Державні проектно-технологічні центри охорони родючості€грунтів та якості продукції на основі результатів агрохімічних€досліджень земель і розробок науково-дослідних установ і€проектних установ видають рекомендації застосування засобів€хімізації, здійснюють державний контроль за їх ефективним€використанням.€
Результатами роботи проектно-технологічних центрів охорони€родючості грунтів і якості продукції і науково-дослідних€установ є наукове забезпечення сервісного обслуговування€виробника сільськогосподарської продукції та сировини.€Організації агрохімічного обслуговування (“Укрсільгоспхіміяі,€“Агрохімцентрі, пункти хімізації господарств (ПХ), обласні,€районні формування “Сільгоспхіміяі, посередники) здійснюють€забезпечення господарств засобами хімізації, виконують роботи,€пов'язані з їх використанням.€
6 Технологія зберігання та внесення добрив€
Основним в господарстві місцевим добривом є гній. Гній є€важливим джерелом азоту, фосфору, калію, а також багатьох інших€елементів живлення рослин, позитивно впливає на мікробіологічну€діяльність в грунті, підвищує родючість. В тоні змішаного гною€в середньому міститься: азоту —5 кг, фосфору —2,5 кг, калію —€
6 кг, кальцію‑3,5 кг, органічної речовини —210 кг. Крім€основних поживних елементів в гної є ферментативні і ростові€речовини. Зберігають гній до внесення щільним (холодним)€способом в штабелях або гноєсховищах. При такому зберіганні€гній укладають в бурти висотою 1 м і шириною 3— м. Довжина€бурта залежить від кількості гною. Кожний шар після укладення€негайно ущільнюють. Висота ущільненого бурта повинна бути в€межах 2—2,5 м. Після укладення останнього шару гною бурт€закривають соломою і землею. Щільне зберігання гною дозволяє€одержати напівперепрівший гній через 4 місяці після закладки.€При такому зберіганні гною значно менше, ніж при інших€способах, втрачається органічна речовина і азот.€
При зберіганні гною в рихлих буртах проходить більша€втрата азоту і органічної речовини. Тому під час літньої і€осінньої вивозки гною, необхідно рівномірно розподіляти по полю€
і негайно заорювати. Гній в купах дуже вивітрюється і€пересихає, поживні речовини із нього вилуговуються дощовими і€талими водами. Велика кількість гною вивозиться в поле в€зимовий час. Такий гній необхідно укладати в штабеля шириною€3— м і висотою 1,5— м. В кожному такому штабелі повинно бути€близько 200— тон гною. Кожний штабель укладається за€короткий час і добре ущільнюється. Розкидання гною з таких€штабелів потрібно проводити перед оранкою. Під час зберігання в€гної проходять за участю мікроорганізмів процеси розпаду€твердих виділень тварин з утворенням більш простих мінеральних€з'єднань і другорядні процеси синтезу. Аміачний азот€втрачається, головним чином, при розкладанні сечі. Вона€розкладається раніше і швидше, ніж інші складові частини гною.€Гній вноситься, як основне добриво під зяблеву оранку або пар.€Найбільший ефект від заорювання гною в парове поле під озиму€пшеницю, а в умовах зволоження під картоплю і овочеві культури,€а також під кукурудзу. Особливо ефективна сумісна заробка гною€з мінеральними добривами в грунт або внесення їх разом у€вигляді органомінеральнх компостів.€
Мінеральні добрива —це промислові продукті або природні€копалини, які містять елементи, необхідні для живлення рослин€та підвищення родючості грунту. Їх отримують з мінеральних€сполук шляхом хімічної або механічної переробки. Бувають прості€та комплексні. Комплексні поділяються на змішані, складні та€комбіновані. Прості бувають азотні, фосфорні, калійні.€Характеристика деяких представників цих добрив: NH4NO3 аміачна селітра, містить 34—% азоту. Половина азоту€знаходиться в рухомій швидко засвоюваній формі —нітратній, а€друга половина —в повільно та довго діючій, амонійній.€Отримують шляхом нейтралізації газоподібним аміаком 45—%-го€розчину азотної кислоти з послідовним упарюванням: NH3 + HNO3 -‑-> NH4 NO3.€
