1. Законодавчі основи вимог про відшкодування збитку
У 1995 році в Україні набув чинності Закон “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”. Цим Законом передбачається ліцензування діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання (у подальшому – ДІВ). Цим же законом встановлено, що ліцензіат “повинен мати фінансові можливості відшкодування збитків від аварій, що можуть відбутися при використанні ядерної енергії (сюди входить і діяльність з ДІВ), власними засобами чи за рахунок засобів страхових компаній”. Таким чином, при видачі ліцензії на діяльність з ДІВ обов'язково перевіряються фінансові можливості заявника. Однак, така перевірка є і буде залишатися формальної поки не буде розроблена методика оцінки розміру збитку від радіаційних аварій, що можуть статися при здійсненні діяльності з конкретними джерелами у конкретного заявника. Слід також зазначити, що в даний час в Україні не введене поняття вартості людино/Зіверта. У Законі України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” введена компенсація за перевищення річної основної дозової межі опромінення в розмірі 1.2 неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян (близько 3$) за кожен міліЗіверт перевищення, але вступ у силу цієї вимоги відкладено на невизначений період. 2. Практика ліцензування
Практика ліцензування показала, що як заявники (ліцензіати), за винятком дуже великих виробничих об'єднань, які мають великі страхові (резервні) фонди, надають перевагу не виділяти власні засоби, а укладати договору зі страховими компаніями. Регулюючі органи при розгляді заяв на видачу ліцензій також віддають перевагу такому способу. 3. Основні принципи оцінки суми відшкодування збитку
Аналіз радіаційних аварій, що мали місце, по міжнародних і національних джерелах, а також аналіз можливих радіаційних аварій, що визначені в нормативних документах, показав достатність нижчевикладених заходів для покриття ліцензіатом збитку від можливих радіаційних аварій. 3.1. Результат аналізу: для всіх ДІВ можливі аварії, результатом яких є збиток здоров'ю персоналу категорії А.
Висновок: Відсутність в Україні відповідних законодавчих підстав не дозволяє виразити збиток здоров'ю у виді грошового еквівалента, що вимагає від заявника “непрямого” доказу того, що він забезпечив відшкодування збитку здоров'ю персоналу від радіаційних аварій. Єдиною формою такого доказу є укладання договору страхування щодо відшкодування збитку здоров'ю персоналу, тобто так зване добровільне страхування здоров'я персоналу категорії А.
Органи регулювання ядерної і радіаційної безпеки схиляються до думки, що для діяльності з пристроями, що генерують іонізуюче випромінювання такого страхування досить, щоб відшкодувати збиток від можливих радіаційних аварій.
3.2. Результат аналізу: Для всіх радіонуклідних ДІВ можливі радіаційні аварії з розгерметизацією і (чи) перебуванням ДІВ в несанкціонованому використанні. Висновок: Проведені експертами базові розрахунки збитку навколишньому середовищу і третім особам (населення і персонал категорії Б) дозволяють консервативно визначити базові суми для різних груп ДІВ і діяльності з ДІВ.
Страхова сума при укладанні договору страхування розраховується з урахуванням специфіки діяльності з ДІВ у конкретного заявника по наступній формулі: Sстрах.= Sбаз.* Ка * Кн * Кфз *Ктс,
де Sстрах. – страхова сума;
Sбаз. - базова сума;
Ка– коефіцієнт активності, що визначається по формулі:
Ка = 2log^2Σ (Ai/Aex) ,
де Σ (Ai/Aex) – дорівнює сумі часток, що утворюються, якщо розділити наявну в заявника (ліцензіата) активність кожного радіонукліда на мільйон рівнів звільнення; Кн – коефіцієнт не стаціонарності;
Кфз – коефіцієнт фізичного захисту;
Ктc – коефіцієнт технічного стану джерел.
Коефіцієнти визначаються з Заяви страхувальника на страхування, у якій міститься повна інформація про ДІВ та діяльність з ними.
Якщо страхувальник використовує ДІВ різних груп, то сумою відшкодування збитку вважається максимальна сума з усіх розрахованих для різних груп сум.
У зв'язку з тім, що для обґрунтування розрахунку по наведеній вище спрощеній схемі використовується консервативний підхід, припускається проведення експертного розрахунку для конкретного підприємства при умові погодження такого розрахунку з органом, який видає ліцензію.
Завантажити реферат