Можна аргументувати й до низького рівня інформатизації, зокрема комп’ютеризації в нашій країні. Але можна аргументувати й до рівня суспільної ентропії у владних структурах (зокрема, у правоохоронних органах, прокуратурі, суду) щодо розуміння та усвідомлення комп’ютерної злочинності як небезпечного соціального явища, її структури.
Загальновизнаною є одна причина латентності комп’ютерної злочинності: у більшості випадків через небажання підриву репутації потерпілі неохоче повідомляють (якщо роблять це взагалі) правоохоронні органи про факти злочинних посягань на їх комп’ютерні системи.
Проте у цього явища існує багато причин іншого плану. Пропонується звернути увагу на такі, що мало висвітлені у публікаціях: ентропію (невизначеність через відсутність знань) персоналу, який забезпечує технічний захист інформації в автоматизованих (комп’ютерних) системах, та широкого загалу юристів, у тому числі практичних працівників правоохоронних органів, покликаних професійно вести боротьбу з проявами незаконного проникнення до автоматизованих (комп’ютерних) систем, електронно-цифрових телекомунікацій.
Серед працівників підрозділів технічного захисту інформаційних автоматизованих (комп’ютерних) систем (АС), системних адміністраторів локальних АС існує професійний, психологічний феномен, сформований під впливом технічної освіти: фаховий технократичний світогляд, в основі якого лежить сформована думка, що всі проблеми захисту інформації в АС можна вирішити за допомогою переважно комп’ютерних “замків” – програмно-математичних та технічних засобів, тобто за допомогою технічного захисту інформації. Одразу зазначимо, що необхідність і значимість технічного захисту комп’ютерних систем не заперечується.
Проте більшість технократів забувають чи не знають прописної істини – всі інженерно-технічні засоби захисту, що створено розумом і руками одних, з часом (при бажанні або потребі) обов’язково будуть зруйновані чи подолані іншими, особливо коли за це береться декілька людей, зокрема об’єднаних у злочинну організацію.
Нерідко злочинці, знаючи психологію “захисників” комп’ютерних систем (служб технічного захисту, адміністраторів комп’ютерної мережі), нахабніють настільки, що втрачають пильність, адже переконані, що притягуватися до відповідальності за законодавством не будуть, а, отже, не будуть покараними.
Як свідчить практика, отримавши опір технічної системи захисту щодо несанкціонованого доступу до комп’ютерної системи, злочинці шукають нову інформацію для подолання своєї ентропії – нових знань і шляхів вчинення злочину, а зупинити їх може лише державний суд (тобто покарання) чи загроза суду (загроза покарання).
Великого значення у попередженні, виявленні та боротьбі з комп’ютерними злочинами має виявлення і дослідження причин їх вчинення та напрацювання відповідних рекомендацій протидії, зокрема за участю правоохоронних органів. Але, коли потерпілі будуть мовчати про напади на їх комп’ютерні системи, чи можна вести мову про ефективну боротьбу зі зловмисниками юридичними засобами?
З цього випливає інша проблема: як подолати ентропію у працівників правоохоронних органів, якщо їм не давати інформації про методи, засоби, способи вчинення комп’ютерних злочинів і не формувати стимулів до отримання навичок боротьби з комп’ютерною злочинністю.
Дослідження, проведені в Україні, свідчать, що широкий загал фахівців, діяльність яких пов’язана з комп’ютерними технологіями, не мають не тільки відповідних навичок, але й правових знань: як правильно документувати дії порушника; як діяти до втручання у справу правоохоронців тощо. Це зумовлено тим, що в більшості неюридичних вузах правова підготовка, як правило, обмежується єдиною юридичною навчальною дисципліною “Основи права”. До того ж, часто ця навчальна дисципліна не містить тем, які б розкривали юридичну сутність та особливості змісту комп’ютерних правопорушень, зокрема таких, що визначаються як злочини.
З цим пов’язана ще одна проблема – відсутність серед фахівців-юристів таких, які могли б кваліфіковано, комплексно донести проблематику комп’ютерної злочинності та правових засобів протидії їй. Таким чином, формується замкнене коло щодо подолання соціальної ентропії до протидії комп’ютерній злочинності.
Наступний аспект – це формування правосвідомості окремих індивідів, учасників суспільних інформаційних відносин. Недостатній обсяг юридичних знань про особливості суспільних відносин в умовах інформатизації створює інформаційний вакуум при формуванні правосвідомості програмістів-математиків, інженерів-електронників, інженерів-програмістів комп’ютерних (електронно-обчислювальних) систем. Необхідно звернути увагу, що це саме те середовище, з якого, переважно, виходять не тільки фахівці з технічного захисту інформації в АС, а й висококваліфіковані хакери – особи, які нерідко є центральними фігурами вчинення найбільш небезпечних правопорушень із використанням комп’ютерних технологій.
Наступна проблема має відношення до правознавства. Юридичні знання, сформовані за часів, коли комп’ютер був екзотикою, створили комплекс суспільної ентропії в колах правознавців (у тому числі в середовищі працівників правоохоронних органів, суду, прокуратури) до особливостей нових інформаційних правовідносин в умовах комп’ютеризації, інформатизації.
Сьогодні критична маса правової інформації до світового емпіричного матеріалу (зокрема, щодо порушення роботи комп’ютерних автоматизованих інформаційних систем) потребує відповідного цілеспрямованого, комплексного моніторингу, системного наукового осмислення на міжгалузевому науковому рівні.
Переважно наукові розробки, предметом яких є суспільні інформаційні відносини, в нашій країні проводяться здебільшого в межах таких традиційних юридичних інституцій, як право інтелектуальної власності, авторське право, антимонопольне право та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності. Це породжує ще одну проблему: недостатній рівень вітчизняних комплексно – наукових напрацювань щодо боротьби із комп’ютерними правопорушеннями в межах традиційних провідних галузей правознавства: цивільного, адміністративного, кримінального, трудового. Вузьким галузевим підходом щодо з’ясування сутності комп’ютерних правопорушень викликано ентропію у юристів-практиків щодо інформатизації та ентропію технократів щодо можливостей права у боротьбі з такими правопорушеннями.
Поступ України до інформаційного суспільства зумовив необхідність формування нових багатоаспектних наукових дисциплін. Сьогодні такими є інформаційне право, правова інформатика, тектології (теорії організації) інформаційної безпеки. Тобто концептуально визначається, що інформаційна безпека, зокрема її складова – захист інформації в автоматизованих (комп’ютерних) системах як вид суспільних інформаційних відносин, як предмет дослідження, повинна формуватися в контексті трьох складових: права, інформатики та теорії управління соціальними системами (особливо її складової – теорії організації соціальних систем).
В Україні інформаційна безпека щодо захисту інформації в автоматизованих (комп’ютерних) системах як наукова дисципліна переважно формувалася у технічному напрямі. Організаційно-правові аспекти відігравали вторинну роль. Це знайшло вираз у якості окремих нормативно-правових актах щодо інформатизації та захисту інформації в автоматизованих системах. Відчувається, що їх розробляли фахівці з технократичним світоглядом та освітою. Такі нормативно-правові акти породжують у широкого загалу учасників інформаційних відносин розширення ентропії, хоча кожен нормативно-правовий акт покликаний зменшувати невизначеність у суспільстві.
Завантажити реферат