Страхування відповідальності перевізника вантажів

Географічне положення України, рівень її економічного розвитку та всеохоплююче включення у світову економіку забезпечують безперервні вантажопотоки з внутрішніх та міжнародних перевезень всіма видами транспорту. До процесу перевезень вантажів залучені автотранспортні підприємства, авіакомпанії, судновласники, експедитори з фрахту, залізниця. Якщо перевезення здійснюються з перевантаженнями або різними видами транспорту (комбіновані перевезення), то вантажовідправникові немає потреби укладати договір перевезення з кожним перевізником окремо. Досить укласти його з першим перевізником на весь маршрут, а фактичний перевізник змінюватиметься у процесі транспортування.

Згідно з договором перевезення перевізник зобов'язується перевезти товари з одного місця до іншого за відповідну винагороду. Відповідальність перевізника за товар, що підлягає перевезенню або тимчасовому зберіганню, визначається рядом факторів, зокрема:

—торговельною практикою;

— законодавчими актами, що регламентують перевезення;

— міжнародними конвенціями.

Для перевезень, що не підпадають під дію міжнародних угод України, перевізник несе відповідальність згідно зі Статтею 14 «Закону про транспорт» за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятого для перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження сталися не з його вини. До уваги беруться також кодекси (статути) окремих видів транспорту та інші законодавчі акти України.

Існуюча практика визначення відповідальності вантажоперевізника тісно пов'язана зі страхуванням відповідальності перевізника за товари, що приймаються до перевезення. Зауважимо, що страхування відповідальності перевізника не залежить від того, застрахований вантаж чи ні. Такі поліси можуть видаватися різними ринками страхування. Наприклад, традиційно відповідальність за вантаж авіаперевізника страхується на ринку авіастрахування, а вантаж, що перевозиться повітряним транспортом, як і іншими видами транспорту, — за умовами морського полісу на ринку страхування вантажів. Головна різниця цих полісів — у страховому покритті, а також у тому, чиї інтереси захищає страхування. Співвідношення страхових покриттів можна унаочнити такою схемою (рис. 1.):

У разі пошкодження вантажу його власник може вимагати компенсацію збитку від перевізника. Оскільки відповідальність перевізника, як правило, обмежена, то збиток може бути погашений не повністю, а в деяких випадках зовсім не сплачений (наприклад, за браком коштів у перевізника). Наявність полісу страхування відповідальності перевізника за вантаж частково знімає деякі проблеми для власника вантажу, але не вирішує їх. Для повної компенсації збитків від загибелі або пошкодження вантажу необхідний поліс страхування вантажу, що надає ширше покриття та укладається на користь вантажовласника.

Частина 5. Страхування відповідальності

Рис. 1. Розмір компенсації збитків, завданих вантажу при транспортуванні

Розглянемо на прикладі процес урегулювання збитків. Договір перевезення був укладений з транспортним агентством на міжнародне повітряне перевезення однієї метричної тонни вантажу вартістю 1 млн дол. Через помилку при рулінні повітряного судна 20 % вантажу (200 кг) стало повністю не придатним для використання. Збиток власника вантажу становив 200 тис. дол. Страховик вантажу одразу після оформлення всіх необхідних документів компенсує власникові вантажу завдані втрати у розмірі 200 тис. дол. за відкиданням можливої франшизи. Після виплати страхового відшкодування страховик вантажу пред'являє регрес формальному перевізникові (тобто тому, з ким укладено договір на перевезення) — транспортному агентству. Згідно з Варшавською конвенцією, що регламентує відповідальність перевізника за вантаж, який перевозиться повітряним транспортом, агентство несе відповідальність у розмірі реальної шкоди, але не більш як 20 дол. за 1 кг пошкодженого вантажу (див. розділ «Авіаційне страхування»). Таким чином, агентство задовольнить позов страхової компанії (а якщо вантаж не був застрахований, здійснить виплату безпосередньо власникові вантажу) лише в розмірі 4 тис. дол. Але якщо в агентства не знайдеться таких коштів, то воно може бути ліквідоване, так і не погасивши навіть цієї суми. Якщо ж перевізник (агентство) має поліс страхування відповідальності, то позов страховика вантажу (або вантажовласника) буде задоволений страховиком перевізника згідно з лімітами, обумовленими в полісі перевізника. Наприклад, якщо за одним позовом у полісі був обумовлений ліміт З тис. дол., то страховик перевізника виплатить саме цю суму, а 1 тис. дол. повинен буде виплатити сам перевізник (аналогічно компенсується частина шкоди, котра підпадає під франшизу за полісом відповідальності перевізника). Страхова компанія агентства (або агентство) висуне, у свою чергу, позов фактичному перевізнику — авіакомпанії, яка винна у завданій вантажу шкоді. На практиці авіакомпанія може бути одразу залучена до врегулювання претензії разом з агентством, причому їхні взаємовідносини визначаються агентською угодою та чинними правовими нормами.

Цей приклад унаочнює механізм компенсації шкоди вантажу та взаємостосунки сторін, що беруть участь у вантажоперевезенні. Зрозуміло, що як і власникові вантажу, так і перевізникові вигідно мати свій страховий поліс.

Розглянемо спочатку загальні умови страхування відповідальності, а потім звернемося до перевезень різними видами транспорту. Страхування відповідальності перевізників за вантаж (крім авіаперевізників) здійснюється добровільно. Страхувальником є транспортне підприємство, яке бере участь у вантажоперевезенні (тобто страхувальник може бути формальним перевізником).

Об'єктом страхування є відповідальність вантажоперевізника за втрату, загибель або пошкодження вантажу, прийнятого ним до перевезення (відповідальність за вантаж). За додаткову страхову премію може бути включений ризик настання відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну вантажу у результаті затримки в доставці. Об'єктом страхування може бути відповідальність вантажоперевізника перед третіми особами за шкоду їхньому життю, здоров'ю або майну, завдану під час транспортування вантажу (відповідальність перед третіми особами), відповідальність за забруднення навколишнього середовища. У цьому разі покриття надається на умовах, аналогічних страхуванню відповідальності перед третіми особами та за забруднення.

Ліміт відповідальності. Відповідальність страхової компанії стосовно конкретного вантажоперевезення починається з моменту прийняття перевізником вантажу для транспортування та закінчується одночасно з відповідальністю перевізника після видачі вантажу одержувачу. Ліміт відповідальності (страхова сума) установлюється за угодою сторін. Він може визначатися за обсягами перевезень та цінністю вантажів, а також залежно від максимальних можливих сум претензій, що їх перевізник повинен буде виплатити за нормами права та чинною судовою практикою у країнах, де здійснюється бізнес перевізника. Як правило, для перевізника, що транспортує вантажі в межах країни, необхідні нижчі ліміти відповідальності, ніж у разі міжнародних вантажоперевезень.