(NH4)SO4 - сульфат амонія, містить 20,5—% азоту.€Отримують при коксуванні, а саме уловленням сірчаною кислотою€аміаку і шляхом нейтралізації сірчаної кислоти аміаком.€[Ca (H2PO4)2 x H20 + H3PO4 + CaSO4] —простий порошкоподібний€або гранульований суперфосфат, містить 14—20% Р2О5. Отримують€шляхом розкладання фосфоритів або апатитів сірчаною кислотою.€
Ca10(PO4)6F2 + 7H2SO4 + 3H2O = 3 Ca(H2PO4)2 x H2O + 7CaSO4 +2HF.€
Фосфоритне борошно- містить 16—% Р2О5. Отримують шляхом€помолу природніх фосфоритів.€
Калімаг K2SO4 x 2MgSO4 - містить 18—% К2О. Отримують з€лангбейніту після видалення з нього NaCl вилуговуванням.€
Калімагнезія K2SO4 x MgSO4 - містить 24—% К2О і 11—%€
MgO. Отримують при обезводненні шеніту.€
Більшість мінеральних добрив розчиняється в воді. Щоб€уникнути втрат необхідно мати склади з водонепроникним€покриттям, із щільними стінами і вентиляцією, цегляну чи€асфальтовану підлогу. Склад повинен мати двоє воріт розміщених€навпроти, а також вільну площу для підготовки добрив перед€внесенням в грунт і пересування транспортних засобів.€Гігроскопічні добрива у вологу погоду злежуються і втрачають€свою розсипчатість. Тому вікна, двері складу за таких умов€повинні бути закритими і добрива необхідно періодично€перемішувати. Різні види добрив потрібно зберігати окремо в€засіках, розділених перегородками, розміри і кількість яких€залежать вид асортименту і кількості добрив, які поступають.€Добрива, що поступають в заводській тарі, складають на€дерев'яні щити в штабеля і зберігають до їх використання.€Пошкоджені і підмочені мішки, а також добрива із підвищеною€вологістю зберігають окремо від основної маси.€
Ефективність удобрення залежить не тільки від кількості і€якості добрив, але і від способу їх внесення в грунт. Існують€два способи внесення добрив: суцільний та місцевий.€
При суцільному внесенні застосовують відповідні розкидачі€
РУМ‑5 та ІРМГ‑4, тукові сівалки СЗ‑3,6. Місцеве внесення носить€локальний характер розподілу добрив. Залежно від часу внесення€добрив і призначення розрізняють: основне удобрення (до€посіву), припосівне (під час посіву), підживлення (внесення€добрив в період росту рослин).€
Основне удобрення проводять розкидним способом з€наступною заробкою добрив на повну глибину. Припосівне€удобрення проводять під час посіву в рядки, лунки разом з€насінням рядковими сівалками. Підживлення проводиться рядковими€(в рядки, міжряддя) культиваторами-рослинопідживлювачами чи€розкидним способом.€
У господарстві застосовується прямоточна технологія€траспортування мінеральних добрив атомашинами ГАЗ‑53 та ГАЗ‑52.€Добрива перевозяться з станції Васильків‑1 до складу€мінеральних добрив і розвантажуються. Перед внесенням добрив за€допомогою траспортера проводиться завантаження добрів у€розкидачі та їх внесення у грунт. Це зумовлено тим, що відстань€від складу до поля не перевищує трьох кілометрів. Добрива, що€злежалися, у разі необхідності можуть бути подрібнені€подрібнювачами мінеральних добрив або гусеничним трактором. При€проведенні підживлення озимої пшениці у фази виходу в трубку та€наливу зерна використовують сечовину, яка вноситься в€розчиненому вигляді оприскувачем з шириною захвату 21 м і€робочим тиском 3,5 атм. (у випадку, якщо листова діагностика€показує можливість отримання сильної пшениці).€
Завантажити реферат