Умови цивільно-правової відповідальності

Цивільно-правова відповідальність може мати місце при наявності складу правопорушення. Саме склад цивільного правопорушення є тим юридичним фактом, який поро­джує правовідносини між правопорушником і потерпі­лим .й створює певні претензії потерпілого та обов'язки порушника відшкодувати шкоду, заподіяну протиправ­ними діями.

Окремі частини цивільно-правового порушення при­йнято називати умовами цивільно-правової відповідаль­ності. За різних умов настають різні форми цивільно-правової відповідальності. Як зазначалося, загальною формою такої відповідальності є відшкодування збитків. Сукупність умов, за яких може наставати відповідаль­ність у вигляді відшкодування збитків, називають за­гальним складом цивільно-правової відповідальності. До таких умов належать: а) наявність реальних збитків; б) протиправність поведінки боржника; в) причинний зв'язок між протиправною дією і збитками; г) вина бор­жника. Зупинимось на кожній із зазначених умов.

Збитки як умова цивільно-правової відповідальності.

Під збитками розуміють витрати, що понесеш кредито­ром, втрату або пошкодження майна кредитора, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, як­би боржник виконав своє зобов'язання належним чи­ном. Як видно, збитки складаються з негативних наслід­ків, які виникли у майновій сфері потерпілого у зв'язку з порушенням його майнових прав. Збитки поділяються на два види. Перший вид — дійсні збитки — це сума, на яку зменшилась вартість майна кредитора внаслідок не­правомірних дій боржника. Вони складаються з витрат, які кредитор зробив або повинен був зробити для відно­влення порушеного права, а також вартості втраченого кредитором майна.

Другий вид збитків - це та сума, на яку не збільши­лось майно кредитора через правопорушення. Його ще називають "упущена користь" 1. Прикладом упущеної користі може бути випадок, коли наймач пошкодив най­нятий автомобіль, внаслідок чого наймодавець не тільки був змушений затратити кошти на ремонт автомобіля, а й не отримав прибутку, який він мав би від перевезення пасажирів, якби не було правопорушення.

Цивільне законодавство закріплює принцип повного відшкодування збитків, а це означає, що відшкодуванню підлягають як дійсні збитки, так і .упущена користь. Але в деяких установлених законом випадках допускається відхилення від цього принципу. Так, ст. 206 ЦК України передбачає можливість обмеження розміру відповідаль­ності по зобов'язаннях. А ст. 17 Закону "Про захист прав споживачів" передбачає відшкодування шкоди, за­подіяної життю, здоров'ю або майну споживача товара­ми (роботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні або інші недоліки, в повному об­сязі, якщо законодавством не передбачено більш високої міри відповідальності.

В період інфляції має практичне значення визначен­ня суми збитків. За загальними правилами така сума ви­значається за цінами, що діяли на момент винесення судового рішення про стягнення збитків.

Протиправність поведінки боржника. Протиправною визнається така поведінка, яка порушує норму права, незалежно від того, знав чи не знав правопорушник про протиправність своєї поведінки. За порушенням норми цивільного права завжди стоїть порушення суб'єктив­ного права потерпілої особи. Як зазначалось, правомір­ними діями особа здійснює своє право, протиправни­ми — порушує право інших осіб.

Роль критеріїв визначення протиправності можуть виконувати підстави виникнення зобов'язань. Так, про­типравними є заподіяна шкода, порушення договору або умов адміністративного акта чи односторонньої угоди.

Протиправна поведінка знаходить вираження у ви­гляді протиправної активної або пасивної дії. Активна дія боржника буде протиправною, якщо вона або прямо за­боронена законодавчим актом, або суперечить певному правовому актові, договорові або умовам односторонньої угоди. Наприклад, ст. 162 ЦК України не допускає од­носторонньої відмови від виконання зобов'язання, ст. 12 Закону "Про захист прав споживачів" зобов'язує продавця після оплати передати споживачеві товар належної якості.

Пасивна дія буде протиправною лише за умови, коли на особу покладено обов'язок діяти за певних обставин. Так, ст. 10 Закону "Про міліцію" встановила основні обов'язки міліції, невиконання хоча б одного з цих обо­в'язків, що призвело до порушення прав особи, треба розцінювати як протиправну пасивну дію (бездіяльність). Протиправною пасивною дією буде поведінка громадя­нина, який знайшов загублену кимось річ і не повідомив про це особу, що її загубила (ст. 138 ЦК України).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками чи іншими негативними наслідками, що настали для потерпілої сторони. На причинний зв'язок як на одну з необхідних умов відповідальності звертається увага в ч. 1 ст 203 ЦК України. У цій статті сказано, що "у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки". Причинний зв'язок — об'єктивно існуючий зв'язок між поведінкою боржника і наслідком, який настав.

У тих випадках, коли наслідок є проявом випадко­вого, незакономірного збігу певних обставин, серед яких поведінка боржника не є істотною, причинний зв'язок, в розумінні законодавця, відсутній.

Вина боржника. Вина — це певне психічне ставлення особи до своєї неправомірної поведінки та її наслідків. Ви­на є суб'єктивною умовою відповідальності. Застосовуван­ня цього поняття в цивільному праві має свої особливості.

У кримінальному праві діє презумпція невинності, а у цивільному діє презумпція винності боржника. Відсут­ність власної вини в цивільному праві доводиться осо­бою, яка порушила зобов'язання. Боржник буде вважа­тися винним доти, доки не доведе свою невинність.

Кримінальне право надає великого значення розріз­ненню форм вини — з умислу чи необережності. В цивільному праві форма вини, як правило, не впливає на розмір відповідальності. Істотного значення встановлен­ня форми вини набуває лише у разі невиконання зо­бов'язання обома сторонами. Згідно з п. 2 ст. 211 ЦК України, суд вправі зменшити розмір відповідальності боржника, якщо кредитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню своїх збитків, завданих невиконан­ням або неналежним виконанням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Кримінальна відповідальність не може настати у разі відсутності вини особи, яка притягується до відповідаль­ності. В цивільному праві мають місце випадки, коли відповідальність боржника настає за відсутністю з його боку вини (ст. ст. 417, 450 ЦК України). Це можна по­яснити специфікою деяких договорів та особливостями позадоговірних відносин.

Цивільно-правова відповідальність не настає при від­сутності складу правопорушення крім випадків, коли боржник не звільняється від відповідальності при відсут­ності вини.

Підставами звільнення від цивільно-правової відпо­відальності є випадок і непереборна сила.