Особливості дій слідчо-оперативної групи при перевірці комерційного банку

До банківської системи України входять Національний банк України з мережею своїх органів та комерційні банки. Банківська система відіграє важливу роль у зростанні економічного потенціалу держави, адже банківський облік тісно пов’язаний з обліком у всіх галузях народного господарства. Що стосується приватного сектору економіки, то ефективність комерційної діяльності в будь-яких сферах теж залежить від фінансового забезпечення.

З розвитком та становленням ринкових відносин в Україні широке розповсюдження отримали злочини, що вчинюються в банківській системі. Сьогодні банківська система України є однією з ланок кримінальної системи, яка спрямована на “відмивання” грошей, здобутих злочинним шляхом, незаконного вилучення з обігу валютних коштів та переміщення їх за кордон держави, для чого в Україні сформовано мережу комерційних фірм, що займаються конвертацією безготівкових коштів у готівкову валюту.

Аналіз кримінальних справ свідчить про активне використання організованими злочинними групами кредитно-фінансових установ з метою “відмивання” коштів, здобутих злочинним шляхом. У ході проведення таких операцій вчинюється ряд злочинів, передбачених чинним законодавством:

розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки – ст. 81 Кримінального Кодексу України (у подальшому КК України);

розкрадання державного або колективного майна шляхом шахрайства – ст. 83 КК України;

розкрадання державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем – ст. 84 КК України;

шахрайство з фінансовими ресурсами – ст. 1485 КК України;

зловживання владою або посадовим становищем – ст. 165 КК України;

халатність – ст. 167 КК України;

одержання хабара – ст. 168 КК України;

дача хабара – ст. 170 КК України;

учинення підлогу – ст. 172 КК України;

приховування злочинів – ст. 186 КК України;

недонесення про злочин – ст. 187 КК України;

підробка документів, штампів і печаток, збуття їх та використання підроблених документів – ст. 194 КК України;

порушення правил про валютні операції – ст. 80 КК України;

приховування валютної виручки – ст. 801 КК України;

порушення законодавства про бюджетну систему України – стст. 803, 804 КК України.

Після підтвердження оперативної інформації, якщо в діях осіб-позичальників чи діях посадових осіб банку міститься склад конкретних злочинів, необхідно створити слідчо-оперативну групу для проведення комплексної перевірки комерційного банку.

До групи можуть бути включені представники-спеціалісти: служби банківського нагляду НБУ; податкової адміністрації (міліції); КРУ.

Оперативно-слідчу групу необхідно формувати з числа перевіряючих, які є різноплановими фахівцями, а саме з осіб, які володіють:

методами перевірки касового залу, операційної (оборотної) каси, сховища грошей і цінностей;

методами перевірки операційного залу;

методами перевірки бухгалтерії (в т. ч. і внутрішньої);

перевірки пунктів обміну валют;

методами перевірки – активних операцій; пасивних операцій; послуг;

методами перевірки автоматизованої системи обробки інформації;

методами перевірки кредитних операцій, депозитних операцій;

методами перевірки здійснення операцій з цінними паперами та формуванням статутного фонду;

методами перевірки здійснення валютних операцій;

методами перевірки кадрової роботи;

методами перевірки юридичної служби (арбітражні справи і т. ін.);

методами перевірки внутрішньої аудиторської служби;

які можуть провести оцінку діяльності банку:

а) проаналізувати фінансові звіти банку за допомогою фінансових показників;

б) проаналізувати стратегію управління активами і пасивами;

в) проаналізувати політику управління ліквідністю і резервами.

Керівник СОГ має заздалегідь підготуватися до проведення комплексної перевірки комерційного банку. Перед виходом на перевірку банку необхідно ретельно вивчити територіальне розташування банку, визначити в якому приміщенні банк знаходиться: у вбудованому, прибудованому, окремо розташованій будівлі, вивчити входи-виходи (основні й запасні), кількість місцезнаходження пунктів обміну валют.

Необхідно чітко визначити розташування внутрішніх приміщень банку: розташування сховища; спеціальної каси; каси перерахунку; вечірньої каси; пунктів обміну валют; операційного залу; центра автоматизованої обробки інформації (комп’ютерний центр-сервер, архівування, телекс, модем “Банк -клієнт”); приміщень, де знаходяться індивідуальні сейфи для зберігання цінностей; кабінети керівництва банку, головного бухгалтера (знати в яких кабінетах працюють комп’ютери, які включено в мережу); підсобні приміщення, особливо приміщення перед сховищами (їх треба оглядати ретельно); складські приміщення.

Приступивши до перевірки банку необхідно виконати такі дії:

Ретельно вивчити (за перші часи перевірки):

1. План приміщення банку з розташуванням всіх внутрішніх кабінетів (безпосередньо на місці).

2. Забезпечити охорону входу і виходу основних і запасних.

3. Витребувати документи, що визначають організаційну структуру банку, положення про управління (відділи), наказ про розподіл обов’язків між керівництвом, ліцензію на здійснення операцій видану НБУ.

4. Опечатати сховище та приміщення, в яких знаходяться індивідуальні сейфи.

5. Забезпечити присутність всіх посадових осіб банку.

6. Бажано забезпечити присутність представників НБУ до 1500 годин на перевірку сховища.

7. Відокремити матеріали для перевірки на основі аналізу бази даних (податкової міліції і адміністрації) наявності рахунків “фіктивних” фірм в цьому банку.

Через 3-4 години після початку перевірки у керівника групи мають бути всі проміжні акти перевірок готівки (крім сховища), актів вилучення документів (забезпечити опечатування документів в приміщенні), розпечатані відомості документів, залишки грошових коштів на всіх рахунках, у т. ч. балансових та ін.

Документи в банку не залишаються, вони повинні знаходитися в податковій адміністрації та кожного ранку видаватися для роботи перевіряючим.

Після 15-ої години можна приступати до перевірки грошових коштів і цінностей в сховищі (на цю перевірку по блокам потрібно 2-3 години). Перевіряючі повинні брати активну участь і ретельно контролювати весь процес перевірки. За результатами перевірки складається акт. Керівник бригади з 1-ою групою повинен звести всі готівкові грошові кошти (всі проміжні акти, обмінні пункти, операційну (оборотну) касу, касу перерахунку, вечірню касу).

Розподіл обов’язків членів оперативно-слідчої групи при перевірці:

1-а група – перевірка готівки, цінностей:

а) обмінні пункти – по 2 особи на кожний;

б) каса перерахунку – 2 особи;

в) операційна каса (оборотна) – 1 особа;

г) вечірня каса – 2 особи;

д) сховище – 3-4 особи.

2-а група – управління (відділ автоматизації). Перевіряючі призначаються залежно від кількості кабінетів (в кожний по одному). Одна особа направляється до центру, на комп’ютер, що працює на зв’язку з розрахунковою палатою НБУ, для того, щоб припинити (на час перевірки) витратні операції банку, не допустити (під час перевірки) здійснення операцій на витрату. Старший цієї групи повинен знати досконало комп’ютерну програму, яку використовує банк в своїй роботі.