Довіреність

Довіреністю визнається письмове повноваження, яке видає одна особа (довіритель) іншій особі (довіреному) Для представництва перед третіми особами. Довіреність — це одностороння угода, яка фіксує межі повно­важень представника, який, діючи на підставі довіренос­ті, створює права та обов'язки безпосередньо для дові­рителя.

Особа, яка видає довіреність, називається довірите­лем, а особа, яка отримує повноваження за довіреніс­тю, ~ довіреним. Подібна термінологія використовується і в договорі доручення, за яким одна сторона зо­бов'язується від імені і за рахунок іншої сторони вико­нати певні юридичні дії. Проте довіреність не тотожна договорові доручення. Співвідношення між ними таке: договір доручення є підставою видачі довіреності. В ос­нові довіреності може бути і договір експедиції, і трудо­вий договір. Наприклад, матеріально відповідальній осо­бі може бути видана довіреність для вчинення дій, пов'язаних безпосередньо з виконанням нею трудових обов'язків.

Якщо доручення є договором про представництво, який визначає внутрішні взаємовідносини між представ­ником і тим, кого він представляє, і сторони своїми під­писами підтверджують, які саме дії і яким саме чином повинен виконати довірений, який розмір винагороди його чекає (якщо це передбачено договором), то довіре­ність, як документ, підписує лише довіритель. Довіре­ність адресована насамперед третім особам і має на меті довести до їх відома те, що між представником і тим, кого він представляє, існує домовленість, згідно з якою виконання всіх угод, що буде укладати представник у межах довіреності, бере на себе той, хто представляє.

Юридична сила довіреності не залежить від згоди представника на її видачу, як і обсяг повноважень, яки­ми довіритель наділяє довірену особу, також з нею не погоджується. А ось здійснення повноважень цілком за­лежить від волі довіреної особи.

За обсягом повноважень розрізняють такі види дові­реностей: разова — на виконання однієї конкретної дії (наприклад, продати чи купити будинок); спеціальна -на виконання якихось однорідних дій (наприклад, дові­реність на отримання авторського гонорару протягом року); генеральна (або загальна) — на загальне управління майном довірителя.

Генеральна довіреність уповноважує особу на вико­нання не якоїсь окремої угоди чи якихось певних кате­горій угод, а на укладання будь-яких угод. Наприклад, особа, яка відбуває в довготривале відрядження за кор­дон, може видати генеральну довіреність, на підставі якої уповноважена особа може мати право: укладати всі дозволені законом угоди щодо управління та розпоря­дження майном; купувати, продавати, дарувати, прийма­ти в дар, обмінювати, заставляти і приймати в заклад житлові будинки, інше майно; проводити розрахунки по укладених угодах, приймати спадщину та відмовлятися від спадщини; отримувати належне довірителеві майно (гроші, цінні папери), а також документи від всіх осіб, установ, підприємств та організацій, у тому числі з відді­лень банків, інших кредитних установ, установ зв'язку, пошти, телеграфу, розпоряджатися рахунками в банках, отримувати поштову, телеграфну та всіляку іншу корес­понденцію, в тому числі грошову чи посилочну, вести від імені довірителя справи в усіх судових установах з усіма правами, які закон надає позивачеві, відповідачеві, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом пов­ної чи часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладання мирової уго­ди, оскарження рішення суду, пред'явлення виконавчого листа до стягнення, отримання присудженого майна або грошей.

Закон вимагає, щоб довіреність була складена у пи­сьмовій формі,, тому поза письмовою формою немає до­віреності. Довіреності, які видаються громадянам, по­винні бути посвідчені уповноваженими на це особами. Так, щодо угод, які вимагають нотаріальної форми, дові­реність повинна бути посвідчена державним чи приват­ним нотаріусом: До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються (ст. 40 Закону України "Про нотаріат"):

1) довіреності осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, лікарнях, санаторіях, будинках престарілих, — Посвідчені головлікарями, начальниками госпіталів, за­ступниками з медичної частини, черговими лікарями;

2) довіреності громадян, які перебувають під час пла­вання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, — посвідчені капітанами цих суден;

3) довіреності громадян, які перебувають у розвіду­вальних, арктичних та подібних експедиціях, — посвід­чені начальниками експедицій;

4) довіреності військовослужбовців — посвідчені ко­мандирами частин, з'єднань, установ і закладів;

5) довіреності осіб, які перебувають у місцях позбав­лення волі, - посвідчені начальниками виправно-трудових установ,

Довіреності, які видаються організаціями для укла­дання будь-яких угод, не вимагають нотаріального по­свідчення, оскільки вони посвідчуються самою організа­цією шляхом підпису керівником організації та скріплюються печаткою. Довіреності на одержання чи видачу | грошей та інших матеріальних цінностей повинні бути також підписані головним бухгалтером.

Поруч з нотаріальною формою законодавець допус­кає випадки посвідчення довіреності за місцем роботи, навчання або місцем проживання довірителя. Це довіреності на: отримання заробітної плати та інших платежів, пов'язаних з трудовими відносинами; на одержання ви­нагороди авторів та винахідників; пенсії, допомоги та стипендії; отримання грошей з Ощадбанку; одержання поштової та грошової кореспонденції. Хоча в Цивільно­му кодексі законодавець наводить виключний перелік випадків, коли досить простої письмової форми довіре­ності без її нотаріального посвідчення, у деяких норма­тивних актах наводяться й інші випадки. Так, відповідно до п. 1=3 Положення про порядок подання громадянами України заяв на придбання акцій, запропонованих до продажу на сертифікатних аукціонах, яке затверджене наказом Фонду державного майна України 10 серпня 1995 р., довіреність на виконання дій по складанню та поданню заяви на придбання акшй на сертифікатному аукціоні не вимагає нотаріального посвідчення, за виня­тком, коли така довіреність складена не громадянином України.

Довіреність повинна мати всі необхідні реквізити: міс­це і дату складання, строк дії (прописом), прізвище, ім'я, по батькові довірителя та довіреної особи (повну назву юридичної особи), місце проживання (місце зна­ходження юридичної особи) представника та особи, яку представляють, а в необхідних випадках — посаду, яку вони займають, коло повноважень.

Максимальний строк дії довіреності — три роки. Якщо у довіреності не вказано строк її дії, то така дові­реність зберігає силу протягом року від дня видачі. Дові­реність, яка посвідчена нотаріально й призначається для дії за кордоном і яка не містить вказівок про строк дії, зберігає свою силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

Довіреність без дати видачі недійсна. Довіреність під­писується довірителем особисто. Якщо громадянин вна­слідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноруч підписати довіреність, то за його проханням і в його присутності та в присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка посвідчує дові­реність, цей документ може бути підписаний іншим гро­мадянином, особу якого встановлює Нотаріус.