Страховий нагляд у країнах європейського союзу

Надання дозволу і його передумови. Нагляд повинен мати по змозі превентивний характер. Відомство нагляду має піклуватися про те, щоб уникнути обмеження інтересів страхувальників. То­му страхування може, за деякими винятками, здійснюватися ли­ше тоді, коли страхова компанія має дозвіл відомства нагляду. Той, хто здійснює страхування без відповідного дозволу або укладає для такої компанії договори страхування (чи є посеред­ником при укладенні таких договорів), підлягає покаранню.

Якщо компанія, розташована в Німеччині, має намір отримати дозвіл на здійснення страхової діяльності, вона повинна виконати такі умови:

* набрати певної правової форми (акціонерне товариство, стра­ховий союз на основі взаємності, публічно-правова установа);

* здійснювати тільки страхування і діяльність, безпосередньо з ним зв'язану (наприклад, посередництво у галузі страхування). Дія­льність, не пов'язана зі страхуванням, забороняється в принципі;

* якщо компанія має намір здійснювати страхування життя або страхування на випадок хвороби, вона не має права водночас здійснювати страхування від збитків. Вона має спеціалізуватися на страхуванні життя або страхуванні на випадок хвороби. Стра­хування життя й страхування на випадок хвороби являють собою частину системи соціальної безпеки;

* страхова кампанія повинна надати бізнес-план з описом ри­зиків, які вона має намір покривати. До бізнес-плану додаються установчі документи компанії, а також договори з іншими ком­паніями, що стосуються аспектів акціонерного права;

* у певних сферах особистого страхування (деякі пенсійні ка­си, похоронні каси) і в разі наміру здійснювати обов'язкове стра­хування, компанія повинна надати загальні умови страхування, а коли йдеться про страхування життя й страхування на випадок хвороби (тобто страхування, покликане замінити обов'язкове ме­дичне страхування), також і технічні основи розрахунку премій і резервів;

* страховик повинен сформулювати основи своєї політики у сфері перестрахування;

* компанія, котра має намір здійснювати страхові операції, по­винна надати докази наявності достатнього обсягу власного капіта­лу. Мінімальний розмір власних коштів (мінімальні гарантійні фон­ди) визначений нормативними документами ЄС. Він залежить від галузі страхування, в якій має намір діяти страховик. Окрім цих власних коштів, компанія повинна володіти засобами для організа­ції своєї діяльності й створення структури збуту послуг;

* потрібні докази, що керівники компанії є надійними (прида­тними за особистими якостями) і володіють необхідною профе­сійною кваліфікацією та досвідом роботи;

* страховик подає перелік фізичних або юридичних осіб, які мають значні частки (щонайменше 10% номінального капіталу або статутного фонду). Власники значних часток мають гаранту­вати солідне й обачливе керівництво компанією;

* відомство нагляду повинно переконатися в тому, що за на­явності зв'язків з іншими компаніями (наприклад, у рамках кон­церну) буде можливий ефективний нагляд за діяльністю страхо­вої компанії.

У випадку, якщо відомство нагляду після перевірки поданих документів дійде висновку про наявність усіх законодавчих пе­редумов, воно зобов'язане видати дозвіл. Останнє не може бути поставлене в залежність від перевірки потреб страхового ринку.

Виданий дозвіл діє на території ЕС, а також у державах ЄЕП. Якщо компанія має намір поширити свою діяльність на одну з цих держав, вимагається лише формальна заява відповідному ві­домству страхового нагляду.

Поточний нагляд. Після видачі компанії дозволу на заняття страховою діяльністю страхова компанія перебуває під постій­ним наглядом. Відомство має збирати й аналізувати інформацію, перевіряти ділові документи і спостерігати за всім комплексом страхової діяльності для вчасного викриття можливих порушень та недоліків (порушення приписів, некоректна робота зі страху­вальниками і, звичайно, фінансові проблеми). Коли виникають такі явища, відомство нагляду має вжити заходів для відновлення нормальних умов.

Якими можливостями отримання інформації володіє відомст­во страхового нагляду?

1. Кожна зміна плану діяльності страховика може набирати чинності лише після дозволу відомства нагляду. Зміною плану страховика є, наприклад, поширення його діяльності на інші га­лузі страхування. Компанія повинна повідомляти про намір ви­користати нові або змінені умови обов'язкового страхування й страхування на випадок хвороби. Щодо останнього, а також що­до страхування життя компанія має інформувати про основи, на яких розраховувалися премії і страхові резерви. В особливих об­ставинах страховий нагляд може також вимагати інші ділові до­кументи, наприклад умови страхування або договори з посеред­никами.

2. Страхові компанії мають постійно інформувати органи страхового нагляду про розміщення вкладів. При цьому страхо­вики повинні враховувати законодавчі вимоги, спрямовані на за­безпечення рентабельності й надійності таких вкладів. За рахунок комбінації та диверсифікації вкладів страхові компанії повинні бути захищені від ризику великих втрат капіталу.

3.На підставі особливих приписів кожна страхова компанія зобов'язана звітувати й надавати інформацію, що вимагається для визначення її економічного й фінансового становища, не тільки громадськості (зовнішня звітність), але й, передусім, ві­домству нагляду (внутрішня звітність). Окремі, заздалегідь відомі фінансові показники, подаються ФВСН щокварталу.

4. Відомство нагляду перевіряє компанії через певні проміжки часу за місцем знаходження офісу, а в разі необхідності також у відділеннях і філіях в інших державах ЄС і ЄЕП. На вимогу перевіряючих їм повинні подаватися всі документи і видаватися будь-які довідки про діяльність компанії.

5.ФВСН розглядає щорічно багато тисяч скарг страхувальни­ків. Часто вони дають уявлення про труднощі або порушення в страхових компаніях, у тому числі при укладенні договорів стра­хування.

У розпорядженні ФВСН є різноманітні засоби для вжиття за­ходів стосовно страхових компаній, що не дотримуються встано­влених вимог. На підставі ЗОН відомство нагляду може видавати розпорядження, доцільні й необхідні для попередження або усу­нення порушень, що загрожують інтересам страхувальників. Можливі порушення описані в ЗОН.

Окрім цієї загальної умови закон надає відомству нагляду ці­лий ряд спеціальних повноважень (аж до відкликання дозволу), що мають на меті попередити типові загрозливі ситуації.

Відомство нагляду може діяти як у сфері професійних питань, так і в кадровій сфері. Наприклад, воно може призначити спеці­ального уповноваженого в правління, спостережну раду і, навіть у вищий орган компанії. Компанії можуть оскаржити заходи ві­домства нагляду через суд.

Федеральне відомство нагляду впливає на компанії не тільки за допомогою класичного інструменту адміністративних актів, а й, передусім, із допомогою пропозицій, рад, попереджень, висло­влювання невдоволення і т. п. Завдяки цьому Федеральне відомс­тво нагляду прагне брати участь у визначенні такого характеру діяльності страхового товариства, що давав би змогу взагалі уни­кати ситуацій, в яких потрібні формальні попередження або сан­кції.