В системі медичної освіти ідея міжпредметного інтегрування, міждисциплінарного, комплексного підходу є однією з найбільш перспективних та необхідних. Реформа медичної школи пов’язана з реалізацією цієї ідеї в нових формах. Мова йде про нову організацію навчального процесу, при якій студенти-медики вивчають не окремі дисципліни, щоб вивчити і забути, а для забезпечення навичок згідно кваліфікаційної характеристики.
Змістовна інтеграція навчального процесу повинна грунтуватися на цілісному розумінні людини, її життєдіяльності, здоров’я і захворювань з врахуванням наслідків еволюції і сучасного розвитку під впливом фізико-хімічних, екологічних факторів, спричинених виробничою діяльністю суспільства.
Системний міждисциплінарний метод навчання дозволяє підготувати медичного працівника з якісно новим рівнем мисленням, щоб оцінити стан хворого організму, інтегруючи результати даних: анатомічних, фізіологічних, біохімічних, клінічних. Такий підхід в повній мірі відповідає давньому постулату медицини “Лікувати не хворобу, а хворого”. Ми не готуємо окремо терапевтів, хірургів, педіатрів, а готуємо медичних сестер, фельдшерів, виходячи з кваліфікаційної характеристики.
Робоча програма повинна визначити основну мету викладання терапії, як єдиної науки, так і в комплексі з іншими дисциплінами. Особливо, це характерно, при невідкладних станах, коли необхідно своєчасно, правильно і кваліфіковано надати долікарську допомогу, щоби зберегти здоров’я й життя людини. Потрібно віддиференціювати від захворювань хірургічного, гінекологічного, інфекційного профілю, що потребує логічного і клінічного мислення від середнього медичного працівника. Наприклад: біль при нирковій коліці в нижній половині живота потребує виключення гострого живота (хірургічний профіль), позаматкової вагітності (гінекологічний профіль). Від поєднання загального клінічного мислення залежить тактика медичного працівника і допомога застосувати знеболюючі (анальгетики) чи тепло.
Основна мета міжпредметного інтегрування полягає в тому, щоб при вивченні певної теми активізувати раніше засвоєні знання, вміння, навички, необхідні для повноцінного вивчення даної теми. При цьому повинні бути прийняті до уваги інтереси предметів, які будуть вивчатися в подальшому. Міжпредметна інтеграція вирішує задачу органічного поєднання нової теми з попередніми і наступними знаннями, визначення логічних зв’язків між різними дисциплінами, розділами, темами, визначення місця та призначення різних дисциплін в майбутній професійній діяльності і об’єднання в одну систему.
Методичне планування міжпредметної інтеграції ведеться в трьох напрямках:
Перший напрям – визначаються дисципліни, їх розділи, теми, що є забезпечуючими для теми даного заняття.
Наприклад: Тема “Гострі пневмонії”.
Анатомія – дихальна система
Фізіологія – забезпечення тканин киснем
(газообмін).
Патологія – запалення.
Фармакологія – антибіотики, сульфаніламідні,
Відхаркуючі засоби.
Мікробіологія – збудники: пневмококи,
стафілококи, стрептококи, віруси.
Сестринська справа – взяття харкотиння на
дослідження, введення і розведення а/б, проба
на чутливість вимірювання температури, види
та періоди гарячок, постановка гірчичників.
Другий напрям – визначаються перспективні дисципліни, їх розділи, теми, на наступному етапі будуть використані матеріали даної теми.
Наприклад: “Цукровий діабет”.
Хірургія – мікроангіопатія нижніх кінцівок,
гангрена, ампутація.
Очні захворювання – відшарування сітківки.
Акушерство – цукровий діабет та вагітність,
ведення пологів.
Третій напрям – плануються внутрішньо-предметні зв’язки, що забезпечують інтеграцію теми, що вивчається з попередніми та наступними темами даного курсу.
Пневмонії – пневрити (як ускладнення).
Панкреатити – цукровий діабет.
При вивченні курсу терапії кожний студент повинен оволодіти сукупністю знань з анатомії та фізіології людини, що неможливо – без відповідних базових знань з цих дисциплін.
На перших заняттях з терапії ми проводимо тестовий контроль вихідного рівня знань студентів з біології, хімії, анатомії, фармакології, з питань які необхідні студентам для засвоєння програмного матеріалу з терапії. Розробляються заходи для усунення недоліків (викладачі забезпечуючих дисцплін отримують про це інформацію, а викладачі-терапевти включають ці питання в відповідні розділи і теми).
Наприклад, перед вивченням теми “Гломерулонефрит” студент здає анатомо-фізіологічні особливості сечо-видільної системи, утворення сечі…
Дієвою формою інтеграції є проведення з суміжними цикловими комісіями науково-медичних конференції.
Конференція на тему “Цукровий діабет” проведена спільно з викладачами акушерства та гінекології і хірургами розвинула у студентів клінічне мислення з метою запобігання ускладнень.
Подальше удосконалення інтеграції мусить бути пов’язане зі створенням відповідних інтегрованих програм, які б забезпечили чіткий і узгоджений розподіл змісту навчання між предметами, починаючи з першого курсу і до випуску. Поки що ж ми використовуємо інтеграцію і при поданні теоретичного матеріалу і при оволодінні студентами навичками для професійної діяльності під час практичних занять: обстеження хворих, виконанні маніпуляцій, наданні допомоги, і при використанні позааудиторної самостійної роботи.
Організація навчання повинна бути скерована на розвиток клінічного мислення, вміння швидко орієнтуватися в постановці діагнозу та наданні долікарської допомоги при невідкладних станах. Для досягнення цілей міждисциплінарного інтегрування важлива системність та послідовність в реалізації цього підходу, при вивченні як теоретичних, так і клінічних дисциплін.
Використання передового педагогічного досвіду.
На Україні відбувається реформа освіти, правда; не гак швидко та якісно, як нам би хотілось. Від вирішення завдання реформування освітніх інститутів суттєво залежить майбутнє нашої держави та й громадян.
Науковою основою реформування є розроблена в 1994 р. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття), яка передбачає визначення стратегії розвитку освіти України на найближчі роки та перспективу створення життєздатної системи навчання та виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації.
Для втілення в життя цієї програми важливим є оптимальне використання передового педагогічного досвіду, зарубіжного та вітчизняного.
Нині для освіти України (як і для багатьох країн СНД) характерні відкритість, прагнення пізнати та використати передовий зарубіжний досвід і це цілком зрозуміло.
З'явилась можливість для певної частини освітян (поки що досить малої) ознайомитися з роботою кращих навчальних закладів світу. Йде досить інтенсивний обмін освітянськими делегаціями. В пресі, на радіо та телебаченні досить часто йде мова про передові зарубіжні педагогічні технології, бакалаврат, проведення семінарів по телебаченню та ін.
Завантажити реферат