неухильне виконання екологічного законодавства країни.
На шляху перебудови вже зроблені певні кроки. Основу промисловості Деміївки складають акціонерні (кондитерська фабрика, “Київгума”, пивзавод, завод художнього скла, маргариновий завод, завод “Стенд”) та державні підприємства (завод “Харчомаш” та завод “Імпульс”). До приватної форми власності належать численні підприємства торгівлі та громадського харчування. Завершується процес приватізації державних підприємств.
За радянських часів воєнну продукцію випускали заводи “Червоний гумовик” (резинотехнічні вироби на замовлення воєнно-промислового комплексу) та завод “Харчомаш” (пічі, кухонне обладнання для кораблів воєнно-морського флоту). За умовами конверсії цехи та окремі виробництва заводів перепрофільовані на випуск товарів народного споживання.
На території Деміївки діє спільне українсько-іспанське підприємство “Кармен” з іноземним капіталом. Але, на жаль, в сучасні часи усі, без винятку, промислові підприємства переживають занепад основного виду діяльності. Промислова продукція неконкурентноспроможна і не відповідає світовим стандартам. У зв’язку з впровадженням ринкових відносин в єкономіку країни намітилась тенденція скорочення кількості працюючих на всіх підприємствах Деміївки. З’явились безробітні. За таких обставин необхідні значні зусилля держави і приватних власників по створенню умов для перекваліфікації кадрів та їхнього перерозподілу.
Деміївка – це транзитний район Києва. Для поліпшення транспортних розв’язок була реконструйована Московська площа. Для подальшого поліпшення роботи автомобільного транспорту потрібно прокласти нові сучасні магістралі на заході місцевості в районі вулиці Козацької та удосконалити ті,що є.
Перевантажені маршрути міського громадського транспорту. Лінія метрополітену Либідська-Теремки ІІ, що планувалася до здачі в 1990 році, має на території Деміївки станцію “Ореховатська площа”. Зовнішний вигляд потворних металоконструкцій, що височать на будівельному майданчику поряд з поліклінікою, свідчать про багаторічну стогнацію цього будівництва. Деміївка- це вузол екологічних проблем. Якщо їхати з Дарниці на південь, то з висоти Чорної гори, особливо в хмарні дні, добре видно смог, що накриває улоговину Московської площі. За свій промисловий розвиток, за потужну транспортну розв’язку біля автовокзалу, мешканці навколишніх будинків, зокрема учні школи № 85, розплачуються своїм здоров’ям.
На початку 90-х років міська адміністрація була навіть змушена надати нове житло тим родинам, що проживали на перших поверхах будинків біля новозбудованого шляхопроводу на проспекті Науки.
Багато цікавих сторінок у двовіковій історії забудови Деміївки. Наприкінці XIX – початку XXст. бурхливий розвиток промисловості супроводжувався зростанням кількості робочих місць. Демографічний фактор природно потребував швидкового розвитку житлової інфраструктури, тому на Деміївці почалася інтенсивна забудова. Але при цьому безжалісно вирубалися лісові масиви та фруктові сади. За літературними свідоцтвами, Деміївка XIX сторіччя потопала в зелених садах та лісах. В сучасні часи ми бачимо тільки антропогенний ланшафт.
Обмеженність транспортних засобів змушувала людей селитися поблизу промислових підприємств Будівництво мало вже не сільський, а виключно міский характер. Одно, двохповерхові будівлі зводилися одна близько до одної з невеличкими присадібними ділянками. В процессі будівництва виникали та зникали великі та малі вулиці та провулоки. Залишок таких масивів можна було побачити в районах провулків Бурмістенко, Майкопського, Козацького; вулиць Козацької, Балакірєва, Ужгородській, Хотівській та ін. та проспекту Науки.
Демографічний розвиток Деміївки кінця XIX початку XX століття сприяв заселенню околиці людьми багатьох національностей та віросповідань.Про це свідчить перепис населення в1874 році.На фабрики і заводи з’їжався працювати розшарований люд. Наприклад, після пом’якшення законів щодо межі осідлості на Деміївці з’явилося багато єврейських родин з Васильківського повіту (22% від всього населення). Крім прав на поселення, енергійні єврейські підприємці отримали право на заснування власного виробництва. Національні особливості побуту потребували розташування синагоги біля місць компактного проживання прихожан. Таким чином, поряд із Свято-Вознесенською православною церквою виникла єврейська садиба, збудована на кошти підприємця Бориспільського.
На жаль, ці два архітектурні ансамблі є єдиними історичними пам’ятниками на Деміївці, що збереглися до наших часів.
Після другої світової війни на Деміївці споруджуються в основному житлові будови. Це, насамперед, гуртожитки, переважна більшість яких належала будівельним організвціям. Спотворене війною місто потребувало відбудови та реконструкції, а для цього потрібні були нові робочі руки. Таким чином, повоєнна Деміївка заселялася прибульцями з міст та сіл усієї країни, що жадали, завдяки своїй роботі, отримати право стати киянами. Початок будівництва у 70-х роках нових житлових масивів на півдні Московського району призвів до великої реконструкції старого центру Деміївки. Нові транспортні лінії змусили міську владу до зносу старого малоповерхового житла, будівництва багатоповерхових будинків (райони вулиць Деміївська , Голосіївська), розширення та впорядкування автомобільних доріг (Голосіївський проспект, Васильківська вулиця). При забудові південно-західної частини Деміївки (від Голосіївській площі до вулиці М. Стельмаха) було знесено майже всі існуючи будови, змінено рельєф будівельного майданчика, а сама вулиця Деміївська набула зовсім нового вигляду та напрямку.
На жаль, наснага будівельників та архітекторів на цьому вичерпалася. І вся північно-східна частина Деміївки між вулицею Деміївською та Червонозоряним проспектом знаходиться у жалюгідному стані. Тут туляться одна до одної стареньки халупи, позбавлені міських зручностей. Можливо такий стан зберігається тому, що ця місцевість прорита ярами і незручна для забудови. Сучасна Деміївка потребує нового імпульсу в розвитку економіки, забудові та впорядкування.
Хотілося б вірити, що нові часи, прогресивний світогляд призведуть до позитивних змін в економіці нашого району.
VІ. Список літератури.
1. Бернштейн А.Ю., Корольов Б.Т. “Славні традиції” К., Держполитвидав., 1966
2. Захарченко М. “Кіевъ теперь і прежде” (репринтне відтворення видання 1888р.), К., "Кобза",1995.
3. Михайленко В.В. “Московський район м. Києва вчора, сьогодні, завтра”. К., Держполітвидав., 1967.
4. Кудрицький А.В. "Вулиці Києва". К., "Українська енциклопедія", 1995.
5. Старовойтенко І.П. “Соціалістичний Київ.” К., Держполітвидав., 1958.
6. Яремчук А.Б. “Московський район м. Києва”. К., Держполітвидав., 1950.
7. Історія Києва. т.1,2. К., УРЕ., 1979.
8. Киев в фондах Центральной научной библиотеки УССР. К., “Наукова думка”, 1984.
9. Киев. Энциклопедический справочник. К., ГР УСЭ, 1982.
10. Київ. Погляд через століття. К., 1987.
Завантажити реферат