Отже, враховуючи дані СЕС Тисменицького району, можна зробити висновки, що найбільша захворюваність грипу зустрічається в 1991 році (1992 випадки), а найменша в 1994 році (44 випадки); 2000 році – 477 випадків.
Висока захворюваність на грип щорічно завдає великої шкоди здоров‘ю населення та значних економічних збитків.
Сезонність епідемічного поширення грипу співпадає з холодними місяцями року. Вважають, що простудний чинник, який знижує загальну резистентність організму сприяє розвитку грипозної інфекції. Підтвердженням цього припущення може бути той факт, що в осінньо-зимові місяці поряд зі значним збільшенням кількості гострих респіраторних вірусних інфекцій, пропорціонально збільшується ураженість населення грипозною інфекцією.
Грип уражує всі вікові групи, однак у дітей перших років життя та людей старшого віку перебіг інфекції більш важкий. Захворюваність на грип сільського населення менша порівняно з міським, що пов‘язано з меншою скупченістю у сільській місцевості людей.
У нашій країні для активної специфічної імунізації застосовують живу інтраназальну вакцину. При спів паданні типу вірусу, з якого приготовлена вакцина, і з вірусом який етіологічним елементом епідемічного процесу, ця вакцина дає добрий ефект. Її використовують лише для імунізації дорослого населення.
В останні роки все ширше застосування знаходить ін активована вакцина.
Розроблено технологію приготування спитвакцини. Вона відрізняється від інших ін активованих вакцин високим ступенем очищення від баластних речовин, у зв‘язку з чим ця вакцина майже ареактогенна. Тому її назначають для щеплень дітей і осіб старшого віку.
Все більшого значення набуває профілактика для інтерферону, наявність з якого в організмі пригнічує репродукцію будь-якого вірусу. Лейкоцитарний інтерферон рекомендується закапувати в ніс тричі на день протягом усього періоду.
Використана література.
1. М. Б. Тітов “Інфекційні хвороби”.
2. І.С. Безденежних “Епидемиология”