Військова топографія
Топографія — наука, що вивчає засоби вимірювання місцевості і відображення її на папері у вигляді планів і карт.
Військова топографія — розділ топографії, що включає розробку засобів вивчення і розвідки місцевості з метою використання її в бойових умовах.
У бойовій обстановці солдатові доводиться діяти на різній місцевості. Він повинен сам визначати ціль і відстань для стрільби, напрям свого руху, місце свого знаходження та ін. Вивчення військової топографії сприяє розвитку таких важливих якостей, як спостережливість, точність, увага, вміння аналізувати свої спостереження і робити висновки про можливий вплив місцевості на виконання бойових завдань.
Місцевість — це частина земної поверхні з усіма її елементами: рельєфом, ґрунтами, водами, рослинністю, шляхами сполучення, сільськогосподарськими і соціально-культурними об'єктами. З погляду військової топографії місцевість є одним із елементів бойової обстановки (мал. 188).
Місцевість поділяється:
за особливостями рельєфу — на рівнинну, пагорбкувату, горбисту;
за ступенем пересічення — на слабкопересічену, середньопересічену, дуже пересічену;
за прохідністю — на легкопрохідну, прохідну, важкопрохідну, непрохідну;
за умовами спостереження і маскування — на відкриту, напіввідкриту, закриту;
за природними умовами — на пустельну, степову, лісисту, лісисто-болотисту.
Природні та виготовлені людьми об'єкти на земній поверхні — це місцеві предмети, що використовуються у військовій справі для визначення місцевості, орієнтування, цілевизначення й управління військами в бою. До місцевих предметів належать: населені пункти, промислові та сільськогосподарські підприємства, рослинний і ґрунтовий покрив, берегова лінія великих за площею акваторій, ріки, озера, канали, об'єкти шляхів сполучення і зв'язку.
Орієнтування на місцевості — це визначення свого місцезнаходження, положення топографічних і тактичних об'єктів на місцевості відносно сторін горизонту, рельєфу і місцевих предметів, розміщення своїх військ і військ противника (мал. 189).
Рельєф — це сукупність нерівностей поверхні суходолу, дна океанів і морів (мал. 190).
ВИЗНАЧЕННЯ СТОРІН ГОРИЗОНТУ ЗА КОМПАСОМ
Компас — прилад, що вказує напрям географічного або магнітного меридіана; служить для орієнтування відносно сторін горизонту (мал. 191). Щоб визначити сторони горизонту (сторони світу), потрібно спочатку з'єднати мушку з нульовою поділкою лімба компаса. Потім слід зорієнтувати компас; для цього встановити його в горизонтальне поло-
ження і розблокувати стрілку, повертати компас доти, доки північний кінець магнітної стрілки стане проти нульової поділки лімба. Це є орієнтоване положення компаса. Напрям стрілки на нульовій поділці лімба буде напрямом ,на північ. Потім візуванням через проріз і мушку відзначають місцевий предмет (орієнтир) і використовують його для визначення напряму на північ. Визначивши напрям на північ, легко визначити й інші сторони горизонту.
Орієнтир — це місцевий предмет, який виділяється і який добре видно, або елемент рельєфу, який використовують у військах для визначення місця свого знаходження, напряму руху, для цілевизначення, управління підрозділами та вогнем у бою (мал. 192).
ОРІЄНТУВАННЯ ЗА СОНЦЕМ
Тримаючи годинник перед собою, повертати його в горизонтальній площині так, щоб годинна стрілка була спрямована на те місце горизонту, над яким знаходиться Сонце; тоді пряма, що ділить пополам кут між годинною стрілкою і цифрою 1 на циферблаті, покаже своїм кінцем напрям на південь (мал. 193 і табл. 13).
Таблиця 13 ОРІЄНТУВАННЯ ЗА СОНЦЕМ
Для наших широт можна вважати, що Сонце знаходиться:
Положення Сонця |
Лютий, березень, квітень, серпень, вересень, жовтень |
Травень, червень липень |
Листопад, грудень, січень |
На сході На півдні На заході |
0 7-й годині О 13-й годині О 19-й годині |
О 8-й годині О 13-й годині О 18-й годині |
Не видно О 13-й годині Не видно |
ОРІЄНТУВАННЯ ЗА МІСЯЦЕМ І ГОДИННИКОМ
1. Розділити «на ока» величину радіуса диска Місяця на шість рівних частин і визначити, скільки таких частин уміститься у поперечнику видимого серпа Місяця.
2. Якщо видима частина Місяця збільшується (видно праву частину диска), то знайдене число треба відняти від години спостереження. Якщо видима частина Місяця зменшується (видно ліву частину диска), то знайдене число додається до години спостереження. Знайдена сума (різниця) — це та година, о котрій у тому напрямі, де зараз знаходиться Місяць, знаходитиметься Сонце.
Таблиця 14 ОРІЄНТУВАННЯ ЗА МІСЯЦЕМ
Приблизно вважається, що Місяць знаходиться:
Фази Місяця |
О 19-й годині |
О 1-й годині |
О 7-й годині |
Перша чверть (вид- | |||
но праву половину Місяця) |
На півдні |
На заході |
Не видно |
Повний Місяць | |||
(видно увесь Місяць) |
На сході |
На півдні |
На заході |
Остання чверть (видно ліву половину Місяця) |
Не видно |
На сході |
На півдні |
3. Визначивши цю годину і прийнявши Місяць за Сонце, знайти напрям на південь, як це робиться при орієнтуванні за Сонцем і годинником. Спрямовувати на Місяць треба при цьому не годинну стрілку, а те місце на циферблаті, що відповідає визначеній годині (мал. 194 і табл. 14).