Наш район Деміївка

І. Обгрунтування теми.

Деміївка – це район, де я та мої друзі народилися і проживаємо, де знаходиться наша школа. Це наша мала Батьківшина. Напротязі нашого життя на наших очах відбувалися зміни в вигляді району. Нам жити на цій землі, милуватися її красою, користуватися її дарами. Треба бути патріотом рідної землі, навчатися розуміти її, пізнавати закони, які забезпечують її гармонію. Треба робити все можливе, щоб ніхто і ніколи не наважився порушити ці закони. Допомагає в цьому знання фізичної та економічної географії. Природа відіграє надзвичайно велику роль у житті людини, оскільки є середовищем життя, джерелом матеріального віробництва. Знання з економічної і соціальної географії дають змогу розібратися в складних питаннях сучасної економіки, зрозуміти суть перетворень, що відбуваються в державі, усвідомити важливість раціонального використання природних ресурсів.

Мені було цікаво поглибити та розширити свої знання про рідну місцевість, пізнати щось раніше невідоме із історичного минулого та сучасного стану Деміївки. Тому для своєї роботи я обрав саме цю тему.

ІІ.Методи дослідження.

При написанні роботи були використані такі методи дослідження.

1. Вивчення та аналіз краєзнавчої літератури, газетних нарисів, наявних географічних карт. 2. Візуальний огляд місцевості для уточнення кордонів Деміївки, її рельєфу, архітектурних та історичних пам’яток, з’ясування сучасних назв промислових та культурних об’єктів. 3. Аналіз данних перепису населення, обчислення відсоткового складу населення. 4. Приблизні підрахунки чисельності населення сучасної Деміївки. 5. Визначення та нанесення на карту кордонів сучасної Деміївки та прилеглих районів. 6. Фотографування промислових, історичних та культурних об’єктів Деміївки.

ІІІ.Основний зміст

Цвіла в старому Києві

Околиця Деміївка,

Садами прихилялася

До Либеді-ріки.

Там Добрим Шляхом волики

Ішли собі поволеньки-

По сіль до моря Чорного

Рушали чумаки.

музика К. М’яскова

слова Г. Киреєва

Сучасний Київ – великий промисловий, науковий і культурний центр. Його історія сягає глибин століть. Інтерес до його історичного минулого хвилює й сьогодні. Протягом часу територія Киева зростала. Населенні пункти, що на початку XIX ст. були околицями міста, зараз є його частинами. Однією із таких околиць була і Деміївка.

Селище Деміївка.

На початку XIX ст. в трьох верстах від Києва на південь розташувалась “деревня нижняя Лыбедь Демиевка”. Назва походить скоріш від імені або прізвища.

Селище знаходилось на узвищі, за обрієм виднівся ліс і поряд протікала стародавня річка Либідь. Приміська околиця почала заселятися в першій половині минулого століття, коли розгорнулося інтенсивне будівництво укріплень на Печерську. Сюди виселяли громадян, у яких відбирали садиби для зведення фортець і валів. Так з’явилася нова адміністративна частина міста Либідська, а на південь від неї позначилося селище Деміївка.

У "Медико-топографічному описі державного майна Київського округу”, складеному доктором Делафризом у 1854 році, дається характеристика місцевості, життя і побуту населення колишньої Деміївки (табл. 1).

Таблиця 1.

З другої половини XIX ст. Деміївка напежала Хотівській волості Київського повіту

На старому фотознімку зображено тільки невеличку частку старого селища Деміївка. Але він дає досить яскраве уявлення про тодішнє обличчя цього району. Вулиці забудовані одноповерховими будинками, подекуди зустрічалися мазанки й землянки. Дороги були небруковані – і натяку немає на якійсь благоустрій, на центральній вулиці знаходився базар худоби.

Передмістя Деміївка.

2 березня 1874 року Південно-Західним відділом Імперського-Руського Географічного Товариства був проведений перепис Києва та його околиць Згідно цього перепису на Деміївці з Саперною слобідкою проживало 3554 особи, з них селяни – 1003, купці – 162 чол. Населення Деміївки було багатонаціональним. Украінці складали 36,1%, росіяни – 9,5%, білоруси – 0,7%, євреї – 22,8%, поляки – 2,5%, німці – 2,8%, інші національності – 25,6%. Стосовно рівня освіти, то “грамотные всего 778 человек, безграмотные – 2526”. Вищу освіту мали 5 чоловік, середню – 30, початкову – 129.

На той час на Деміївцї і в Саперній слобідці на 3554 чоловіка населення була одна невеличка приватна школа, яку відвідувало близько 70 учнів, тоді як дітей віком 7 –14 років налічувалося 552, з них неписьменних близько 79% З цього числа дітей дворян було 32, з них неписьменних – 22%, дітей міщан – 110, з них неписьменних 72%, дітей селян 151, з них неписьменних – 76%.

Після скасування кріпосного права Деміївка “з приміського селища, - за висловом автора книги “Кієвъ теперь і прежде” М. Захарченка,- дуже швидко перетворюється на передмістя, особливо від часу заснування тут цукрового та інших заводів”.

У 1900 році Деміївка мала уже 506 дворів та 2848 жителів, з них чоловіків 1431, жінок 1417. Головним заняттям були торговля і ремесло Багато селян вирушало на фабрики та заводи. Тоді Деміївка займала 289,56 десятин землі, з них церкві належало 1,56, селянам – 168,01 та іншим верствам – 119,9 десятин. Інтенсивній забудові передмістя немалим чином сприяла чинна структура власності на землю – на території Деміївки історично не було дворянських угідь та приватних наділів. Земля тут була державною чи общинною. Тому отримання ділянок під житлову чи промислову забудову було досить простим та дешевим, а оформлення наділів – значно демократичнішим, ніж у межах міста. На карті 1897 р. Деміївка постає одною з найзабудованіших околиць Києва.