Сьогодні неможливо уявити функціонування банківських установ без використання сучасних інформаційних технологій та, зокрема глобальних комп’ютерних мереж, у тому числі й Internet. Це пояснюється тим, що он-лайнові банківські послуги дозволяють сьогодні проводити фінансові операції (торгівля акціями, отримання кредитів, страхування і т.п.) без посередників, що призводить до зниження комісійних і прискорення обігу фінансових активів. На користь використання сучасних інформаційних технологій для проведення банківських операцій, що здійснюються як з юридичними, так і з фізичними особами, свідчить досліджен-ня, проведене консультаційною фірмою Booz, Allen and Hamilton. За його результатами оплата послуг через Internet обходиться клієнту в $ 0,01, з використанням автоматів — у $ 0,27, надання послуг по телефону — $ 0,54, а у касового вікна — у $ 1,07. Фінансові інститути прагнуть знизити величезні витрати по утриманню своїх філій і відділень, а також витрати по обов'язкових платіжних перерахуваннях, одночасно вони намагаються підвищити і прибу-ток окремих кредитних установ. Якщо у 1997 році тільки 5 % фінансових установ надавали доступ через Internet, то в 1998 - їх було 18 %, а в 1999 – 65 %. У Європі 70 % банків надають послуги в онлайн режимі. За оцінками компанії Garther обсяги комерційних трансакцій в Євро-пі зростуть за найближчі чотири роки з $ 53 млрд. до $ 1 200 млрд. Величезне різноманіття електронних банківських продуктів і послуг стосується, в першу чергу, такої важливої сфери, як національний і міжнародний платіжний оборот. Система електронних розрахунків зводить до мінімуму банківські операції (розрахунки, платіжні доручення, інформаційне забезпечення) по обслуговуванню клієнтів у касах. Поряд з цим все ширше використовуються банкомати, за допомогою яких клієнтам видається не лише готівка, але й надається можливість покласти кошти на рахунок, зробити операції по ощадній книжці клієнта і т.д., тобто система розрахунків готівкою змінюється системою безготівкових розрахунків і платежів.
У даний час мережа Internet уже є інформаційною системою для оперативного здійснення банківських операцій. Разом з тим відкритість цієї мережі для платежів і використання її як каналу збуту викликає у користувачів різного роду сумніви щодо безпеки. Щоденно в світі $ 2000 млрд. перераховуються з використанням електронних систем зв’язку. За даними Бюро технологічної оцінки США 0,05-0,1 % усіх переказів відносяться до відмивання “брудних” коштів. Річні збитки від шахрайських дій з пластиковими картками складають менше половини одного відсотка від загального грошового обігу - приблизно $ 1,3 мільярда. Хоча збитки становлять і невеликий відсоток від загального обсягу, але сама сума є вражаючою. Постійне збільшення цієї цифри свідчить про існування кримінальної підпільної індустрії, пов'язаної з незаконним використанням пластикових карток. У дослідженні, опублікованому американською фірмою ClearCommerce, Україна називається вогнищем кібершахрайства - тут відбувається більшість шахрайських операцій із кредитними картками. Висновки дослідження свідчать, що 20% усіх замовлень, що надходять з України, є шахрайськими - "замовники" використовують украдену інформацію c кредитних карток (http://www.liga.kiev.ua/news/show 07.05.2002, 11:24).
Отже, одночасно з розширенням мережі користувачів банківських установ та спрощенням процедури доступу до них збільшується кількість загроз як до комп’ютерних систем, так і до фінансової організації у цілому. Поширення так званої комп’ютерної злочинності у банківсько-кредитній сфері пояснюється дуже просто - адже саме у даній сфері знаходяться величезні фінансові кошти, які у першу чергу цікавлять злочинців.
Відразу слід зазначити, що правоохоронним органам стають відомі далеко не всі випадки викрадення грошей шляхом використання банківських комп’ютерних систем. Це можна пояснити декількома обставинами. Серед них і небажання керівництва організацій надавати відповідну інформацію через побоювання “компрометації” фінансових установ та можливості виявлення додаткових правопорушень при проведенні слідчих дій. Наприклад, в одному з комерційних банків Москви провідний бухгалтер відділу валютних операцій провела на рахунки своїх знайомих $ 123 тис. Співробітники банку довгий час не сповіщали правоохоронні органи в надії “розібратися своїми силами”, але в решті решт були змушені це зробити коли ситуація вийшла з під контролю [1].
На жаль, значну частину серед суб’єктів несанкціонованого доступу до комп’ютерних банківських систем складає персонал, який добре ознайомлений з технологією обробки інформації. Пояснюється це також тим, що з погляду психологічних особливостей персонал — явище складне, кожен із співробітників завжди індивідуальний, важко передбачуваний і мотивації його поведінки часто суперечливі. До числа правопорушників іноді потрапляють і особи, які самі повинні відповідати за інформаційну безпеку в установі. Так старший інженер-програміст Б. Сімферопольського відділення банку «Україна» на протязі 1996-1999 років учинив розкрадання коштів на значну суму. На нього покладався обов’язок за обліком виготовлених, виданих, зіпсованих і таких, що належали знищенню магнітних карток. Тож він цілком володів інформацією про принцип роботи автоматизованої системи, системи безпеки, мав широке коло повноважень щодо супроводження і обслуговування. Крім того він був співробітником фінансової безпеки банку, адже володів інформацією про рух коштів фізичних і юридичних осіб.
До речі, у відділенні банку по закінченню кожного операційного дня зводився баланс, неодноразово проходили ревізії, але розкрадання не виявлялось. Розслідуючи кримінальну справу спеціалісти особливу увагу приділили пошуку у пам’яті комп’ютера даних, що свідчать про використання рахунків вкладників. Як пізніше розповів сам правопорушник, він хотів, ви-користовуючи інфляцію гривні, повернути викрадені гроші пізніше. Але з 1998 року інфляція була незначною і відшкодувати викрадені суми йому виявилося не по «кишені». Під тиском незаперечних доказів, Б. визнав свою вину та був засуджений судом за рядом статей Кримінального кодексу України з накладенням значного штрафу і відшкодуванням заподіяного збитку. Вирок набув законної сили [2].
Широко відомою стала так звана "вінницька" справа. Організоване злочинне угруповання (ОЗУ) у жовтні 1998 р. вчинило крадіжку державних коштів з Вінницького ОУ НБУ України в сумі 80,4 млн. грн. Один з членів ОЗУ, працюючи на посаді техніка сектора обробки задач ре-гіональної розрахункової палати центра інформатизації і платіжних систем обласного управління НБУ, використовуючи своє службове становище, періодично робив несанкціонований доступ у локальну мережу банку. Йому вдалося скопіювати цифровий підпис платіжних документів. Одночасно, використовуючи доступ зі свого робочого місця до розрахункових рахунків банку шляхом візуального перегляду через монітор комп'ютера злочинець встановив, що на спеціальному рахунку Вінницького ОУ НБУ знаходиться велика сума грошей. 23.10.98 р. технік сформував 9 пачок платіжних документів, підписавши їх за допомогою раніше скопійованого електронного цифрового підпису і направив у систему електронних платежів, незаконно перевівши суму зі спеціального рахунку. Далі гроші були переведені по 15 платіжних дорученнях на різні комерційні структури. Внаслідок проведення відповідних заходів, гроші були повернуті державі.
Завантажити реферат