Реалії українського постчорнобильського суспільства вказують не лише на зростаючий вплив екологічних чинників на всі сфери життєдіяльності населення, але і на їх причетність до нагромадження загального конфліктного потенціалу в суспільстві. В Україні екологічний конфлікт породжує погіршення стану здоров'я, різке зниження тривалості життя, збідніння все нових і нових соціально незахищених груп населення. Як зазначає У. Бек, характерною особливістю нинішнього покоління є поєднання рефлексів минулих століть (яким чином захистити себе і своїх рідних) з загальним антропологічним шоком від усвідомлення залежності своєї життєдіяльності від навколишнього середовища [1].
Соціологічний моніторинг 1994-2001 рр., що проводиться Інститутом соціології НАНУ, зафіксував тривале домінування у світоглядних орієнтаціях населення країни відчуття небезпеки, що виникає на ґрунті повсякденної життєдіяльності, серед чинників якої значне місце посідають екологічні реалії - рівень екологічної безпеки, стан та зміни навколишнього середовища.
Пріоритети екологічної безпеки. Для населення України першочергову значимість має рівень екологічної безпеки, яка входить до основних факторів захищеності важливих інтересів людини та суспільства. Люди дуже гостро відчувають екологічну загрозу.
Впродовж 1995-2001 рр. більше 70 відсотків респондентів постійно відмічають, що їм не вистачає екологічної безпеки. Навіть недостатність здоров’я, яке традиційно входить до трійки найбільш важливих для сучасного населення проблем, фіксований значно меншою частиною населення – 53% респондентів у 2001 р.
Рівень екологічної небезпеки респонденти певним чином пов’язують із якістю екологічних умов проживання – із зростанням незадоволеності ними спостерігається тенденція пониження рівня екологічної безпеки. У регіональному відношенні у 2001 р. найбільш стурбованими екологічною небезпекою були жителі Південно-Східного регіону: 89% респондентам цього регіону вистачало екологічної безпеки, тоді як вистачає її лише 0,5%.
Порівняно найбільш екологічно безпечним є Крим: серед респондентів цього регіону значно менша кількість - 59% відмітили недостаток екологічної безпеки.
Хоча впродовж тривалого часу загальний відсоток населення країни, якому не вистачало екологічної безпеки, залишався приблизно на одному рівні (коливання в межах 74-78%), регіональні відмінності в оцінках, а тим більше динаміка їх зміни, більш значимі. Значно зростає рівень екологічної небезпеки в оцінках жителів Західного регіону: з 54% у 1995 р. до 65% в 2001 р. Зменшується, на думку опитуваних, екологічна безпека і в Південно-Західному, Південно-Східному та Північно-Східному регіонах. В Криму частка респондентів, яким не вистачає екологічної безпеки, зменшується.
Рівень екологічної безпеки (2001 р.) прямо залежить від рівня урбанізації. Найбільш небезпечно почувають себе жителі Києва: не вистачає екологічної безпеки 84% респондентів столиці; 81% - великого міста; 75% - невеликих міст; 68% - сільських жителів.
Оцінки екологічних умов за місцем проживання. В дослідженнях 1999-2001 рр. оцінка респондентами екологічних умов за місцем проживання визначалася за допомогою відповідей на пряме питання: “Як Ви оцінюєте екологічні умови (стан повітря, води тощо) у Вашому мікрорайоні (в районі Вашого проживання)?”. Отримані результати вимірювались за п’ятибальною оціночною шкалою з вербально закріпленими межами, де одному балу відповідає вербальна оцінка “дуже погані”, а п’яти – “достатньо добрі”. Аналіз одержаних оцінок свідчить, з одного боку, про загальний низький рівень задоволеності екологічною ситуацією за місцем свого проживання, характерний для всього населення України, а з другого боку, - про тенденцію призупинення погіршення стану довкілля.
У регіональному розподілі найбільш позитивно оцінюють екологічну ситуацію респонденти Криму та Північно-Західного регіону (середній бал 3,20 та 3,18 відповідно); найбільш негативно – респонденти Північного регіону (середній бал 1,97).
Екологічний чинник у самооцінках здоров’я. Як свідчать одержані дані, впродовж тривалого часу (1994-2001 рр.) стан здоров’я більшості опитуваних, за їх суб’єктивними оцінками, коливається між задовільним і поганим. Лише кожний п’ятий респондент оцінював власне здоров’я як відмінне і добре. Проведені дослідження виявили невиразну розбіжність між оцінками екологічної ситуації за місцем проживання та суб’єктивними самооцінками стану власного здоров’я, рівнем хронічних та простудних захворювань. Проте аналіз кількості днів, проведених за лікарняним листом, показав, що чим негативніша оцінка стану довкілля, тим більшу кількість днів респонденти провели в ліжку. Динаміка змін у кількості днів, проведених опитуваними на лікарняному листі, залежно від стану умов проживання.
Хоча найбільш негативні оцінки стану здоров’я отримані від респондентів Північного регіону, важливість екологічного чинника у їх міграційних настроях значно нижча, ніж в інших регіонах.
“Чорнобильський” фактор у оцінках респондентів. Люди продовжують боятися наслідків Чорнобильської катастрофи, проте простежується поступове зменшення цього страху. Якщо в 1992 р. 47% респондентів зазначали про наявність такого страху, в 1999 р. – 44%, у 2000 р. – 40%, то у 2001 р. – 36%. Аналогічно зменшується і кількість респондентів, яка вважає наслідки чорнобильської катастрофи основним екологічним чинником погіршення здоров’я: від 41% у 1994 р. до 28% у 2001 р. (рис. 3). Проте така картина спостерігається в середньому за масивом. Аналіз регіональних оцінок респондентів говорить про те, що в Північному регіоні та Києві більша частина населення (44% і 47% відповідно) вважає наслідки чорнобильської катастрофи основним екологічним чинником погіршення здоров’я, тоді як у Південно-Західного регіоні – лише 14%. Разом з тим, саме в Південно-Західному регіоні найбільший відсоток респондентів (29%), які зазначають про значно більший вплив на їхнє здоров’я інших екологічних чинників. На значному впливі на здоров’я екологічних чинників “нечорнобильського” характеру також звертають увагу жителі Південно-Східного, Східного та Південного регіонів (21%, 21% та 17% респондентів відповідно).
Населення Києва стан свого здоров’я пов’язує переважно з наслідками чорнобильської катастрофи: 47% вважають, що це основний, а 39% - що суттєвий чинник погіршення здоров’я. Лише 9% зауважують про вплив екологічних чинників іншого характеру. Найменша кількість респондентів Києва (6%) мали труднощі з визначенням щодо оцінок цього впливу, тоді як у інших регіонах альтернативу “важко відповісти” відмітили від 19% (Східний регіон) до 41% (Крим).
Екологічний чинник в міграційних установках. Впродовж тривалого часу (1994-1998 рр.) екологічний чинник займав перше місце в мотиваційних установках потенційних мігрантів, істотно випереджаючи всі інші причини. Проте з 1999 р. його домінанта зменшилася, поступившись економічним причинам, пов’язаним, зокрема, з бажанням знайти нове місце роботи.
Міграційні настрої більше характерні для населення, що проживає в екологічно несприятливих умовах. Якщо серед респондентів, що визначили екологічні умови за місцем проживання як “досить добрі”, 7% вказали в якості міграційного чинника “шкідливі для здоров’я екологічні умови”, то з ростом негативної оцінки екологічної ситуації зростає і кількість респондентів, для яких екологічний чинник є дуже вагомим.
Завантажити реферат