Законодавча політика та політика правозастосування потребують переносу центру уваги на захист прав та інтересів потерпілих від протиправних діянь. з цією метою доцільно передбачити норми, спрямовані на підвищення їх захищеності: анонімність і можливість зміни місця проживання, повне відшкодування збитків, право на безкоштовну допомогу захисника при розслідування та розгляді кримінальних справ, включаючи право участі захисника при проведенні слідчих дій, у яких бере участь і потерпілий.
Таким чином, оптимізація особистої безпеки громадян і підприємництва повинні стати пріоритетними реально, а не на словах. У цьому контексті варто заохочувати діяльність фірм, що забезпечують безпеку громадян і організацій, які надають рекомендації та іншу допомогу в цьому відношенні.
Варто пропагувати і поширювати позитивний досвід із забезпечення безпеки громадян і підприємств, вдалі приклади необхідної оборони потерпілих, успішного розслідування і розгляду кримінальних справ про злочинну діяльність організованих угруповань.
В органах внутрішніх справ доцільно запроваджувати спеціалізацію підрозділів двох видів. Перші з них, з урахуванням специфіки вчинених злочинів, мають здійснювати лише оперативну розробку організованих злочинних угруповань і після реалізації матеріалів вони не повинні особливо відволікатися на оперативне супроводження розслідування кримінальних справ. Для забезпечення успішної реалізації доказової оперативної інформації варто створювати інші групи, можливо за прикладом “ударних груп”, про які вже йшла мова вище, що спеціалізуються на процесуальній реалізації напрацьованих матеріалів.
Ефективним може виявитися зміцнення співробітництва правоохоронних органів із недержавними організаціями та їх структурами: охоронними, сприяння органам внутрішніх справ, надання юридичної допомоги громадянам і т.ін. Це може здійснюватися в різних формах. Наприклад, співробітник оперативних служб органів внутрішніх справ виступає в ролі куратора таких структур, що забезпечить адекватне і своєчасне реагування на злочинні дії організованих груп та координацію їх діяльності.
Комплекс заходів повинен носити тривалий, стратегічний характер, а не обмежуватися періодичними оголошеннями “війни” злочинності. Державні та регіональні програми по боротьбі зі злочинністю повинні враховувати стан і специфіку даного виду злочинів.
Таким чином, у країні почалася протидія правоохоронних органів, у цілому державної системи і всього суспільства даному небезпечному соціальному явищу у всіх його проявах. Але не можна, звичайно, з усією впевненістю заявляти, що завдяки прийняттю адекватних заходів, розробленню необхідних законів, спрямованих на боротьбу з організованою злочинністю, внесенню відповідних змін і доповнень у чинне законодавство, дане явище буде швидко усуненим. Одне залишається поза сумніву: завдяки прийняття комплексу заходів, спрямованих на боротьбу з організованою злочинністю, ми зможемо краще налагодити контроль за ситуацією, ефективніше випереджати найбільш небезпечні для суспільства і його громадян негативні прояви, істотно звузити сферу кримінальної активності організованих груп, об’єднань та угруповань, більш надійно забезпечити реальний захист прав і законних інтересів держави, її громадян, населення в цілому.
1. Див.: Конституція України, прийнята V сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 року// Урядовий кур’єр. – 1996. – 14 лип.
2. Див.: Кримінологія. Особлива частина: Навч. посібник / За ред. І.М. Даньшина. – Х.: Право, 1999. – С. 110 – 111.
3. “Злочинне середовище”, на нашу думку, це система відносин осіб, які причетні до злочинів, вчинили, вчиняють або готуються до вчинення злочинів.
4. Структури мафіозного типу, на нашу думку, це вищий рівень організованих злочинних угруповань із яскраво вираженою структурною будовою по вертикалі (ієрархію) і горизонталі (функціями), з наявними корупційними зв’язками.
5. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність. Кримінологічно-правове дослідження. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 252, 254.
6. Див.: Овчинский В.С. Пятая власть// Наш современник. – 1993. – № 8. – С. 165.
7. Див.: Зелінський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинна діяльність. – К.: Генеза, 1998. – С. 77.
8. Див.: Шнайдер Г. Кримінологія. – М., 1994. – С. 49-50.
9. Див.: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25 груд. 1992 р., п. 26 // Бюлетень постанов Пленуму Верховного Суду України. – С. 119 – 120.
10. Див.: Зелінський А.Ф. Кримінальна психологія. – К., 1999. – С. .200 – 203.; Литвак О.М. Державний вплив на злочинність. Кримінологічно-правове дослідження. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 207, 254.
11. Див.: Аналітична довідка про стан злочинності в Україні за 1999 рік. – К., 2000.
12. Див.: Василевич В.В. Боротьба з озброєними формами організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування / Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук. – К., 1998.
13. Див.: Аналітична довідка про стан злочинності в Україні за 1999 рік. – К., 2000.
Завантажити реферат