих умов підвищення ступе­ню імовірності висновку в аналогії є характер зіставлюваних ознак. Чим більше схожих ознак і чим вони істотніші, тим імовірніший висновок. Висновок за аналогією тим цінніший, чим менше ознак, котрими відрізняються порівнювальні предмети, і чим менше вони істот­ніші.

3. Третьою важливою умовою логічної переконливості висновку в умовиводах за аналогією є зв'язок порів­нювальних ознак. Імовірність висновку тим більша, чим тісніше зв'язані між собою схожі ознаки (аbс) і чим істотніший їхній зв'язок із ознакою (d), котра перено­ситься на досліджуваний предмет.

4. Ознака (а), що переноситься, має бути якомога одиотипнішою з ознаками (аbс), на основі котрих один предмет уподібнюється іншому.

5. Якщо предмет, стосовно якого ми робимо умови­від за аналогією, має ознаку, несумісну з тією ознакою, котра йому приписується, то аналогія неможлива.

Аналогія посідає важливе місце в науковому дослі­дженні. Особливо плідно використовується вона на по­чаткових стадіях пізнання. Аналогія є одним із засобів логічного опрацювання фактичного матеріалу і висуван­ня гіпотез. Історії науки відомо чимало випадків, коли наукові висновки було здобуто за допомогою умовиво­дів за аналогією. Наприклад, за аналогією з хвилями на поверхні води було відкрито закони поширення зву­ку і світла; аналогія між поширенням теплоти і поши­ренням електрики дала змогу перенести порівняння, роз­роблені для явищ теплоти, на явища електрики; анало­гія, проведена між рухом пружних шарів і рухом моле­кул газу, створила можливість вирахувати тиск газу, тощо.

Аналогія широко застосовується не тільки у приро­дознавстві під час вивчення явищ природи, а й у суспіль­них науках під час вивчення явищ суспільного життя.

Дехто з логіків розрізняє аналогію предметів іана­логію відносин.

Під аналогією предметів розуміють такий умовивід, в якому вживаються два одиничних предмети, а пере­носною ознакою виступає властивість одного з цих пред­метів. Коли, наприклад, два порівнювальних предмета мають групову схожість ознак і нову ознаку, виявлену в одного з предметів, переносять на другий, предмет, то такий висновок буде мати аналогію предметів.

Аналогія відносин — це такий умовивід, укотрому уподібнюють один одному не два окремих предмети, а два відношення між предметами. Наприклад, Ф. Ен­гельс уподібнює відношення між формальною і діалек­тичною логікою відношенню між арифметикою і вищою математикою.

Розрізняють також точну аналогію і просту (неточ­ну) аналогію.

Точною аналогією називають аналогію, у якій вис­новок робиться на основі знання того, що переношува­на ознака (d) перебуває в залежності від ознаки схо­жості (аbс).

Проста аналогія — це така аналогія, коли невідомо, чи знаходиться переношувана ознака (d) в залежності від ознак схожості (аbс) чи ні.

Точна аналогія дає висновки вищого ступеню імовір­ності, що наближуються до достовірних, ніж проста ана­логія, висновки котрої можуть бути найменшої імовір­ності.