Для утворення умовних рефлексів важливе значення має здатність великих півкуль головного мозку проводити аналіз і синтез явищ зовнішнього світу .
У звичайних умовах зникнення раніше утворених умовних рефлексів ,при зупинка реакцій на окремі сигнали здійснюється завдяки розвитку процесу гальмування . Збудження і гальмування – це дві нерозривно зв’язані форми прояву нервової діяльності .На основі аналізу явищ гальмування І.П. Павлов прийшов висновку ,що сон являє собою розмите гальмування ,яке охоплює всю кору і найближчі до неї утворення . Вчення про гальмування дало ключ до розуміння таких “загадкових явищ” як гіпноз і сновидіння .
В процесі життєдіяльності організму постійно утворюються як позитивні ,так і негативні умовні рефлекси .Саме вони визначають всю діяльність людини і тварини ,їх повсякденну поведінку .Кора великих півкуль головного мозку являє собою “грандіозну мозаїку “ джерел збудження і гальмування ,яке безперервно змінюється .Якщо послідовність і характер подразників багатократно повторюється ,то в корі великих півкуль створюється відповідна система умовних зв’язків ,так званий стереотип нервових процесів ,які полегшують і спрощують реакції .
Вища нервова діяльність має індивідуальні відмінності , які залежать від типу нервової системи ,який визначається співвідношенням сили ,рухливості і врівноваженості процесів збудження і гальмування. Розрізняють чотири основні типи нервової системи, що характеризуються :
1)сильними ,рухомими, врівноваженими нервовими процесами;
2)сильними ,рухомими ,але не врівноваженими нервовими процесами, причому процеси збудження переважають процеси гальмування ;
3)сильними, врівноваженими ,але інертними процесами ;
4)слабкими процесами збудження і гальмування .
Ці типи відповідають за Павловим описаним ще в древності темпераментам :сангвінічному ,холеричному ,флегматичному і меланхолічному .Вони залежать як від спадкових якостей ,так і від виховання і життєвих умов .
Загальні закономірності вищої нервової діяльності встановлені в дослідах на тваринах ,властиві і людині .Але кора великих півкуль
головного мозку людини має значно більшу здатність до синтезу, узагальнення відокремлення від дійсності зовнішнього світу .Якщо для тварин має значення так звана перша сигнальна система ,то для людини, крім неї ,величезне значення має друга сигнальна система ,в якій сигналом того чи іншого явища зовнішнього світу може стати його символ ,так би мовити ,сигнал сигналу – вимова ,почуте або видиме (написане) слово .Друга сигнальна система ,пов’язана з функцією мови та трудової діяльності ,являє собою якісну особливу властиву тільки людині форми вищої нервової діяльності .Друга сигнальна система у взаємодії з першою нервовою системою відіграє першорядну роль у свідомій діяльності людини, лежить в основі мислення .
П Л А Н
1 . Фізичні основи індивідуальної психічної діяльності.
2. Типи вищої нервової діяльності форми та фізичні основ психічної діяльності ( сон, пам ‘ять, мислення, свідомість ,мова).
3.Біоритми мозку. Стадії сну.
Завантажити реферат