Особливо специфічним аспектом оподаткування страхової діяльності є питання в частині оподаткування страховиків-резидентів зі страховиками-нерезидентами стосовно страхування, перестрахування ризиків за межами території України, а також агентська і брокерська діяльність зазначених платників податку.
На страховому ринку України страховики-резиденти здійснюють перестрахування в іноземних перестрахувальних компаніях, лише ризиків, які не можуть покриватися можливостями страхового українського ринку.
Відповідно до Положення “Про порядок здійснення операцій з перестрахування”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1290 від 24 жовтня 1996 р., операції з перестрахування є необхідною умовою для забезпечення платоспроможності страховиків та надійності, безпечності і диверсифікованості розміщення страхових резервів страховика у разі, коли:
страховик приймає на себе страхові зобов'язання в обсягах, що можуть перевищувати можливості їх виконання за рахунок власних активів;
страхова сума за окремим об'єктом і видом страхування перевищує 10 % суми сплаченого страхового фонду і створених страхових резервів на останню звітну дату;
перестрахування є передумовою здійснення інших видів діяльності (міжнародні перевезення, експлуатація об'єктів підвищеного ризику, великомасштабні інвестування тощо).
Порядок оподаткування доходів страховиків-нерезидентів передбачено пунктом 13.6 статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі – Закон України), а саме: суми доходів нерезидентів, отриманих (нарахованих) у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від перестрахування ризиків, у тому числі страхування ризиків життя на території України та ризиків резидентів за межами України, оподатковуються за ставкою 15 % у джерела їх виплати за рахунок таких виплат.
Відповідно до пункту 18.1 статті 18 Закону України, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору, який після набрання ним чинності є невід'ємною частиною національного законодавства. Тому при розгляді питання оподаткування доходів, одержуваних нерезидентом з джерелом їх походження з України враховуються положення угоди про уникнення подвійного оподаткування, укладеної Україною з країною, де нерезидент має своє постійне місце перебування. За даними Міністерства закордонних справ України набули чинності міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування з 35 країнами світу. Крім, того відповідно до статті 7 Закону України “Про правонаступництво України” Україна застосовує договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування у відносинах з 8 країнами, що діють до набуття чинності новими договорами.
Право на використання договору надається за умови підтвердження того, що нерезидент є особою, на яку поширюються положення міжнародного договору і яка відповідно до законодавства зазначеної держави підлягає оподаткуванню на його території.
Угодою між Урядом України і Урядом Російської федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків (далі – Угода), ратифікованою Законом України від 6 жовтня 1995р. №369/95-ВР, з моменту набрання чинності (03.08.99 р.), страховики-резиденти при здійсненні операцій перестрахування звільняються від оподаткування доходів нерезидентів – страховиків Росії із джерелом їх походження з України відповідно до статті 7 “Прибуток від підприємницької діяльності “ цієї Угоди.
Виходячи з вищенаведеного, страховики – резиденти при здійсненні операцій перестрахування не сплачують податок з суми доходів нерезидентів – страховиків Росії відповідно до законодавчо встановлених норм національного та міжнародного законодавства.
Однак на сьогодні виникли проблеми, зокрема в частині оподаткування доходів нерезидентів, отриманих у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від перестрахування ризиків в Росії.
Ці проблеми полягають у тому, що Державна податкова адміністрація України листом від 21.05.2001р. за №3452/6/22-3215 довела до відома підвідомчих державних податкових інспекцій роз'яснення, що оподаткування доходів нерезидентів – страховиків Росії, одержаних у вигляді страхових платежів від перестрахування ризиків, здійснюється відповідно до статті 20 “Інші доходи” Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження від сплати податків.
Згідно зі статтею 20 “Інші доходи” Угоди, види доходів, які виникають з джерел у Договірній Державі і про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди, можуть оподатковуватись у цій Державі. Виходячи з вищенаведеного ДПА України зробила висновок, що оскільки ця стаття не містить питань процедурного характеру, кожна країна використовує механізм оподаткування таких інших доходів відповідно до свого чинного законодавства, тобто отримані доходи нерезидентів – страховиків Росії з джерелом їх походження з України повинні оподатковуватись в Україні.
З таким висновком не можна погодитись, оскільки він порушує діючі норми національного та міжнародного законодавства, а з точки зору застосування міжнародних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, підписаних Україною, вносить елемент дискримінації стосовно Російської Федерації.
Крім того, така позиція не відповідає принципам побудови та призначення системи оподаткування відповідно до абзацу шостого ст. 3 Закону України від 18.02.97 p. № 77/97-ВР “Про систему оподаткування” і є дискримінаційною по відношенню до інших видів доходів із джерелом походження з України від підприємницької діяльності.
Відповідно до Закону України “Про господарські товариства”, страхові компанії є суб’єктами підприємницької діяльності у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю. Згідно Закону України “Про підприємництво” (Розділ 1 стаття 1; Розділ V стаття 18; Розділ VI стаття 27;) та Закону України "Про підприємства в Україні" (Розділ 1 стаття 1, стаття 4; ) страхові компанії здійснюють комерційну діяльність. Таким чином порядок оподаткування прибутку (доходу) нерезидентів з джерелом їх походження з України визначається статтею 7 "Прибуток від комерційної діяльності", а не статтею 20 "Інші доходи" Угоди. В цьому випадку, згідно пункту 1 статті 7 вищезазначеної Угоди: "Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво".
Вираз "підприємство Договірної Держави" означає підприємство, зареєстроване відповідно до законодавства цієї Держави - пункт д) стаття 3 Угоди. Пункт 6 статті 5 цієї Угоди визначає, що "Підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в другій Договірній Державі, лише якщо воно здійснює підприємницьку діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом. Вираз "агент з незалежним статусом" стосовно резидента Договірної Держави означає юридичну особу, створену за законодавством другої Договірної Держави, в управлінні, майні і контролі над якою не бере участі такий резидент ".
Завантажити реферат