Суспільний лад України в період з початку XX ст. до 1917 р.

Зберігалися волосні суди, але їх діяльність була дещо обмеже­на — вони не могли карати селян за проступки, не передбачені Статутом про покарання, що накладалися мировими суддями. Зна­чною мірою були збережені права земських начальників щодо сільського та волосного управління.

Важливі зміни у правове становище селянства внесла аграрна реформа, що здійснювалася за ініціативою міністра внутрішніх справ Росії, а незабаром — голови Ради міністрів П.Столипіна. Змістом реформи було прискорене зруйнування общини, зміцнен­ня приватної власності на землю, скасування обмежень у відчужен­ні надільних селянських земель.

В умовах України, головним чином у зв'язку з переважанням не громадської, а подвірної форми селянського землеволодіння, ця реформа була проведена скоріше, ніж у центральних районах Росії, і призвела до більш швидкого та глибокого соціального розшару­вання селянства.

Робітничий клас. Розвиток капіталізму в Російській імперії давали його представникам можливість здійснювати жорстоку екс­плуатацію, а царське законодавство і державний апарат закріплю­вали безправ'я робітників. Незважаючи на це, на початку XX ст. політичний розвиток і організація робітничого класу піднялися на новий рівень. Було створено політичну партію — РСДРП, в Україні — УСДРП. У період революції робітничий клас вирвав у царського уряду право на об'єднання у профспілки. Відтепер вони могли створюватися за маніфестом від 17 жовтня 1905 р. Тимчасові пра­вила про товариства та спілки від 4 березня 1906 р. передбачали створення профспілок без дозволу властей. Але цей загальний принцип мав ряд обмежень: статут товариства треба було подавати на затвердження, заборонялися товариства, діяльність яких могла призвести до "порушення громадського спокою і безпеки". Не дозволялося об'єднання кількох товариств в одну спілку. За порушення встановлених правил передбачалася кримінальна відповідальність. Незважаючи на ці обмеження, пролетаріат широко використовував можливість об’єднання у профспілки. Вже наприкінці 1906 р. нараховувалося 652 професійних товариства. У Харкові було створено нелегальне міжспілкове об’єднання – центральне бюро профспілок. У роки реакції частину завоювань робітничого класу було ліквідовано.