Зміст:
Вступ
Формування І. Канта як філософа. Факти з біографії, що передували розвитку філософських поглядів И. Канта.
Період, що передує написанню « Критики чистого розуму»
«Критика чистого розуму» - головна філософська праця І. Канта
Висновки
Постскриптум
Список літератури
Вступ
Знайомство з філософією І. Канта взагалі можна визнати не тільки гарним початком вивчення філософії, але і неабиякою
школою для розвитку самостійного мислення. Фактично всі різновиди сучасної філософії, так чи інакше, мають першоджерелом
вчення І. Канта, його ідеї піддалися осучасненню, змінам, але продовжують жити.
Канта прийнято називати основоположником німецької класичної філософії. Дійсно, майже усі види класичного і сучасного
філософствування, у тій чи іншій мірі, звертаються до творчості цього мислителя. Його праці поклали початок знаменної
традиції в європейському духовному розвитку. Суть її полягає в тому, що кожен подальший крок уперед розглядається як
переосмислення накопиченого теоретичного багатства, що дбайливо зберігається, але не перетворюється у фетиш.
Ідеї Канта піддалися трансформації, але продовжують жити. Особливо актуальні вони на даному етапі розвитку людського
суспільства - у період гуманізації всіх галузей знання, у тому числі і філософії.
Канта порівнюють із Сократом, тому що філософія його людяна. Сократ уперше звів філософію з небес, затвердив на
землі, відвернувся від космосу і зайнявся людиною. Для Канта проблема людини стоїть на першому місці, він не забуває і про
всесвіт, але головне для нього людина. Кант міркував про закони буття і свідомості з однією тільки метою: щоб людина стала
людяніше. Щоб не заважали її свідомості утопії й ілюзії.
Читати і розуміти Канта важко, але зрозуміла думка радує і возвишає. У Канта серйозність викладу завжди пов'язана з
труднощами проблеми, з тим, що найчастіше йому першому довелося до цієї проблеми доторкнутися.
2. Формування І. Канта як філософа. Факти з біографії, що передували розвитку філософських поглядів И. Канта. Період,
що передує написанню «Критики чистого розуму»
Іммануіл Кант народився 22 квітня 1724 року в родині лимаря.
Він ріс на окраїні міста серед дрібного ремісничого і торгового люду. У родині він був четвертою дитиною і не
відрізнявся особливо міцним здоров'ям. За порадою пастора Франца Альберта Шульца, що відвідував в числі своїх
парафіян і родину Канта, восьмирічного Іммануіла віддали в "колегію Фрідріха", державну академію, директором якої був
призначений сам Шульц. Тут майбутній філософ провів вісім років. Він учився на латинському факультеті. Головними
предметами були латинь і богослов'я. Звідси Кант виніс любов до римської поезії й антипатію до зовнішніх проявів
релігійного культу. Батьки хотіли бачити у своєму сині пастора, але Кант, захоплений уроками викладача Гейденрейха, мріяв
присвятити себе древній словесності.
Восени 1740 року Кант вступає до університету, де учиться, скоріше за все, на медичному факультеті (точних свідоцтв
не збереглося). Гімназичне захоплення філологією поступилося місцем інтересу до фізики і філософії.
Новим своїм інтересом він був зобов'язаний людині, що більше, ніж Франц Шульц і Гейденрейх, вплинула на його
духовний розвиток. Це був професор Мартін Кнутцен. Якби не його рання смерть, німецька філософія, можливо, мала б у
числі корифеїв і це ім'я. Зараз, однак, Мартін Кнутцен відомий тільки як учитель Канта. Від нього Кант уперше почув ім'я
Ньютона. Не без впливу Кнутцена, не без допомоги його книг, на четвертому році університетського навчання Кант прийнявся
за самостійний твір по фізиці.
Робота просувалася повільно. Позначалася не тільки відсутність навичок і недолік знань, але і нестатки, у
яких перебував Кант.
Першу свою роботу Кант писав три роки - з 1743 по 1746 рік. Називалася вона "Думки про істинну оцінку живих сил". Ця
робота являла собою спробу виступити арбітром у суперечці картезіанців і лейбніціанців про вимір кінетичної енергії.
Створюючи цю роботу, Кант, по - видимому, не знав, що вже в 1743 році Даламбер дав універсальне рішення проблеми, виразивши
його формулою F=mV2/2. Кант, сам того не відаючи, лише повторив рішення Даламбера. Однак робота містила ряд оригінальних
умопобудов, у тому числі міркування про зв'язок тривимірності простору і закону всесвітнього тяжіння. "Думки ."
друкувалися з 1746 по 1749 рік. Після виходу книги у світ, Кант посилає по екземпляру швейцарському вченому і поету
Альбрехту Галлеру і математику Ейлеру в Петербург, однак, відповіді на ці поштові відправлення він не одержав. Можливо,
причиною тому послужив описаний вище промах молодого вченого. Незважаючи на те, що перша робота не принесла Канту
популярності й поступається, по масштабу більш пізнім його працям, вже в цій роботі проявилася характерна риса всієї його
філософії - поєднання безкомпромісного прагнення до істини зі схильністю до розумних компромісів, коли в наявності дві
крайні точки зору.
В університеті Кант провів сім років. У 1747 році, не захистивши магістерської дисертації, він залишає рідне місто.
Він стає домашнім вчителем і вчить у селі дітей. У цей період Кант написав рукопис по астрономії "Космогонія,
або спроба пояснити походження світобудови, утворення небесних тіл і причини їхнього руху загальними законами розвитку
матерії відповідно до теорії Ньютона". Стаття була написана на конкурсну тему, запропоновану Прусською академією наук, але
молодий учений не наважився взяти участь у конкурсі. Стаття була опублікована тільки 1754 році після повернення Канта в
Кенігсберг. Трохи пізніше, наприкінці літа 1754 року, Кант публікує другу статтю, присвячену також питанням космогонії -
"Питання про те, чи старіє Земля з фізичної точки зору". Ці дві статті були мовби прелюдією до космогонічного трактату, що
був незабаром написаний. Його остаточна назва була - "Загальна природна історія і теорія неба, або спроба витлумачити
побудову і механістичне походження усієї світобудови, виходячи з принципів Ньютона". Трактат вийшов анонімно в 1755 році, і
незабаром в одному з видань з'явилася схвальна рецензія. Робота являє собою своєрідну спробу сполучити допитливість
натураліста зі звичними з дитинства догматами церкви. Приступаючи до викладу космогонічної системи, Кант заклопотаний одним:
як погодити її з вірою в бога. Філософ переконаний, що протиріччя між його гіпотезою і традиційним релігійними
(християнським) віруванням немає. Однак, очевидно деяка подібність його поглядів з ідеями древніх матеріалістів - Демокріта
та Епікура. Як і ці філософи, Кант думав, що первісним станом природи було загальне розсіювання первинної речовини, атомів.
Він показав, як під впливом чисто механістичних причин з первісного хаосу матеріальних часток могла утворитися наша сонячна
Завантажити реферат