Гарантійні виплати і доплати

Гарантійні виплати — це суми, що зберігають праців­нику заробітну плату (повністю або частково) за час, коли він з поважних причин, передбачених законом, звільняється від виконання трудових обов'язків і за ним зберігається місце роботи.

Гарантійні доплати — це суми, які виплачуються по­над заробітну плату працівникові при скороченні робочого часу або переведенні на іншу роботу у встановлених зако­ном випадках. Ці виплати не є заробітною платою, але тісно з нею пов'язані: 1) здійснюються з фонду оплати праці; 2) розмір їх, як правило, порівнюється з тими самими показ­никами, що і заробітна плата.

До основних гарантійних виплат належать:

1) виплати працівникам за час виконання державних або громадських обов'язків (ст. 119 КЗпП);

2) виплати при переїзді на роботу в іншу місцевість (ст. 120 КЗпП);

3) виплати при службових відрядженнях (ст. 121 КЗпП, постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 p. №663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон".

4) виплати за час підвищення кваліфікації з відривом від виробництва (ст. 122 КЗпП, постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 p. №695 "Про гарантії і компен­сації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших про­фесій з відривом від виробництва");

5) виплати за час перебування в медичному закладі на обстеженні (ст. 123 КЗпП);

6) виплати донорам (ст. 124 КЗпП, ст. 9 Закону України від 23 червня 1995 p. "Про донорство крові та Ті компонентів");

7) виплати працівникам — авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропо­зицій (ст. 126 КЗпП);

8) виплати за участь в колективних переговорах і підго­товці проекту колективного договору або угоди (ст. 12 За­кону України "Про колективні договори і угоди");

9) виплати незалежним посередникам, членам примир­них комісій і трудових арбітражів під час роботи в примир­них органах, тобто за участь у вирішенні колективного трудового спору (ст. 14 Закону України "Про порядок вирі­шення колективних трудових спорів (конфліктів)").

Гарантійні доплати виплачуються працівникові у разі зниження заробітку. До основних видів гарантійних доплат належать:

1) доплати неповнолітнім працівникам (ст. 194 КЗпП);

2) доплати при переведенні працівника на іншу роботу і переміщенні (при переведенні на іншу нижче оплачувану роботу і переміщенні — ст. 114 КЗпП, при переведенні на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, — ст. 178 КЗпП) та в інших випадках.

Компенсаційні виплати — це суми, які виплачуються працівникам понад оплати за працю для компенсації ви­трат, пов'язаних з виконанням ними своїх трудових обо­в'язків, а також витрат у зв'язку з переїздом при прий­нятті на роботу в іншу місцевість. До основних видів ком­пенсаційних виплат потрібно віднести:

1) виплати при переїзді на роботу в іншу місцевість (ст. 120 КЗпП, постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 p. №255 "Про гарантії і компенсації при пе­реїзді на роботу в іншу місцевість");

2) витрати на відрядження при направленні в службове відрядження (ст. 121 КЗпП, постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 p. №663 "Про норми відшкодуван­ня витрат на відрядження в межах України та за кордон");

3) компенсацію за зношування інструментів, що належать працівникам (ст. 125 КЗпП);

4) виплати при призові на військову службу або про­ходженні військових зборів (статті 21, 29 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу");

5) при направленні для підвищення кваліфікації, підго­товки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва (постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 p. №695 "Про гарантії і компенсації для пра­цівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання іншим професіям з відри­вом від виробництва");

6) компенсацію витрат за використання особистих легко­вих автомобілів для службових поїздок (Норми витрат на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за ви­користання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання, затверджені наказом

Міністерства фінансів України і Міністерства економіки України від 12 листопада 1993 p. №88);

7) компенсацію окремим категоріям працівників бюджет­них установ і організацій витрат на проїзд у пасажирському транспорті у зв'язку з виконанням ними службових обо­в'язків (Порядок відшкодування витрат на проїзд пасажир­ським транспортом окремим категоріям працівників бюджет­них установ і організацій у зв'язку з виконанням ними служ­бових обов'язків, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1997 p. №922).