Особливості страхування майна сільськогосподарських підприємств

І Сільське господарство — одна з найдавніших, найважливіших і найбільш ризикованих галузей економіки. В Україні на нього по­кладено завдання дедалі повніше забезпечувати внутрішні потре­би країни в сировині і продовольстві та нарощувати відповідні експортні можливості. За належних інвестицій аграрний потенці­ал України може досягти рівня, достатнього для того, щоб наго­дувати більш як половину населення Європи. Фактичні показни­ки — на порядок нижчі.

АПК нашої країни вже давно зазнає дефіциту фінансових ре­сурсів, який був і певною мірою лишається наслідком низької врожайності сільськогосподарських культур, нееквівалентного міжгалузевого обміну, недосконалої податкової та митної полі­тики. Ціни на сільськогосподарську продукцію нерідко занижую­ться через погану організацію її закупівлі, монопольне становище деяких заготівельників. Матеріально-технічні засоби продаються селу за цінами, не завжди адекватними якості добрив, машин, обладнання. Останніми роками багатократно зросла вартість енергоносіїв. Триває відплив Із села найактивнішої частини трудових ресурсів. Вельми низькою лишається платоспромо­жність більшості населення — споживача продукції. Ось ті головні чинники, які зумовили відчутне зниження темпів роз­витку вітчизняного аграрного сектору порівняно не лише з іншими державами, а й із середніми макроекономічними пока­зниками України.

Нині в Україні прискорюється аграрна реформа, стратегічна мета якої — забезпечити повне й надійне продовольче постачан­ня населення, досягти високого експортного потенціалу галузі, відродивши господаря землі й створивши багатоукладний конку­рентоспроможний аграрний сектор економіки.

Залучення інвестицій у розвиток сільськогосподарського ви­робництва безпосередньо залежить і від того, як вирішується проблема зменшення та розподілу ризику товаровиробників.

З початку 1990-х років страховий захист сільськогосподарсь­ких товаровиробників значно послабився. Різко скоротилася ре­альна бюджетна допомога господарствам. Комерційні банки не можуть покривати збитки, спричинювані природними катаклізмами, дається взнаки інфляція грошової одиниці. За цих умов годі було й сподіватися на високу страхову активність. Аграрна ре­форма має докорінно змінити ситуацію. Приватизація землі, де­далі інтенсивніше її використання, зміна стосунків із банками, перехід до сплати єдиного податку — ці та багато інших чинни­ків спонукають до організації страхового захисту сільських това­ровиробників на нових засадах. Ідеться, насамперед, про впрова­дження системи комерційного та взаємного страхування за відчутної державної підтримки.

Такий захист здатні здійснювати лише ті страховики, котрі мають достатні страхові резерви, розгалужену мережу філій та представництв, а також фахівців, добре ознайомлених з особливо­стями аграрного виробництва. Раніше понад 95 % усіх застрахова­них сільськогосподарських об'єктів припадало на НАСК «Оранта» та компанії, що виокремилися з її складу. Інші компанії, які мають ліцензії на ці види страхування, тривалий час утримували­ся від прийняття на себе значних ризиків. Ситуація може зміни­тися, якщо провідні страховики об'єднають свої зусилля в цьому напрямку (шляхом створення страхових пулів), а також наладять ринок перестрахування сільськогосподарських ризиків.

Найбільш ризикованим є вирощування врожаю сільськогоспо­дарських культур та багаторічних насаджень. Під це виробниц­тво відведено більш як половину території України. Рослинницт­во — це діяльність, здійснювана переважно під відкритим небом, і на результати господарювання тут істотно впливають коливання кліматичних умов та інші природні чинники, які точно прогнозу­вати неможливо.

Згідно з чинним законодавством в Україні протягом останніх десяти років страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських господарствах було добровільним, а в державних — обов'язковим. З реформуванням аграрного сек­тору економіки питома вага державних підприємств у виробниц­тві продукції рослинництва і тваринництва різко скоротилася. У державній власності залишилися переважно господарства при аг­рарних наукових та навчальних закладах та деяких відомствах, які використовують продукцію для внутрішніх потреб. Для цих господарств спеціального положення про страхування врожаю так і не було опрацьовано. Тривалий час діяли умови страхуван­ня, затверджені в 1977 р. Мінфіном СРСР для радгоспів. Але оскільки державні господарства були здебільшого неплатоспро­можними, страхових внесків вони не сплачували. Передбачені за­значеними умовами дотації з бюджету також не видавалися. То­му практично страхування державних підприємств, незважаючи на його обов'язковість, як правило, не здійснювалося.

Кооперативним і фермерським господарствам було надано можливість самостійно вирішувати питання про доцільність укладання договорів на страхування майна. Далі коротко розгля­даються умови добровільного страхування врожаю, що діяли в НАСК «Оранта» на кінець 2001 р., висвітлюється досвід деяких зарубіжних страховиків, котрі надають страхові послуги сільсь­когосподарським формуванням, а також окреслюються перспек­тиви реформування сільськогосподарського страхування в Україні.

Нині в НАСК «Оранта» діють два варіанти добровільного сільськогосподарського страхування. Перший із них охоплює страхування врожаю сільськогосподарських культур, тварин, бу­дівель, споруд, сільськогосподарської техніки, інших матеріаль­них цінностей. Другий варіант (застосовується з 1999 року) має особливості лише щодо страхування сільськогосподарських культур. На відміну від першого варіанта, де об'єктом страху­вання є вартість втраченого врожаю певної культури, яка визна­чається порівнянням урожайності цієї культури з гектара за поточ­ний рік і середньої її врожайності за попередні 5 років, у другому варіанті страховий захист розрахований на відшкодування витрат на посів (садіння) та вирощування сільськогосподарських куль­тур у разі їх загибелі або пошкодження.

За правилами добровільного страхування за першим варіан­том об'єкти страхування розбито на чотири групи.

1. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних на­саджень плодоносного віку.

2. Дерева й плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні наса­дження, знос або зрідження яких становить понад 70 %, а також ті, що підлягають списанню з балансу.

3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім’ї бджіл у вуликах.

4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти неза­вершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція. Не підлягають страхуванню тимчасові, дуже старі та не придатні для використання будівлі, а також споруди, що перебувають у зоні зсуву, обвалу, повені або іншого стихійного лиха (із моменту відповідного оголошення, зробленого органами влади, гідрометеослужбою і т. ін.). Не є об'єктом страхування ділова деревина та дрова на лісосі­ках і під час сплаву, документи, цінні папери, готівка.