Юридичні особи

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її державної реєстрації, а у випадках, передбачених зако­нодавчими актами, - з моменту реєстрації статуту. Державна реєстрація юридичних осіб здійснюється у викон­комі місцевої ради народних депутатів чи в держадмініс­траціях.

Всі громадяни мають рівну правоздатність. Юридичні особи такої рівності не мають. Кожна юридична особа має правоздатність, яка визначена в її статуті або перед­бачена законом. Тому інколи її називають спеціальною. У рамках своєї правоздатності юридична особа може ви­конувати різні види діяльності, що не суперечать меті її створення і не заборонені законодавчими актами.

Державні підприємства, наприклад, володіють, користуються і розпоряджаються майном на правах повного господарського відання, а державні установи - на правах оперативного управління.

Як і громадянин, юридична особа може бути обме­жена в правах лише у випадках і порядку, передбачених законодавчими актами. Рішення про обмеження .цивіль­них прав може бути оскаржено в суді чи арбітражному суді.

Цивільну правоздатність юридичної особи здійсню­ють її органи управління. Ці органи можуть бути єдино­начальними (директор, начальник) або колегіальними (правління, загальні збори). Можливі випадки поєднан­ня єдиноначальних і колегіальних начал управління. Найчастіше це притаманно кооперативним організаціям. Вищим органом управління кооперативом є загальні збори. Голова кооперативу здійснює керівництво поточ­ними справами і приймає рішення з питань, не віднесе­них до виключної компетенції загальних зборів чи зборів уповноважених.

Керівний орган юридичної особи виражає її волю, тому його дії - це дії самої юридичної особи.

Види юридичних осіб. Порядок виникнення реорганіза­ції, та ліквідації юридичної особи. Поділ юридичних осіб на види може здійснюватися за різними ознаками. Ана­лізуючи закони України «Про власність», «Про підприє­мництво», «Про підприємство» та деякі інші можна дій­ти висновку, що в залежності від того, якою є мета діяльності, законодавець розрізняє комерційні й некомерційні юридичні особи.

До комерційних юридичних осіб відносяться ті, які виникають заради досягнення прибутку. Такими особа­ми є господарські товариства, виробничі кооперативи, державні підприємства.

Некомерційними юридичними особами вважаються ті, які не мають на меті одержання прибутку. Такі юридич­ні особи виникають для задоволення певних потреб гро­мадян (наприклад, у житлі, гаражах тощо) і покликані виконувати управлінські, освітянські, культурно-пропа­гандистські та інші невиробничі функції. До некомерційних юридичних осіб відносяться споживчі кооперати­ви, громадські й релігійні організації, їх об'єднання, благодійні та інші фонди. Некомерційні юридичні особи можуть займатися виробничою та торговельною діяльні­стю, пов'язаною з досягненням цілей, заради яких вони утворені, і яка збігається з цими цілями.

В залежності від ступеня майнової відокремленості можна виділити такі види юридичних осіб:

юридичні особи які знаходяться у зобов'язальних відносинах з їх засновником (власником), (господарські товариства, виробничі і споживчі кооперативи, орендні підприємства, колективні підприємства, господарські об'єднання юридичних осіб тощо);

Юридичні особи, які перебувають в речових відноси­нах з їх засновниками (власниками), державні та інші підприємства, засновані на праві повного господарсько­го відання, казенні підприємства, засновані на праві оперативного управління; .

юридичні особи, які вступають в немайнові відноси­ни з їх засновниками (громадські організації, релігійні організації, благодійні та інші фонди).

В залежності від участі держави в створенні юриди­чних осіб можна виділити державні і недержавні юриди­чні особи.

В свою чергу, державні юридичні особи можна кла­сифікувати в залежності від джерел фінансування:

юридичні особи, що перебувають на господарському розрахунку, мають закріплені за ними основні й оборот­ні засоби та самостійний баланс (державні підприємства та державні організації);

юридичні особи, що перебувають на державному бю­джеті і мають самостійний кошторис, керівники яких користуються правами розпорядників кредитів (установи та інші державні організації);

юридичні особи, що фінансуються за рахунок інших джерел і мають самостійний кошторис і самостійний ба­ланс.

Звичайно, можливі й інші варіанти поділу юридич­них осіб.

Для утворення юридичної особи передусім потрібні засновники. Засновниками можуть бути: власники май-> на або уповноважені власником майна органи, а у перед­бачених законодавчими актами випадках - не власники, а інші особи.

У залежності від того, хто є засновником юридичної особи, встановлені такі способи їх утворення: розпоряд­чий, нормативно-явочний, дозвільний, договірний.

Розпорядчий порядок утворення юридичної особи поля­гає в тому, що компетентний орган державної влади або управління приймає рішення (розпорядження) про створення організації - юридичної особи - і затверджує її статут чи положення про неї.

У розпорядчому порядку створюються державні юри­дичні особи.

Нормативно-явочний порядок полягає в тому, що умо­ви створення юридичної особи зафіксовані в законодав­чому акті у вигляді загального дозволу держави. Для ут­ворення конкретної юридичної особи потрібна відповід­на ініціатива її засновників і реєстрація її у відповідному органі. У такому порядку виникають недержавні юриди­чні особи.

При реєстрації цих юридичних осіб перевіряється до­тримання їх засновниками чинного законодавства. Якщо буде виявлено невідповідність установчих документів чинному законодавству, то в реєстрації цих юридичних осіб може бути відмовлено. Відмову в реєстрації юриди­чної особи можна оскаржити в судовому порядку.

Дозвільний порядок утворення юридичної особи пе­редбачає наявність ініціативи засновників і дозволу від­повідного органу чи підприємства. Наприклад, підпри­ємство може бути створене в результаті відділення із складу діючого підприємства. Дозвільний порядок засто­совується при створенні юридичних осіб, діяльність яких пов'язана з грошово-кредитним обігом, здоров'ям гро­мадян, одержанням ними освіти, і в інших, передбаче­них законодавством випадках.

Договірний порядок утворення юридичної особи засто­совується тоді, коли громадянин або юридичні особи добровільно об'єднуються для досягнення певної мети. Свідченням такого об'єднання є належним чином офор­млений установчий договір. У такому порядку виника­ють різноманітні господарські асоціації, концерни та інші об'єднання підприємств.

Незалежно від порядку утворення юридичної особи, всі вони повинні мати установчі документи - правову основу своєї діяльності. Установчими документами юри­дичної особи є: розпорядчий акт, статут (положення); установчий договір і статут; протокол зборів тощо.

Установчий договір юридичної особи укладається між її засновниками. У випадках, передбачених законо­давчими актами, юридична особа може діяти на основі положення про організації відповідного виду.