Відповідно до ст.8 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” до спеціальних державних органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією, відноситься Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, до компетенції якого належить координація діяльності всіх державних органів, на яких покладено обов’язки протидії корупції та організованій злочинності. Рішення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, прийняті в межах його компетенції та відповідно до законодавства України, є обов’язковими для виконання державними органами і посадовими особами, до яких вони звернені.
Статтями 5, 17, 18 цього ж Закону визначено, що такі органи та установи, як Національний банк України, Державна податкова служба, Митна служба, Державна контрольно-ревізійна служба в Україні та інші органи беруть участь у боротьбі з корупцією, так як до їх компетенції входить контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями та окремими особами чинного законодавства України.
До органів і підрозділів, що ведуть боротьбу з корупцією відноситься і Комісія Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, повноваження якої визначено Законом України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” (ст. 24 і 25), в яких зазначено, що крім контрольних функцій вона здійснює:
підготовку законопроектів, спрямованих на боротьбу з корупцією;
практику застосування нормативних актів іншими органами, що ведуть боротьбу з корупцією, з метою удосконалення законодавства;
підготовку пропозицій стосовно тлумачення норм законів;
у передбачених даним Законом випадках згоду на створення чи ліквідацію підрозділів по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю; призначення на посаду і звільнення з неї керівників цих спеціальних підрозділів, прокурорів з нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами.
Організацію роботи по боротьбі з корупцією можна розглянути у вигляді системи:
пошук та отримання інформації;
оцінка зібраних матеріалів;
складення протоколу про адміністративне правопорушення;
винесення законного рішення.
Необхідно чітко визначити саме ті основні ланки організації розслідування, які дозволяють забезпечити своєчасне виявлення, розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних з корупцією.
Розкриття злочину (в тому числі пов’язаного з корупцією) – це значною мірою процес збору, обробки, аналізу та використання інформації про певних осіб, які становлять інтерес, факти, обставини. І чим більше інформації отримує працівник про злочин і особу підозрюваного, тим швидше він досягне поставленої мети.
Від повноти різнобічної інформації, оперативності її надходження та якості обробки залежить ефективність і своєчасність реагування органів внутрішніх справ на розкриття злочинів та попередження їх на стадії підготовки, усунення умов і причин, що їм сприяють.
У той же час відсутність, неповнота і несвоєчасність надходження тієї чи іншої інформації стає причиною низької ефективності роботи правоохоронних органів і негативно впливає на кінцеві результати боротьби із злочинністю.
Вагомими важелями в боротьбі проти корупції є законодавчі акти, норми яких передбачають: надання вичерпної інформації (про всі фінансові активи, зобов’язання та зв’язки конкретної особи при зайнятті нею державної посади); періодичну звітність (щорічно про всі доходи або всі ділові операції) або надання інформації про будь-яку подію, про яку має бути повідомлено (отримання непередбачених доходів, купівля-продаж будь-яких активів). Такі засоби діють як попередження, показник, який вимагає від особи, чиє фінансове положення та спосіб життя не сумісні з зарплатою державного службовця, пояснити ситуацію, що склалася, або встановити жорсткий контроль за його діями. Крім того, вони є окремим механізмом судового переслідування у разі, коли факт корупції, що забезпечує незаконний дохід або придбання активів, може бути недоказовим.
За ненадання інформації або надання неправдивих даних законодавчо встановлені санкції. Для того, щоб санкції були ефективними, вони мають бути жорсткими. Санкції, відповідно до яких порушення правил звітності розглядаються як незначні порушення існуючих правил або незначних правопорушень, часто є неефективними, оскільки посадова особа, яка збагатилась незаконним шляхом, буде мати стимул та сенс приховати злочинні доходи в будь-якій звітності, у зв’язку з тим, що наслідки, пов’язані з ненаданням інформації будуть менш відчутними, ніж наслідки надання такої інформації, що виявляє незаконні виплати. Останні караються більш жорсткими кримінальними санкціями.
Джерелами інформації про корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, можуть бути:
публікації у пресі;
виступи по радіо і на телебаченні;
матеріали перевірок діяльності суб’єктів підприємницької діяльності (незалежно від форм власності);
матеріали, отримані в ході розслідування чи розгляду в судах кримінальних справ;
матеріали профілактичної та оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів;
матеріали запитів уповноважених державних органів, установ та організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском до державної, військової та службової таємниці;
матеріали перевірок, що проводять органи митної служби;
заяви, скарги та пропозиції громадян;
інформація працівників правоохоронних, контролюючих органів, підозрюваних, обвинувачених, засуджених, потерпілих;
інші можливі джерела.
Інформація може бути отримана поштою, телефоном або громадянин може особисто подати заяву до правоохоронних органів. Оформляється заява відповідно до вимог ст. 95 КПК України, а саме: у разі усної заяви складається протокол, що підписують заявник та посадова особа, яка прийняла заяву. При цьому заявник попереджується про кримінальну відповідальність (ст.177 КК України) за завідомо неправдивий донос, про що зазначається в протоколі; заявник у письмовій формі підписує заяву і також попереджається про відповідальність за завідомо неправдивий донос та дає при цьому відповідну підписку. На скарги, що мають сумнівну надійність, покладатися при вирішенні питань не варто.
Повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових осіб мають бути викладені у письмовій формі.
У разі, коли заявник додає аудіо- або відеокасету, у протоколі або в заяві робиться відмітка про це з поясненням заявника про умови запису та про технічні засоби, що використовувались при виготовленні аудіо- чи відеодокументів.
Посадова особа, яка прийняла заяву, повинна прослухати (проглянути) аудіо- відеокасети, зробити розшифровку запису з дотриманням вимог непошкодження її у процесі перегляду чи прослуховування, після чого опечатати у пакет з підписом заявника і власним.
Отримувати інформацію про корупційні діяння можна за допомогою спеціальних заходів, зокрема спостереження, опитування, вивідування, оперативного огляду та ін.
Завантажити реферат