можливість отримання великих прибутків, які мають злочинні організації, сплачуючи безпосереднім виконавцям невелику винагороду за викрадення автомашини, що потім перепродається цілісно або частинами. За викрадену автомашину, як правило, отримують приблизно половину її справжньої вартості;
невеликий ризик викриття. Ризик бути затриманим при вчиненні крадіжки автотранспорту є порівняно невеликим. “Фахівець”- викрадач спроможний відімкнути та завести будь-яку машину за 10 с. Після крадіжки автомашина переховується у надійному місці (наприклад, у закритому гаражі, зареєстрованому на сторонню особу), де на неї чекає розмонтування на запасні частини чи експорт за підробленими документами в іншу країну;
поширення міжнародних кримінальних зв’язків. Процес демократизації суспільства в європейських країнах після розпаду Радянського Союзу та соціалістичного блоку стрімко поширив зв’язки міжнародної злочинності та межі їх впливу. Географія торгівлі викраденим транспортом втратила свої старі кордони — до неї додалися території колишнього Радянського Союзу, країни соціалістичного блоку, держави Середнього Сходу та Центральної Африки;
національні особливості та розбіжності законодавчих систем різних країн. Організована міжнародна злочинність вдало використовує прогалини та недосконалість чинного законодавства, а також розбіжності чинних законодавств різних країн стосовно порядку перевірки, реєстрації автотранспорту та процедури повернення викраденого транспорту власникові;
незадовільний рівень співпраці та координації діяльності правоохоронних органів різних держав у сфері протидії незаконному обігу автотранспорту. Рівень взаємодії між правоохоронними органами різних країн залишається недостатнім через відсутність єдиних баз даних, мовні бар’єри, розбіжності у підходах до оперативної та процесуальної діяльності.
Крадіжки автотранспортних засобів є специфічним складом злочину, після вчинення якого залишається небагато слідів, а у багатьох випадках вони взагалі відсутні. Крім того, існує ще низка умов, що ускладнюють розкриття та попередження цього виду злочинів, а саме:
швидкість та мобільність цього виду злочинних посягань. Дуже важко затримати автомобільного викрадача безпосередньо при вчиненні крадіжки, оскільки сам злочин вчиняється швидко і непомітно, як правило, за відсутності свідків. Переслідування та спроби викрити злодія на викраденій автомашині є теж важкою справою, оскільки злочинці, як правило, достатньо кваліфіковані водії та нерідко мають пристрої, що дозволяють контролювати переговори на поліцейській (міліцейській) хвилі. За достатньо незначний термін автомашина може вже знаходитися зовсім в іншому населеному пункті, або і в іншій країні чи надійно схованою у гаражі або в інших місцях під охороною;
швидка зміна складу злочинної групи. Як свідчить аналіз практики розкриття злочинів у сфері незаконного обігу викраденого автотранспорту, викрадачі автомашин можуть працювати відразу на декілька злочинних організацій та швидко переходити з одного угруповання до іншого, що значно ускладнює можливості викриття як безпосередніх викрадачів автомашин, так і встановлення причетності до цього конкретних злочинних груп;
необхідність залучення великої кількості персоналу та технічного забезпечення до викриття і припинення діяльності злочинного угруповання. Робота з викриття кримінальної групи, що займається викраденням та торгівлею викраденим автотранспортом, потребує залучення великої кількості співробітників різних служб та агентури, а також значного технічного забезпечення, зокрема, відеозйомки, підслуховування телефонних переговорів, експертних досліджень і т.ін.;
значний попит на автомашини, що залишається таким і на сьогодні. Густота та скупченість автомашин у містах зростає з кожним роком (особливо це помітно у країнах - виробниках автотранспортних засобів), що також стає сприятливим фактором для розвитку цього виду злочинів;
складність ідентифікації викраденого транспорту та його частин. Після професійної підробки дуже складно ідентифікувати викрадену автомашину, навіть якщо буде доведено, що вона є викраденою. Окрім того, значна кількість частин та агрегатів зовсім не мають ідентифікаційних ознак;
суперечливість інтересів державного та приватного сектору. Для державних органів найважливіша мета — розкриття злочину та забезпечення невідворотності покарання злочинців у той час, як для приватного сектору найбільш важливим завданням є відшкодування матеріальних збитків та повернення автомашини власнику. Існує також конкуренція між ділерами автомобільних фірм, фірмами-виробниками автотранспортних засобів, охоронних засобів, страховими компаніями та приватними детективними агенціями, що також негативно відбивається на загальному рівні протидії автомобільним крадіжкам.
Ситуація в Україні. З часу отримання Україною незалежності, відкриття кордонів для переміщення громадян та транспортних засобів в державу хлинув потік автотранспорту, значна кількість якого була викраденою. В Україні виникли організовані злочинні угруповання, що спеціалізувалися на ввезенні таких транспортних засобів, їх легалізації та продажу. Ці злочинні угруповання налаштовували зв’язки із закордонними злочинними угрупованнями або мали там своїх представників, що відбувалося на тлі швидкого зростання міжнародної організованої злочинності, яка має транснаціональний характер.
Така загрозлива тенденція обумовлена значними досягненнями в розвитку технологій і засобів зв’язку, безпрецедентним розширенням міжнародної комерційної та економічної діяльності, перевезень, туризму, у тому числі й автотуризму. Так, за даними Генерального секретаріату Інтерполу в Європі щорічно викрадається понад 2 млн, а у Сполучених Штатах Америки та Канаді — понад 1,7 млн одиниць автотранспорту.
Транснаціональні злочинні організації ефективно використовують сформовану міжнародну обстановку, в результаті чого транснаціональна злочинність не тільки розширяє свої кордони, але й приносить великі прибутки. Інтернаціоналізація організованої злочинності виявляється і в розширенні ринків збуту викрадених автомототранспортних засобів.
Проблема боротьби з викраденням транспортних засобів є актуальною на сьогодні для правоохоронних органів практично всіх країн. У середині 90-х рр. це явище в Україні набуло загрозливого характеру, з приводу чого Кабінетом Міністрів України від 11 квітня 1996 р. було прийнято Постанову “Про заходи щодо боротьби з легалізацією в Україні викрадених за кордоном транспортних засобів, додержання вимог законодавства у сфері їх обігу” № 421.
Виконуючи вимоги зазначеної Постанови, для посилення боротьби з легалізацією в Україні викраденого автотранспорту МВС, Державною митною службою, СБУ, органами прокуратури за участю зацікавлених центральних і місцевих органів виконавчої влади було здійснено ряд практичних заходів. Вжито організаційних та інших заходів з удосконалення діяльності служб та підрозділів МВС України у сфері попередження, розкриття та розслідування злочинів транснаціонального характеру, у тому числі пов’язаних з викраденням та легалізацією автотранспорту.
Завантажити реферат