1. наявність густої і широкої мережі філій, дочірніх компаній, представництв, зв'язків, що не має жодне дипломатичне відомство;
2. присутність ТНК в економіці приймаючих країн, у їхній інфраструктурі, зовнішній торгівлі, на відміну від офіційної дипломатії, що діє на міждержавному рівні;
3. поширення ТНК свого контролю на засоби масової інформації, зв'язку, що означає володіння могутньою зброєю формування місцевої суспільної думки;
4. створення в залежних країнах слухняної сили в особі представників місцевих політичних, суспільних кіл.
Таким чином, ТНК мають величезні можливості брати участь у політичних процесах не тільки в країнах базування, але і приймаючих країнах.
Однак роль інструмента проведення зовнішньої політики однієї країни проти іншої і випадків прихованого чи прямого конфлікту викликає невдоволення бізнесменів, оскільки уряд США намагається маніпулювати чи контролювати діяльність американських ТНК для проведення тиску на уряди інших країн. Таких прикладів можна привести .безліч. Наприклад, у тих випадках, коли держава проводить антиамериканську позицію, приймаються обмежувальні заходи для експорту певних товарів у цю країну. ТНК перестають постачати їй необхідну техніку і технології, хоча найчастіше, це буває для них вкрай економічно не вигідно.Взагалі, погроза непостачання техніки і технологій дуже часто застосовується урядом США. Прийняті рішення по обмеженню експорту й імпорту ставлять інші країни під контроль і створюють для них значні труднощі. Необхідно відзначити і те, що уряди інших країн теж все частіше стали розглядати ТНК як інструмент своєї національної політики, наприклад, у плані більш безпечного забезпечення своїх країн сировинними матеріалами. У ряді випадків при ослабленні американських ТНК їхнє місце займають японські й інші корпорації.
Тісне ототожнення корпоративних і національних інтересів стало спостерігатися особливо після енергетичної кризи 1973 року. Певні кола вчених, профспілкових діячів, журналістів стали говорити і писати про те, що іноземні капіталовкладення треба використовувати для здійснення політики зайнятості, більш ефективного розподілу національного доходу і підвищення змагальницької позиції американської економіки. Сама по собі позиція і дії ТНК в інших країнах стали піддаватися усе більшому обговоренню і критиці. Разом з тим необхідно сказати, що в зв'язку з відносним спадом американської промисловості, значним торгівельним дефіцитом і зростанням безробіття, хронічним спадом балансу платежів встановилось більш критичне відношення до діяльності ТНК за кордоном. Поширилася думка про необхідність більше вкладати в американську економіку й обмежити передачу американських технологій.
Незважаючи на здійснення в 1980-і роки дуже енергійної підтримки прямих іноземних капіталовкладень, політичні почуття в Америці по цьому питанню характеризуються усе більшими і більшими протиріччями. Самі американці прагнуть збільшити експорт продукції, виробленої в США, і дістати прибуток від іноземних капіталовкладень в американську економіку. Однак, основною позицією американського уряду залишається підтримка прямих іноземних капіталовкладень в економіці закордонних країн.
У 1980-і роки збільшується потік закордонних капіталовкладень в економіку США, що безперечно сприянню послаблення ворожості у відношенні американських капіталовкладень. Однак, незважаючи на це, американська суспільна думка має в останні роки все більший і більший критичний настрій до іноземних капіталовкладень і діяльності ТНК. У США широко поширюється думка, що прямі американські вкладення в інші країни створюють умови деіндустріалізаціі американської економіки. Стала затверджуватися точка зору на американську промисловість як просту складальницю готових компонентів, створених за кордоном.7
Самі американці задають багато питань, причому самі ці питання формулюються часом у дуже категоричній формі. Наприклад, що відбудеться, якщо американським фірмам буде заборонено вкладання капіталу за кордоном? Поліпшить чи погіршить це положення США? Таким чином, ми повинні сказати про те, що відношення американців до уряду і ТНК останнім часом стало частіше змінюватися і піддаватися сумніву.
1.2. Діяльність ТНК у країнах, які розвиваються.
На мій погляд, був би неповним розгляд тільки відносини політичних діячів і громадськості розвинутих країн щодо діяльності ТНК. Необхідний аналіз відносин слаборозвинених країн щодо активності ТНК. Тут можуть пропонуватися зовсім різні варіанти відповідей. Наприклад, ліберали можуть стверджувати, що встановлення цін не пов'язане з діяльністю національного чи багатонаціонального підприємництва, що національна власність на засоби виробництва не робить істотного впливу на модель економічної поведінки.
Навіть керівники ряду розвинутих країн дуже гостро реагували на діяльність ТНК. Такою була реакція Президента Франції Ш. де Голля в 1960-і роки.
Основна проблема, що стоїть перед країнами, які розвиваються, це вибір шляху розвитку, визначення тих шляхів, що найбільш ефективні для даної країни, розвивати державне чи приватне підприємництво, планову чи ринкову економіку? Які повинні бути пріоритети розвитку - сільське господарство чи промисловість? Який повинен бути рівень відносин із промислово розвинутими країнами? Яка повинна бути зовнішня торгівля, іноземні приватні вкладення, зовнішня допомога? У вирішенні всіх цих питань активну участь стали приймати ТНК. Серцевиною труднощів ТНК у відношенні країн, які розвиваються, є низька продуктивність праці, низький рівень споживання , основні економічні і соціальні фактори, пов'язані з цим. Становище погіршується зростаючим розривом між промислово розвинутими країнами і країнами, які розвиваються. Крім того, країни, які розвиваються страждають від політичної нестабільності. Вони є жертвами неоколоніалізму: одержання незалежності не супроводжується економічною незалежністю. За останній час країни, які розвиваються, створили безліч регіональних організацій, що намагаються вирішити економічні, соціальні, політичні й інші питання.
Сам розвиток країн являє собою складний процес взаємодії між національними, міжнародними елементами і містить у собі широкий комплекс економічних, політичних і соціальних проблем. Розвиток, не обов'язково пов'язаний з негайним зростанням виробництва, скороченням нерівності доходів і добробуту,є однією з основних задач. У цьому зв'язку часто ставиться питання про те, що ТНК є могутніми двигунами росту, що вони скорочують нерівність, навіть, якщо уряди не здійснюють політику, яка спрямована на її скорочення. Багато ТНК діють у країнах, які розвиваються, вкладають великі кошти в ці регіони. Правда, зараз з'явилася тенденція, коли вони стали замикати свою діяльність у рамках промислово розвитих країн, і велика частина приватних капіталовкладень концентрується у відносно розвинутих регіонах. Тому виникає питання, наскільки приватні капіталовкладення ТНК сприяють розвитку країн третього світу, і на скільки вони їм допомагають.
Завантажити реферат