Страховий нагляд у країнах європейського союзу

Нагляд за страховою діяльністю здійснюється в усіх країнах з ринковою економікою. Страхуванню тут приділяється особлива увага. Держава та її громадяни надто зацікавлені в соціальне орі­єнтованому розвитку страхової справи, який, у свою чергу, зале­жить від стану економіки.

Страхування є невідчутним і непомітним товаром, через що в людини непідготовленої створюються певні проблеми з його сприйняттям. Потрібно, щоб у суб'єктів народного господарства та окремих громадян формувалася довіра до страховиків (це осо­бливо актуально для України). Банкрутство або несумлінна пове­дінка, про яку стало відомо громадськості одного страховика, здатні підірвати довіру до інших компаній.

І, нарешті, народногосподарське значення страхування. За об­сягами капіталів страхове господарство в розвинених країнах поступається лише банківському, а інколи й випереджає його.

Беручи до уваги, що у країнах Європейського союзу (ЄС) за­вершується активний процес уніфікації державного регулювання страхової справи, розглянемо умови здійснення державного на­гляду за страховою діяльністю на прикладі Німеччини — однієї з найпотужніших за економічним розвитком країни ЄС.

Правові основи й головна мета нагляду. У Німеччині страхо­вий нагляд базується, передусім, на Законі про страховий нагляд (далі — ЗСН).

Згідно із ЗСН головна мета страхового нагляду — забезпечу­вати достатній захист інтересів застрахованих і гарантії того, що майбутні зобов'язання страхової компанії можуть бути виконані в будь-який момент.

Для забезпечення інтересів страхувальників відомство нагля­ду стежить:

* за тим, щоб коректно було сформульовано умови страхування, які описують самий продукт, а також права й обов'язки сторін, що домовляються. Це стосується передусім приватних клієнтів, котрі стосовно страхової компанії завжди найменш поінформовані, а то­му потребують особливого захисту. Бажаними для споживача є не лише вимоги ЗСН щодо повноти та ясності опису продуктів, а й їх уніфікація, передусім у масовому страхуванні, оскільки саме це дає змогу потенційним страхувальникам скласти уявлення про пропо­зицію страховиків. Проте європейські законодавці побачили у пре­вентивному контролі за умовами й тарифами занадто явне втручан­ня у вільний розвиток страхування і заборонили країнам—членам ЄС здійснювати такий попередній контроль, тобто видавати дозво­ли на умови страхування або тарифи;

* щоб споживач перед укладенням договору страхування був докладно поінформований про предмет і умови страхування, а отже, і міг оцінити пропонований продукт, ЗОН змушує страхові компанії виконувати цю вимогу згідно з європейськими інструк­ціями зі страхування. Крім того, у рамках закону про договір страхування страхувальникові надається право розірвати договір протягом двох тижнів після укладення. Якщо страхова компанія надає клієнтові необхідну інформацію лише після укладення до­говору, наприклад тоді, коли висилає поліс, клієнт має можли­вість заперечити договір також протягом двох тижнів.

Особливо для забезпечення постійного виконання майбутніх зобов'язань страхової компанії відомство нагляду має стежити за тим, щоб компанія вела свої справи належним чином, отримувала відповідні премії за надані страхові послуги і створювала належ­ні резерви, мала достатньо вільних коштів для покриття несподі­ваних збитків і мала адекватне перестрахування, належним чи­ном звітувала про свою діяльність, тобто складала баланси та розрахунки на підставі єдиних принципів і правильно оцінювала своє фінансове становище.

Отже, в Німеччині нагляд здійснюється не лише за страховою компанією, а й (із зазначеним обмеженням) за продуктами, що їх вона пропонує.

Розмежування й розподіл функцій у сфері нагляду за стра­ховою діяльністю. У Німеччині страховому нагляду підлягають без обмежень усі приватні і публічно-правові страхові компанії, котрі здійснюють пряме страхування в рамках чинного законо­давства, з місцезнаходженням у Німеччині або державі за межа­ми ЄС і Європейського економічного простору (ЄЕП). Лише об­меженому нагляду підлягають компанії з місцезнаходженням в іншій державі—членові ЄС або в державі—члені ЕЄП, що через філії або в рамках надання послуг ведуть діяльність у Німеччині, а також такі вітчизняні компанії, які здійснюють виключно пере­страхування.

Водночас не підлягають нагляду за ЗСН установи соціального страхування, тобто офіційні лікарняні каси, офіційне пенсійне страхування або страхування на випадок безробіття. Ці установи із забезпечення соціальної безпеки працюють на цілком іншій правовій і технічній основі і контролюються іншими державними органами.

Важливе значення має також врахування федеративної струк­тури, що в умовах України є не зовсім звичайним. Відповідно до федеративної структури Німеччини страховий нагляд розподіле­ний між федерацією і землями. Федеральне відомство нагляду за страховою діяльністю (ФВСН) здійснює нагляд за діючими в Ні­меччині приватними страховими компаніями, а також публічноправовими конкуруючими страховиками, котрі діють і за межами окремої землі.

У процесі часткової гармонізації національного законодавства з нагляду для підприємств із місцезнаходженням у країнах-членах спочатку були істотно спрощені умови створення філій, а після цього і вимоги до страхової діяльності в так званій сфері послуг. За допомогою Директиви з укладання балансу страхових компаній від 19 грудня 1991 року та Директив зі страхування від збитків і страхування життя від 1992 року була майже завершена уніфікація правової бази наглядової діяльності, і в 1994 році ви­ник єдиний страховий ринок, що охоплює всі держави Європей­ського економічного простору.

Найважливішою зміною є введення принципу країни перебуван­ня. Компанія з місцезнаходженням в одній з держав—членів ЄС або державі—членові Європейського економічного простору перебуває щодо всієї її комерційної діяльності в ЄЕП в основному під нагля­дом вітчизняного відомства; останній видає дозвіл і здійснює пото­чний фінансовий нагляд під особисту відповідальність. Проте пра­вовий нагляд за діяльністю в інших державах—членах ФВСН здійснює спільно з відомством відповідної держави.

Особливе значення для Німеччини має заперечення, що місти­ться в директивах на встановлення залежності використання умов страхування й тарифів від попереднього дозволу. Завдяки цьому відомство нагляду було позбавлене важливого засобу по­переднього нагляду, що добре себе зарекомендував та служив за­хисту страхувальників. Компанії мають право пропонувати свої страхові продукти на ринку без перевірки, так, що їхні клієнти більшою мірою змушені здійснювати власний контроль на стадії до укладення договору. З огляду на різноманітність умов і тари­фів, що пропонуються, споживачеві складно порівнювати проду­кти на підставі співвідношення ціни та споживної вартості послу­ги. Відомство, щоправда, залишає за собою можливість перевіряти умови й тарифи пізніше та забороняти їх подальше використання, якщо вони суперечать інтересам страхувальників.

Етапи здійснення нагляду, У сфері нагляду розрізняють два етапи: етап видачі дозволу і поточний нагляд за діяльністю стра­хових компаній.