Склад злочину це сукупність суттєвих ознак злочину. Ознаки складу злочину відмінні особливості, які характеризують кожний з елементів злочину. Вони дозволяють виділити специфіку складів злочинів, їх різницю по характеру і ступені суспільної небезпеки діяння "а також відмінність злочинів від незлочинних правопорушень.
Всі ознаки що використовуються законодавцем при описі конкретних складів якими в різнобарвними вони не були, завжди відносяться до відповідних елементів складу злочину. Визначеність ознак кожного складу злочину надає визначеності його елементам. Все те загальне ,чим володіють елементи злочину і відповідно оклади злочинів вивчається наукою кримінального права у вченні про склад злочину. Тут також досліджуються проблеми пов’язані з науковою класифікацією ознак складів злочинів. В особливій частині Кримінального кодексу на основі даних вчення про склад злочину вивчаються елементи і ознаки конкретних складів злочинів
Деякі автори, зокрема А.Н.Трайнін вважають що не існує таких елементів складу злочину" як об'єктивна і суб’єктивна сторона складу злочину" В действительности имеются: елементи состава, характеризирующие субъективную сторону преступления (виновность, мотив, цель и др.), и елементи состава "характеризирующие объективную сторону (действие, причинная связь, последствия, время и место, совершения преступления и др.) Равным образом нет элемента состава субъекта преступления". Субъект преступления, человек не является елементом состава хотя бы и основным. Єлементы состав в действительности являються лишь признаки характеризирующие или, точные ограничивающие круг субъектов могущих нести ответственость за конкретное преступление.[20]
Також не знайшли підтримки , спроби А.Н.Трайніна виділити за межі складу злочину в якості самостійних підстав відповідальності" причинний зв’язок і вину " осудність і вимогу досягнення суб'єктом певного І визначеного в законі віку.[21]
Позиція А.Н.Трайніна хоча саме він багато зробив для розробки даної проблеми) об'єктивно означала зруйнування загального поняття про склад злочину. Адже, фактично із складу злочину вилучається суб’єктивна сторона суб’єкт злочину та об’єктивна сторона, і залишався один об’єкт, що означало ліквідація вивчення складу злочину.
Отже і теорія Трайліна не знайшла підтримки і в науці кримінального права так і залишились існувати чотири елементи складу злочину.
РОЗДІЛ ІII
Структура складу злочину в науці кримінального права існує чотири елементи
складу злочину.
Як уже зазначалося до них належить:
1) об’єкт злочину;
2) об'єктивна сторона злочину;
3) суб’єкт злочину;
4) суб’єктивна сторона злочину;
Склад - це структурне утворення. Завданням наука є чітка виділення, тих структурних одиниць які утворюють склад. "Взяті з живої дійсності, як результат абстрагуванню від конкретних суспільне небезпечних діянь" .ці структурні одиниці складу взаємодіють один з одним утворюючи певне ціле, яке відображає в диспозиції кримінально-правової норми реальну діалектичну єдність об’єктивного і суб'єктивного в поведінці особи, яка переступила заборону".[22]
На сьогоднішний час. в літератури не має однакової для визначення структурних одиниць які утворюють склад . Так склад визначається ї
а)як система (сукупність) об’єктивних і суб’єктивних елементів і ознак;
б) як "система об'єктивних і суб'єктивних ознак";
в) як "система об'єктивних і суб'єктивних елементів діяння і їх ознак. Елементи і ознаки в одному випадку розглядаються як такі що лежать на одному рівні" в другому як підпорядковані, в третьому ознаки ототожнюються з підсистемою.
З цього приводу в вчених існують різні думки і погляди так В.Н.Кудрявцев писав "Щоб уникнути плутанини потрібно терміном "елемент " позначити тільки чотири складові частини злочину, а стосовно до змісту складу використовувати слово "ознака" або "група ознак".
З такої точки зору склад містить чотири групи ознак, які характеризують можливість. Оскільки склад злочину - це ознаки, які характеризують суспільні відносини є об'єктом злочину і об'єкт злочину є висвітленням матеріальної ознаки злочину.
Повертаючись до суспільних відносин слід зазначити, що під охорону кримінального закону беруться лише ті відносини в суспільстві посягання на які спричиняє найбільшу суспільну небезпеку. З цією метою в науці Кримінального права існують два терміни: криміналізація (процес включення відповідного об'єкту в сферу кримінальної охорони) і декриміналізація (виключення під кримінальної охорони певного о6"єкту).
Об'єкт злочину - ті ознаки, які характеризують злочин з боку його суспільної спрямованості на заподіяння шкоди в сфері відповідних суспільних відносин що охороняється кримінальним законом. Ознаками об'єкту злочинами є:
1) важливість та цінність суспільних відносин, поставлених під охорону, кримінального закону;
2) тяжкість заподіяної злочином шкоди в сфері цих суспільних відносин;
3) предмет, матеріальна річ, злочинним шляхом на яку заподіюється суспільне небезпечно щодо в сфері тих суспільних відносин ,що існують з приводу цієї речі .
Ці три ознаки є обов'язковими, ознаками об'єкта злочину (див.додаток):
1. Загальний об'єкт злочину . всі суспільні відносини прийняті під охорону кримінального права.
2. Родовий об'єкт злочину-сукупність однорідних суспільних відносин що охороняються кримінальним правом.
3. Видовий об'єкт злочину сукупність суспільних відносин одного виду, що охороняється кримінальним законом.
4. Безпосередній об’єкт злочину конкретне суспільне відношення в якому в процесі скоєння злочину з причинена чи могла бути спричинена шкода. Без посередній об'єкт поділяють на основний, додатковий, факультативні
а) Основний безпосередній об’єкт - суспільні відносини, що зазначені в статті Кримінального кодексу, яким завдається шкода.
б) Безпосередній додатковий .поруч з основним об’єктом порушуються або ставляться в небезпечну порушення інші суспільні відносини.
в) факультативний безпосередній об’єкт це суспільні відносини, які заслуговують самостійної кримінально-правової охорони але при конструювань конкретного складу злочину не виділені в якості об"єкта злочину.
Класифікація об'єктів злочинів дає змогу кращого їх вивчення, кращого використання даного поняття.
За об’єктом злочину йде об'єктивна сторона складу злочину.
Об'єктивна сторона складу злочину це те що можна реально відчути" сприйняти. Це зовнішня сторона злочину, що містить в собі небезпечне діянні (дію або бездію) злочинний наслідок та причинний зв'язок який зумовив настання наслідку в результаті вчинення діяння.
З даного визначення (див.додаток) випливають ознаки об’єктивної сторони злочину:
1) Діяння (дія або бездія);
2) Причинний зв’язок;
3) Злочинний наслідок. Діяння поділяється на дію або бездію.
а) дія суспільне значима поведінка особи, яка складається з певних рухів, жестів і т.ін., а також використання машин, механізмів, властивостей речовин, температури і т.ін.
Завантажити реферат