ІІІ. Участь Данії у світовому господарстві.
Зовнішньоторгівельний оборот Данії становить 770 млрд. крон. Таким чином, частка зовнішньої торгівлі у валовому внутрішньому продукті країни дорівнює 68,7%.
Основними зовнішньоторгівельними партнерами Данії є країни ЄС: ФРН, Швеція, Великобританія, Норвегія, Нідерланди, Франція. На їх частку приходиться 68,5% всього обороту зовнішньої торгівлі Данії. На американському континенті найбільшим партнером Данії є США (4,4% від сукупного зовнішньоторгівельного товарообороту), в азіатсько-тихоокеанському регіоні - Японія (2,9%) і Китай (1,2%).
Експорт. Щорічно Данія експортує товарів і послуг на суму 403,6 млрд. крон. Частка експорту у ВВП становить 36%. Основним експортним ринком Данії залишається Німеччина - 22% усього датського експорту. За нею йдуть Швеція і Великобританія - (по 9,1%), Норвегія (6,6%) і Франція, із заморських ринків найбільше значення для датських експортерів мають США, Японія, Південна Корея і Гонконг.
Три чверті вартості експорту Данії складає промислова продукція, і частка інших галузей має тенденцію до скорочення. У той же час, саме торговим обміном в групі харчових продуктів і тварин створюється основна частина (67%) активу зовнішньоторгівельного балансу Данії.
За останні роки зріс експорт палива, паливно-мастильних матеріалів, газу і електроенергії. Також зріс актив у торгівлі товарами хімічної групи. Збільшення сталося практично за рахунок зростання експорту медичних і фармацевтичних продуктів
Данія займає провідне місце на світовому ринку як постачальник обладнання для цементної промисловості, а також обладнання для цукрових заводів і для молочної і м'ясної промисловості. Значною експортною статтею Данії є медичне обладнання і прилади.
Важливе місце в датському експорті займають меблі. Сьогодні Данія виробляє меблів більше, ніж будь-яка інша країна Європи, і біля 80% виробництва припадає на експорт.
Імпорт. Данія імпортує товарів і послуг на суму приблизно 366,4 млрд. крон. Частка імпорту в ВВП - 32,7%. Основними постачальниками товарів на датський ринок є країни ЄС, на які припадає 65,4% вартості датського імпорту. Найбільші постачальники - ФРН (20,5%), Швеція (11,6%), Великобританія (6,8%), Нідерланди (6,6%), Франція (5,2%), Норвегія (5,1%). З інших великих постачальників слід відмітити - США (4,8%), Японія (2,3%) і Китай (1,7%).
Данія є великим імпортером продовольчих товарів. Данія імпортує значну кількість напоїв і тютюнових виробів. Не маючи розвиненої сировинної бази, Данія імпортує значні кількості промислової сировини як рослинного і тварини, так і мінерального походження. Найбільш значним є імпорт деревини. Основними постачальниками деревини є Швеція, Фінляндія і ФРН. Помітне місце в загальному імпорті займають товари паливно-енергетичної групи, особливо вугілля, нафта і нафтопродукти. Машини, обладнання і транспортні засоби утворюють саму велику по вартості групу датського імпорту.
Внаслідок свого членства в ЄС Данія позбавлена права вести односторонні прямі переговори і укладати двосторонні торгові угоди з третіми країнами. Будучи членом ЄС, Данія бере участь в преференційних угодах ЄС з країнами Середземномор'я, Африки. Вона також є учасником угод між Європейським співтовариством і Європейською Асоціацією вільної торгівлі.
Зовнішньоекономічна політика і торгово-договірна практика Данії визначаються з одного боку положеннями Римського договору, Маастріхтських угод і ряду інших домовленостей країн членів ЄС і, з іншого боку, внутрішнім датським законодавством.
Особливістю датської позиції відносно єдиної зовнішньоекономічної політики і практики в ЄС є питання участі Данії у розвитку Валютного і економічного союзу (ВЕС) ЄС. Формально позиція Данії оформлена у вигляді спеціальних зауважень до Маастріхтським угод і полягає в тому, що країна не приєднується до єдиної валюти (євро) і відповідно, не делегує повноваження в єдиний наднаціональний банк в рамках ВЕС ЄС. До цього часу у датському суспільстві дебатується питання про доцільність участі або неучасті в ВЕС, причому, якщо уряд Данії, великі об'єднання ділових кіл країни виступають за участь у ВЕС, то громадянське суспільство і ряд опозиційних партій - проти.
Передаючи значною мірою повноваження по формуванню зовнішньоекономічної політики в компетенцію ЄС, Данія зберігає цілий ряд особливостей національного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі з метою економічної безпеки країни і захисту внутрішнього ринку.
Основним засобом обмеження на ввезення товарів в Данію є митний тариф. Встановлення митних ставок і основ функціонування митної системи відносяться до компетенції органів ЄС. Основою для класифікації переміщуваних через датський кордон товарів і визначення розмірів митного збору, що підлягає сплаті з цих товарів, є Митний тариф Данії, який введений в дію з 1 січня 1988 року. У його основу положена: "Гармонізована система опису і кодування товарів" Ради з митного співробітництва, "Єдина номенклатура ЄЕС" і "Єдиний тариф ЄЕС".
ЄС має ряд угод щодо торгових преференціях з рядом країн, згідно з якими розмір імпортного мита значно знижений або навіть повністю відмінений. Розмір імпортного мита загалом коливається від 4 до 16% по різних групах товарів.
У регіональному плані Данія широко співробітничає з наступними інститутами: Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції і розвитку, Міжнародна фінансова корпорація. Європейська комісія, Секретаріат Phare (Програма Phare для спільних підприємств), TACIS (Технічне сприяння). У структурі фінансових портфелів всіх вищезгаданих організацій є спеціальні програми, орієнтовані на підтримку інвестиційних процесів в економіці країн Східної Європи, СНД
Завантажити реферат