Визначення поняття організованої групи має важливе значення для практичних працівників правоохоронних органів. Виконуючий обов’язки Генерального прокурора О. М. Литвак з цього приводу писав, що відсутність аутентичного тлумачення поняття злочинної організованої групи з двома співучасниками призвели до того, що створені для боротьби з організованою злочинністю спеціальні підрозділи органів МВС і СБУ, не мають відповідних матеріалів стосовно мафії, щоб виправдати своє існування ці підрозділи почали порушувати кримінальні справи і вести розслідування злочинів, що не мали відношення до організованої злочинності, на чому неодноразово акцентував увагу у своїх виступах на засіданнях Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Президент України Л. Д. Кучма.
Як виходить з вимог закону, головними ознаками організованої злочинної групи є наявність не менш трьох її співучасників, попередня зорганізованість у стійке об’єднання для вчинення злочинів і наявність плану злочинних діянь з розподілом функцій її учасників, спрямованих на його виконання.
На думку багатьох фахівців, групу слід вважати стійкою за умови, що вона є стабільною і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають єдині наміри стосовно вчинення злочинів. Про стабільність і згуртованість групи свідчать такі ознаки, як сталість складу групи, організованих структур, стабільність форм і методів злочинної діяльності, неодноразовість вчинення злочинів або планування їх систематичного вчинення у майбутньому.
Слід додати, що існування організованої злочинної групи неможливе без ієрархічної структури і розподілу ролей. Саме структуризація, солідаризація учасників і їх сталість є ознаками зорганізованості.
Поряд з основними ознаками в ОЗГ можуть бути виявлені і додаткові ознаки: створення у злочинних цілях формальних організацій; встановлення норм і правил поведінки членів як у сфері злочинної діяльності, так і поза нею; створення спеціального грошового фонду, яким розпоряджається організатор злочинної групи і т. п.
Кваліфікація злочинів за ознаками їх вчинення організованою групою. У чинному кримінальному законодавстві факт учинення злочину організованою групою, або злочинною організацією береться до уваги при конструюванні багатьох статей, де дана ознака виступає за обтяжуючу обставину.
У цілому практика кваліфікації злочинів, вчинених організованою групою або злочинною організацією, відбиває тип небезпечної злочинної діяльності співучасників. Вона враховує ту обставину, що співучасники заздалегідь об’єднують свої зусилля з метою здіснення злочинної діяльності, обумовлюють розподіл ролей між собою, обмірковують план скоєння злочинних дій, ретельно до цього готуються і передбачають шляхи уникнення від відповідальності за свої дії. При цьому співучасники заздалегідь передбачають виконання підготовчих дій, що полегшують учинення діяння і приховування у подальшому слідів злочину.
Саме ці показники охоплюються такими більш об’єктивними ознаками за заздалегідь обумовленим розподілом ролей і плануванням. Тому при розслідуванні цих видів злочинів, окрім встановлення наявності ознак групового злочину, необхідно встановити стійкість та об’єднання до групи, що завчасно відбулося для вчинення одного або декількох злочинів, зафіксованого у відомій єдності злочинного наміру.
На нашу думку, спроби практичних працівників розширити ознаки організованої групи чи злочинної організації за рахунок інших додаткових чинників, не передбачених карним законом, є неконкретними. Викликають сумніви спроби стосовно розширення показників з розкриття злочинів ОЗГ за рахунок змови. Не слід забувати, що угода (змова) — це загальна умова наявності співучасті. Вчинення злочину без угоди у співучасті є практично неможливим. Інша справа, що намір вчинити злочин може реалізуватися у мінімальному ступені домовленості. Крім того, таку практику можна розцінювати як спробу необгрунтованого підвищення репресивності карного закону.
Організовану злочинну групу та її відмінність від звичайної групи можна розглядати за трьома показниками.
По-перше, неодмінною ознакою організованої групи, попередньо зорганізованою у стійке об’єднання, згідно з кримінальним законодавством є попередня змова щодо здійснення злочинної діяльності. При цьому всі співучасники об’єднуються на підставі єдиного узгодженого плану подальших дій з розподілом функцій і ролей для кожного зі співучасників, спрямованих для досягнення його виконання. Кожен з учасників усвідомлює, чим він буде займатися, яку роль виконувати і якою є кінцева мета діяльності створеної групи.
По-друге, організована група характеризується особливостями психологічного ставлення співучасників до окреслених злочинних дій. Кожний учасник усвідомлює, що він входить до стійкої групи, бере на себе обов’язки щодо виконання всіх взаємно погоджених дій та здійснює врешті-решт разом з іншими співучасниками єдиний злочин або декілька злочинів при розподілі ролей згідно з обумовленим планом.
По-третє, для організованої групи характерні особливості виконання злочину кожним окремим учасником. Група характеризується згуртованістю, співорганізованістю всіх співучасників, спрямованих на досягнення поставлених цілей, узгодженістю їх зусиль. Сама по собі домовленість співучасників, узгодження плану і розподіл ролей та функціональних обов’язків ще не буде складати організовану злочинну групу у кримінальному відношенні, поки її учасники не візьмуться до активної реалізації хоча б підготовчих дій. Вказані показники носять перемінний характер. Сам закон уможливлює тлумачення ознаки стійкості групи ширше, і у кожному конкретному випадку набір перерахованих показників може варіюватися.
Характерною особливістю організованих злочинних груп є те, що окремі її члени можуть брати лише часткову участь у самих злочинних актах, безпосередньо спрямованих на об’єкт посягання. Наприклад, у злочинах проти власності окремі учасники можуть виконувати допоміжні функції. Їх діяльність у рамках організованої злочинної групи може полягати у виконанні певних важливих для діяльності групи функцій, що фактично здійснюються поза тимчасових меж початку і завершення безпосереднього посягання іншими конкретними виконавцями групи, які виконують дії, охоплюванні ознаками об’єктивної сторони складу злочину.
Слідчим органам важливо лише встановити, що фактичний розподіл функцій між всіма учасниками групи був обумовлений угодою, заздалегідь розробленим планом спільної діяльності.
Перед фахівцями саме стоїть завдання стосовно знаходження формалізованого критерія тлумачення показника стійкості групи. Цей критерій має бути чітким і недвозначним, щоб дозволяти відмежування організованої групи від звичайної, а з іншого боку, встановити розмежування між організованою злочинною групою і злочинною організацією.
Деякі фахівці вважають, що за формалізований критерій показника стійкості ОЗГ слід використовувати таку ознаку, як система вчинення злочинних посягань. На нашу думку, систематичність не може зводитися до повторення (неодноразовості) злочинів. Стійкість припускає більшу кількість посягань — 3 —4 і більше, що віддзеркалює спрямованість учасників ОЗГ та зростання рівня небезпеки цих угруповань. Вона фіксує визначену лінію поводження учасників злочину, їх небезпечні схильності. Організовані злочинні угруповання, на нашу думку, можуть створюватися заради, скажімо, здійснення однієї широкомасштабної і складної афери, для вчинення якої необхідне довгострокове існування злочинного об’єднання, вчинення багатьох підготовчих і допоміжних заходів (створення легальної структури, отримання неправомірним шляхом квот, ліцензій, налагодження корумпованих зв’язків і т.ін.). Безумовно, систематичність вчинення злочинів групою так чи інакше свідчить про її стійкість, але все ж таки головним чинником цього критерія завжди була і буде тривалість її діяльності.
Завантажити реферат