Україна і утворення Союзу РСР

Ситуація, що склалася на цей час у взаєминах РСФРР із національними республіками, була цілком закономірною. Станов­лення радянської федерації відбувалося не шляхом створення спе­ціальної мережі установ для розв'язання спільних для всіх республік завдань, а перетворенням вищих органів влади РСФРР у союзні. Зосередження в органах влади РСФРР керівництва важливими галузями діяльності всіх незалежних республік було проявом нама­гання побудувати союз республік за типом РСФРР: перетворити незалежні республіки в автономні у складі РСФРР. Надання націо­нальним республікам статусу автономних мало призвести до погли­нення України та інших республік Російською Федерацією. Так поступово визрівала в надрах партійного і державного апарату ідея "автономізації". Тому не дивно, що в березні 1921 р. на X з'їзді РКП(б) Сталін називав Російську Федерацію "живим утіленням" майбутнього державного союзу радянських республік.

Українські керівники одними з перших звернули увагу на хиби, притаманні системі договірних відносин. Х.Раковський ще в червні 1921 p. надіслав телеграму Леніну з проханням врегулювати взаємовідносини між наркоматами РСФРР і УСРР. На відсутність розмежування функцій центру і республік, що призводило до неминучої плутанини, вказував нарком освіти УСРР В.Затонський. У 1922 р. на засіданнях політбюро ЦК КП(б)У систематично розглядалися питання, пов'язані з уточненням взаємовідносин між окремими відомствами УСРР і РСФРР, зокрема між Центроспіл-кою і Вукоопспілкою, між ДПУ обох республік, між Наркомзаксправ УСРР і РСФРР та ін. У березні 1922 p. з метою уточнення прав і обов'язків УСРР у її відносинах із РСФРР створюється спеціальна комісія з членів ЦК РКП(б) і КП(б)У. Вона провела ряд засідань, розробила кілька угод щодо окремих наркоматів. Анало­гічні пропозиції про визначення та удосконалення зв'язків між республіками і РСФРР надходили також від Білорусії, закавказь­ких республік.

Утворення Союзу РСР. 11 серпня 1922 p. оргбюро ЦК РКП (б) створило комісію для підготовки до чергового пленуму ЦК питання про взаємозв'язки договірних республік. До складу комісії увійшли В.Куйбишев (голова), Г.Орджонікідзе, Х.Раковський, Г.Сокольни­ков, Й.Сталін, в також представники від національних республік. Україну представляв Г.Петровський.

Сталін подав комісії проект резолюції, цілковито побудований на ідеї "автономізації". Його й надіслали в республіки для обгово­рення. Сталінський проект підтримали Арменія і Азербайджан. Грузія рішуче виступила проти, Білорусія утрималась. Гострі запе­речення проект викликав в Україні з боку Х.Раковського і Г.Петро-вського, яких підтримали деякі члени ЦК КП(б)У. Проте, перший секретар ЦК Компартії України Д.Мануїльський без погодження з ЦК КП(б)У 4 вересня 1922 p. надіслав листа Сталіну, в якому повністю підтримав ідею "автономізації". З жовтня 1922 p. політбю-ро ЦК КП(б)У нарешті висловилося проти "автономізації", за незалежність УСРР у складі союзної держави, але водночас, підко-рюючись партійній дисципліні, давало згоду на вступ УСРР до складу РСФРР на умовах "автономізації", якщо на цьому буде наполягати ЦК РКП(б).

24 вересня 1922 p. комісія оргбюро прийняла запропонований Сталіним проект резолюції "Про взаємовідносини РСФРР з неза­лежними республіками і затвердила його в основній редакції. Це рішення, підкреслювалось у постанові, "не публікується, а переда­ється національним Цека як циркулярна директива, для його про­ведення в радянському порядку через ЦВ або з'їзди Рад згаданих вище республік до скликання Всеросійського з'їзду Рад, на якому декларується воно, як побажання цих республік". Йшлося про те, шоб суто партійне рішення, прийняте при зачинених дверях, нав'­язати представницьким органам національних республік, видати його нібито за їх власне бажання.

26 вересня 1922 p. проект резолюції, матеріали його обгово­рення в ЦК компартій республік і протоколи .засідань, комісії оргбюро ЦК РКП(б) були надіслані в Горки Леніну, який через хворобу не брав участі в роботі комісії. Ознайомившись з усіма документами, Ленін у листі Л.Каменеву для членів політбюро ЦК РКП(б) виступив проти сталінського проекту "автономізації" і запропонував принципово інший шлях об'єднання, утворивши "новий поверх у вигляді федерації незалежних республік, де найви­щим органом Союзу буде загальнофедеральний ЦВК".

Резолюція оргбюро була перероблена у відповідності з ленін­ськими зауваженнями, хоч Сталін і назвав їх прямолінійно "націо­нальним лібералізмом". Визнавалося об'єднання радянських респу­блік у "Союз Соціалістичних Радянських Республік", найвищим органом якого називався Союзний ЦВК, а виконавчим — Союзний Раднарком. У такій редакції резолюцію й подали на пленум ЦК РКП(б), котрий 6 жовтня 1922 p. прийняв постанову "Про взаємо­відносини РСФРР з незалежними радянськими соціалістичними республіками", де вищим органом Союзу визнавався тепер Всесо­юзний з'їзд Рад, який обирає федеральний ЦВК.

ЗО грудня 1922 р. у Москві відкрився І Всесоюзний з'їзд Рад, який ухвалив рішення про утворення Союзу РСР і в основному затвердив Декларацію про утворення СРСР і Союзний договір. Згідно з цими документами чотири радянські республіки — РСФРР, УСРР, ЗСФРР, БСРР — утворюють одну союзну державу. Договір визначав структуру загальносоюзних верховних органів влади та їх компетенцію. Встановлювалося, що народні комісаріати розподіля­тимуться на союзні, союзно-республіканські і республіканські. Ос­таточне затвердження Декларації про утворення СРСР і Союзного договору було перенесено на II Всесоюзний з'їзд Рад. Це виклика­лося необхідністю перевірки постанов, що приймаються, потребою їх доопрацювання.

І з'їзді Рад обрав Центральний Виконавчий Комітет Союзу РСР у складі 371 члена і 138 кандидатів. 88 членів ЦВК СРСР представляли УСРР. Обрано було також чотирьох голів ЦВК, у тому числі від України — Г.Петровського. Так закріплювалося утворення єдиної союзної держави — Союзу РСР.