Проблема економічної допомоги є відносно новим підходом в економічних відносинах промислово розвитих країн із країнами, які розвиваються. Безперечно, не можна відкидати позитивну роль цієї допомоги, однак, іноземна допомога породжує дуже складну політичну проблему взаємин донора й одержувача, оскільки й у того й в іншого є свої власні інтереси. Важко відокремити іноземну допомогу від інших аспектів міжнародних відносин. Тут виникає проблема вироблення взаємно прийнятних відносин у якості центральних. Іноземна допомога, діяльність ТНК мають економічний сенс і політичний зміст. Проблеми цілей, походження, одержання можуть породжувати конфлікти і діалоги національних інтересів і силової політики. Одержуючи допомогу від іноземних інвесторів, держави прагнуть зберегти свою незалежність, але часто іноземні капіталовкладення й особливо діяльність ТНК розглядаються як намагання експлуатації місцевих ресурсів, оскільки іноземний капітал часто проникає в ті галузі економіки, що підтримують економічну залежність країн, які розвиваються, від Заходу. Вважається, що тим самим порушується сама природа економічного розвитку слаборозвинених країн і створюється, так званий, "залежний розвиток". Відзначається також, що створення філіальної економіки робить не можливим здійснення повного всебічного розвитку. Субсидії, що даються їм як придаткам метропольної корпорації, і створення анклавної економіки в слаборозвинених країнах, не здатні служити інструментом зростання, який самопідтримується. Корпорації обвинувачуються і у впровадженні невідповідних типів технологій, що використовують дороге устаткування, що веде до зростання безробіття і запобігає появі місцевих технологій. Стверджується і те, що ТНК зберігають контроль над найбільш передовими технологіями, не передають їх країнам, які розвиваються, за розумними цінами. Висувається положення, що прямі іноземні капіталовкладення погіршують розподіл доходів у країнах, які розвиваються. Марксистська об'єктивна закордонна критика правильно підкреслює, що вони збільшують розрив між багатими і бідними країнами і створюють тим самим умови для нових соціальних потрясінь у цьому регіоні. Цілком обґрунтованою являється і думка про те, що вивіз прибутків за кордон підриває місцеві фінанси і перешкоджає розвитку, таким чином, місцевого підприємництва.6
Уряди багатьох країн, що розвиваються, істотно стурбовані динамікою росту ТНК. Проблема зв'язана з тим, що ТНК, наприклад, контролюють більше половини світової торгівлі сировиною й енергоносіями. Величезна фінансова сила і вплив знаходяться в їхньому розпорядженні, тому немає нічого дивного в тім, що, на думку місцевих урядів, вони ведуть переговори з позиції сили і ведуть до збільшення залежності.
Крім чисто економічної критики, давалася і дається політична оцінка діяльності ТНК. Так, вказується, що ТНК створювали місцеві уряди, що симпатизують винятково капіталізму, і при цьому зовсім не враховували національні особливості розвитку країн і регіонів Африки та Латинської Америки, вважаючи, що вони можуть робити усе, що їм заманеться. На практиці це може привести і до руйнування економіки, і до підриву способу життя, і іншим негативним наслідкам. Можна по-різному оцінювати діяльність ТНК у країнах, які розвиваються, позитивну чи негативну роль вони відіграють у цьому регіоні. Очевидно, до неї не можна відноситися як до цілком негативної чи цілком позитивної. Безперечно, існує досить негативних факторів діяльності ТНК. Однак, тут виникає досить складне питання. Чи є ці негативні результати результатами діяльності ТНК чи результатами недотепної політики самих слаборозвинених країн чи вони інтегральна частина самого процесу розвитку. Виникає багато проблем, які мають потребу в ретельному аналізі. Суть однієї з них - невеликий обсяг місцевих внутрішніх ринків - заключається в тому, що країни, які розвиваються, встановлюють у ряді випадків високозахищені внутрішні ринки, де важко виробляти продукцію в широких масштабах, і тому ціна їхня буває відносно висока. На практиці підприємства, створювані ТНК у багатьох країнах, які розвиваються, носять анклавний характер, ізольований від інших секторів економіки, слабо контактуючи з ними, вони не перетворюють економіку в цілому, надання впливу на швидку індустріалізацію можна спостерігати тільки в нових індустріальних країнах. Навіть у Мексиці й у багатьох інших країнах цього не відбулося. Але всі ці країни прагнуть здійснити індустріалізацію.
Говорячи про використання технологій, необхідно відзначити, що країни, які розвиваються, прагнуть одержати не тільки самі передові її види, але і використовувати технологію, що вимагає максимального використання праці в порядку забезпечення максимальної зайнятості. У реальності обидві ці мети знаходяться в глибокому конфлікті одина з одніею, і тільки Тайвань і Сінгапур, мають відносно невелике безробіття. Передання технологій, що вимагають великих капіталів, безперечно вигідне, але необхідно сказати про те, що ТНК виявляють мало ініціативи в розвитку відповідної технології, що могла б конкурувати на світовому ринку, тому що вони здійснюють свої вкладення на ринки, які захищають. Крім того, передача технології викликає конфлікт економічних інтересів між корпораціями і місцевими урядами через визначення ціни, по якій ця технологія продається. 8
Ніхто не стане заперечувати того факту, що ТНК відіграють дуже важливу роль у здійсненні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації капіталу. Безперечно також, що ТНК грають свою роль у забезпеченні природними ресурсами країн, де є їх недостатня кількість. На наш погляд, існують наступні тенденції, пов'язані з діяльністю ТНК:
1. Людство вступило в таку фазу розвитку глобальної економіки, коли зміни в експортно-імпортних цінах є основним чинником, що визначає перерозподіл багатств. Ціни на нафту є самою яскравою ілюстрацією цього.
2. Перспективи іноземної допомоги є досить нечіткими. Витрати на амортизацію устаткування й обслуговування боргів країн, які розвиваються, знижують значимість їхніх внутрішніх ресурсів.
3. У цих умовах ТНК можуть виступати як такі організації, що сприяють економічному зростанню країн, які розвиваються.
4. Роль ТНК підсилюється тією обставиною, що на порозі XXI століття багаті індустріально розвиті країни вступають у постіндустріальне століття і їм вкрай необхідно передати промислову діяльність країнам, які розвиваються, оскільки вони самі переходять на постіндустріальний етап розвитку. Можливо, що ТНК - кращі агенти цієї передачі.
2. Міжнародне регулювання діяльності ТНК.
ТНК все частіше стають розглядатися в якості суб’єктів міжнародного
економічного права. ТНК з їхньою інвестиційною мобільністю, широкою системою зв’язків, в тому ж числі і з урядами, з великими можливостями організації наукоємкого , високотехнологічного виробництва є важливим фактором розвитку світової економіки. Особливість ТНК проявляється в тому, що вони володіють економічною єдністю при юридичній множинності. Це- група компаній створених за законами різних держав, які є самостійними юридичними особами і які здійснюють діяльність на території різних держав але які знаходяться у взаємозалежних відносинах, при яких одна з них (головна корпорація) займає домінуюче положення і здійснює контроль над всіма остальними.