Страховики України за останні три роки зробили значний крок в економічному зростанні та становленні як впливові фінансові установи. Це дуже важливо, бо світовий досвід переконує, що гарантована система захисту майнових прав і інтересів власників майна, підтримання соціальної стабільності в суспільстві, економічної безпеки держави неможлива без ефективного функціонування ринку страхових послуг.
За 1994-2000 роки об’єднання страховиків разом з колишнім Укрстрахнаглядом, а зараз із Міністерством фінансів, виконали значну роботу з вдосконалення законодавчої бази страхування. Внесено суттєві пропозиції до нормативно-правових актів з питань страхування до Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, міністерств та відомств.
Вперше на більш тривалий строк постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2001 року № 98 затверджена Програма розвитку страхового ринку України на період 2001 - 2004 роки.
Але разом з тим в страхуванні є і негативні тенденції, які не відповідають вимогам сьогодення, а саме: відсутність законодавчих і нормативних актів, що сприятимуть розвитку страхування, втручання в страхову діяльність виконавчих органів влади, крім випадків, що регулюються державою, порушення антимонопольного законодавства, низький рівень платоспроможності окремих страховиків, недостатня прозорість страхового ринку, невисока довіра юридичних і фізичних осіб до страхування.
Не сприяє розвитку страхової справи в Україні і відсутність законодавчо визначених механізмів стимулювання власників майна, як юридичних, так і фізичних осіб, до більш широкого використання можливостей страхового захисту своїх майнових інтересів.
Колосальні збитки, завдані стихією економіці України тільки за минулий рік, оцінюються в сотні мільйонів гривен і до кінця ще не визначені. Держава не в змозі їх відшкодувати за рахунок мізерного бюджету.
Чому це не здійснюється за рахунок страховиків, як в усьому світі, при тому, що платежі зі страхування майнових ризиків в сотні разів перекривають збитки?
Аналогічна ситуація існує із відшкодуванням збитків, завданих здоров’ю населення, працівникам підприємств промисловості і сільського господарства внаслідок техногенних аварій та катастроф.
Тому необхідно звернути значну увагу на перспективні напрями розвитку страхової справи, її вплив на соціально-економічні перетворення в країні, піднесення іміджу страхування серед населення, і, зокрема, на кадрове забезпечення страхового ринку України.
Необхідно визнати, що протягом 1999-2000 років кардинальних зрушень в стратегічному розвитку національної системи кадрового забезпечення страхування не відбулось.
На сьогодні в Україні діє понад 300 страхових компаній, 1500 філій та представництв, біля 50 страхових брокерів і біля 10000 страхових агентів.
Щорічно страховий ринок України дає приріст за валовим показниками більш ніж 80%, і за прогнозами Програми розвитку страхування на 2001 – 2004 роки у найближчі роки кількість зайнятого населення у цій сфері досягне 50 тис. чоловік (менеджерів, актуаріїв, брокерів, страхових експертів, фінансових аналітиків, бухгалтерів, юристів та інших, які повинні бути добре обізнані з теорією та передовою технологією страхування). Хто буде цими фахівцями? Яким буде їх професійний рівень? Наскільки спроможними будуть їх зусилля з обслуговування все зростаючих потреб ринку страхових послуг? За останні роки в Україні підготовлено біля 100 магістрів страхової справи, але чи достатня їх кількість, щоб обслуговувати ринок місткістю до 2% ВВП? Це – нагальна проблема, яка сама собою не вирішиться, тому потрібні рішучі дії.
Учасники Всеукраїнської наради органів державної влади та представників страхового бізнесу за темою: "Стан та перспективи розвитку страхового ринку України", яка відбулась 5 квітня 2001 року у м. Києві, наголосили на необхідності:
- сприяння вдосконаленню та розвитку системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів у сфері страхування;
- створення при ЛСОУ кадрової агенції.
- проведення наукових досліджень проблем страхового ринку, перш за все тих, що стосуються оподаткування, перестрахування, управління страховими резервами, вдосконалення розвитку обов’язкових та добровільних видів страхування та інше;
- продовження співробітництва з друкованими органами, що висвітлюють проблеми страхового ринку, пропаганду його законодавчого регулювання та регламентації, формування позитивного іміджу та ставлення до учасників ринку страхування, забезпечення його прозорості та інвестиційної привабливості; - видання науково-практичного журналу “Страхова справа”; - підтримки потенційних страхувальників та професійних учасників страхового ринку України
- сприяння за допомогою інформаційно-аналітичного Інтернет-видання ”Insurance Online” – страхування майбутнього” www.uainsur.com формуванню методичного забезпечення страхового ринку нормативними актами (положеннями, методиками, інструкціями, роз'ясненнями), що конкретизують зміст загальних законодавчих норм та забезпечують механізми їх реалізації з відкритим форумом обговорення законопроектів, які стосуються страхування.
Підвищення ролі страхування в реалізації державної політики під час ринкових реформ можливо лише за умов:
1. Приведення вітчизняного законодавства у відповідальність до законодавства Європейського співтовариства і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
2. Створення міцної системи страхового захисту юридичних та фізичних осіб на основі комплексного вирішення проблемних питань, зокрема: - законодавчого вирішення питань розширення переліку видів майнового страхування, платежі за здійснення яких можуть бути віднесені на витрати суб’єктів господарської діяльності, що забезпечить доступність страхових послуг для юридичних осіб; - законодавчого стимулювання юридичних і фізичних осіб щодо більш широкого використання можливостей страхування для захисту їх майнових прав та інтересів держави; - найбільш дієвим стимулом повинна стати податкова політика, яка б відповідала суті страхових відносин і законодавчо закріпляла принципи віднесення затрат на здійснення страхового захисту своїх майнових прав до виробничих витрат та виключення з сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб сум страхових внесків, сплачених за договорами страхування; - впровадження на страховому ринку широкого спектра нових страхових продуктів та розширення географії діяльності страхових організацій; - забезпечення страховикам однакових умов для здійснення різних видів страхування, включаючи обов’язкові, з урахуванням їх можливостей; - захист добросовісної конкуренції на страховому ринку; - упередження і припинення монополізму, недопущення втручання міністерств і відомств та обласних державних адміністрацій в регулювання страхової діяльності з метою перерозподілу ринку страхування; - застосування соціально-сприятливих тарифів на добровільні та обов’язкові види страхування; - створення більш сприятливих умов для інвестування тимчасово вільних коштів, особливо з резервів довгострокових видів страхування життя в економіку держави, в тому числі забезпечення гарантій держави щодо збереження та повернення цих коштів; - розширення ринку перестрахування з використанням зарубіжного досвіду, активно працювати з нерезидентами щодо зростання взаємного перестрахування; - нормативного врегулювання превентивної діяльності страховиків, дозволивши їм створювати фонд запобіжних заходів та фінансувати заходи, які б запобігали виникненню або зменшували руйнівну силу страхових подій; - розширення мережі та якісного зміцнення вітчизняних посередницьких структур на страховому ринку, зокрема, за рахунок розвитку інституту брокерів, здатних кваліфіковано розмістити ризики та обрати раціональний варіант перестрахування.
Завантажити реферат