Економічна і соціальна географія світу – галузь науки, яка досліджує географічні основи світового господарства, глобальних проблем людства і світогосподарських зв’язків, а також територіальну організацію суспільства в світі і окремих країнах з урахуванням інтеграційних процесів у різних регіонах планети. Як наука географічна, вона використовує в дослідженнях загальногеографічні підходи і методи і має тісний зв’язок з природничими дисциплінами. Разом з тим, як наука гуманітарна, вона користується економічними і соціологічними методами і працює в тісному контакті з суспільними науками, маючи з ними спільний об’єкт. Як і економічні науки, економічна і соціальна географія світу досліджує господарства, ринкові відносини, але в їх просторову аспекті, вона оперує категоріями ефективності, організації, оптимальності і т.п., пов’язуючи їх з простором, виявляючи їх регіональні відмінності і причини цих відмінностей, механізми просторових економічних процесів. Як і інші соціологічні науки, економічна і соціальна географія в основу дослідження ставить суспільство, людину, різні спільності людей, в т.ч. специфічні для даної територіальної спільності.
Економічна і соціальна географія світу, яка вивчає світове господарство, зміни і функціонування взаємопов’язаних соціально-економічних територіальних систем господарства і населення країн та їх груп, - це складна наукова система, в складі якої нараховується багато наукових дисциплін. В її структурі виділяються галузеві, комплексні, комплексно-галузеві і регіональні науки. Блок галузевих наук утворюють географія населення, географія природних ресурсів і умов, географія господарства і географія інфраструктури та їх підгалузі в світі. До блоку комплексних наук належать країнознавство і краєзнавство. У складі галузево-комплексного блоку виділяються як окремі наукові дисципліни (політична географія, географія культури, історична географія, медична географія, військова географія, економічна картографія), так і інформаційно-прогнозні напрями – геоінформатика, геопрогнозування. Регіональні економіко-географічні науки утворюють важливий блок наукових дисциплін економічної і соціальної географії світу у складі районології і регіонології.
Об’єкт дослідження науки – фрагмент дійсності, на який спрямована пізнавальна або практична діяльність, тобто це те, що вивчає і досліджує дана галузь науки. Об’єктом дослідження економічної і соціальної географії світу виступає світове господарство, суспільство і його складові, територіальні соціальні структури, світогосподарські зв’язки, господарство окремих країн та їх груп, міжнародний поділ праці, глобальні проблеми людства.
Предмет дослідження науки – це ті сторони, властивості і відношення, які вивчаються даною наукою. Предмет науки – це результат дослідницьких дій. Предметом дослідження економічної і соціальної географії світу є особливості і закономірності просторової організації світової економіки як в планетарному масштабі, так і в розрізі окремих країн та їх груп. Вивчення соціально-економічних процесів у територіальному вимірі передбачає вивчення їх з позицій розміщення, взаєморозташування, взаємодії і просторових відносин, причинно-наслідкових зв’язків. Предметна галузь науки може розрізнятися широтою охоплення від гранично широкої до більш вузької, що відбиває в процесі розвитку науки позиції різних шкіл і учених, формування і відокремлення нових наукових напрямів.
Для економічної і соціальної географії світу предметом дослідження є географічні проблеми просторової організації світової економіки, сукупність проблем соціального розвитку в їх територіальному виразі, територіальна організація соціального життя, просторові суспільні системи. Вона вивчає територіальний поділ праці, розміщення продуктивних сил, регіональну політику, територіальну організацію виробництва, геополітику і геостратегію країн і регіонів світу, глобальні проблеми людства, просторові соціально-економічні пропорції, територіальні соціально-економічні структури, транспортні та інфраструктурні мережі і системи, а також системи розселення та інші аспекти просторової організації суспільства.
Методи дослідження. Методи дослідження науки – це системи прийомів і способів пізнання загальних закономірностей і вивчення конкретних об’єктів. Економічна і соціальна географія світу використовує методи, характерні як для всієї системи географічних наук, так і для інших гуманітарних наук. Основними методами дослідження економічної і районування, картографічний, системний, історичний, порівняльний, польових досліджень і спостережень, а також дистанційних спостережень. Статистичний метод, який базується на аналізі даних про господарство і населення, прив’язаних до певних територій і форм економічної діяльності і життя людей, дає можливість визначити просторові взаємодії різних територіально-економічних систем. Статистика, покладена на карту, являє собою дійових інструмент досліджень, аналізу конкретної ситуації в світовому господарстві і світогосподарських зв’язках. Застосування статистичного методу означає одержання первинних статистичних матеріалів, використання статистичних довідників, особливо ООН, міжнародних організацій і країн світу, обробку і аналіз усіх цих матеріалів у відповідності з поставленою метою.
Економіко-математичні методи дозволяють виразити певні кількісні співвідношення, а інколи і кількісні закономірності розміщення різних форм і типів господарства, розселення і життєдіяльності населення. Великий інтерес викликає математичне моделювання різних процесів і об’єктів.
Наукова систематизація має велике значення як в теорії, так і в практиці соціально-економгеографічних досліджень. Вона дозволяє прослідкувати у досліджуваних явищах певний порядок, підсумовувати знання про їх подібність і відмінність і разом з тим полегшувати процес вивчення складних геосистем, дає можливість швидше виявити їх внутрішні закономірності. Основними видами систематизації є класифікація, типологія і групування. Класифікація – це розбивання множини будь-яких об’єктів (елементів) на групи. Типологія – засіб наукової класифікації об’єктів за допомогою абстрактних теоретичних моделей (типів), у яких фіксуються найважливіші структурні або функціональні особливості досліджуваних об’єктів. Групування – це виділення груп у складі будь-якого соціально-економічного явища на основі певних ознак.
Районування – це процес членування території на відносно цілісні частини. Воно вимагає обробки численної інформації економічного і соціального характеру і дає можливість виявити взаємозв’язок в соціально-економічному відношенні частини країни з певною спеціалізацією.
Картографічний метод дає можливість нанести на загальногеографічні і тематичні карти множину об’єктів, показати їх взаєморозташування і взаємозв’язки. Він використовується на всіх стадіях досліджень, від збирання вихідних даних до розробки наукових матеріалів, які, в свою чергу, стають “стартовим майданчиком” для подальших досліджень. Карти не лише прекрасний ілюстративний матеріал, не лише містка і різнобічна інформація, зручна для безпосереднього і багатоцільового використання, але й дійовий інструмент для наукових досліджень.
Завантажити реферат