При цьому не можна стверджувати, що відповідно до сучасних вимог інформаційна інфраструктура створювалася “з нуля”. Перед розпадом СРСР в Україні тільки в системі НТІ було задіяно понад 50 тис. працівників; в інформатизацію, впровадження АСУ за наявними даними було вкладено понад 300 млрд крб (у вартісному обчисленні того періоду). Інформаційним забезпеченням владних структур тією чи іншою мірою займалися створені з цією метою підрозділи державних установ, культурно-освітніх закладів, науково-дослідних структур.
Однак, вся інформаційна інфраструктура, поряд зі своєю технологічною і організаційною відсталістю від практики зарубіжних країн, мала ще один суттєвий недолік: вона була зорієнтована на обслуговування потреб радянського суспільства, відмінного від сучасного.
За нових умов суттєво змінювалася роль держави у процесі інформатизації суспільства. Хоча при переході до ринкової економіки різко зменшуються потоки командної інформації, що йде “зверху вниз”, і повідомлень “знизу вгору”, поряд з цим зростає значення евристичних впливів держави на економічні структури всіх рівнів (попереджувальних, коригувальних), що потребує відбору й аналізу інформації стосовно функціонування і взаємовідносини суб’єктів ринку. Тому поряд з реорганізацією держапарату в процесі розбудови нової держави реорганізовувалися і створювалися інформаційні, інформаційно-аналітичні структури, завданням яких стало створення інформаційного середовища нового суспільства.
Однак, на цьому стартовому етапі ще не можна було вести розмову щодо можливості формування повноцінних “фабрик думки” — продукту повноцінного демократичного суспільства, інформаційно-аналітичних структур, що успішно співробітничають з ефективними, зацікавленими державними структурами і громадськими організаціями.
Протягом значного часу для розбудови нашої держави були актуальними висновки, зроблені дослідниками п’ять років тому стосовно того, що в Україні розбудова держави явно випереджає розбудову суспільства, і тому інститути влади часто немов би зависають над порожнечею: їм не зовсім зрозуміло, які цінності та інтереси суспільства вони мають обстоювати та захищати . У нас належною мірою не сформувався “середній клас” — основний носій суспільних цінностей та природний стабілізатор влади [8].
Попри певний ідеалізм уявлень стосовно процесу формування “середнього класу” у безпосередній залежності від повноцінного інституту приватної власності та міцних партійних структур, дослідники досить точно сформульовували ситуацію, в якій існували і розвивалися інформаційно-аналітичні структури України.
Певний час в Україні складалася досить дивна, не зовсім логічна ситуація: під час вирішення фундаментальних проблем державного будівництва, коли, здавалося б, владним структурам особливо потрібна інформація, аналітичні розробки, що, в свою чергу, обумовлювало б створення умов для розвитку інформаційно-аналітичних служб, всі гілки державної влади дуже повільно і неохоче користувалися послугами цих структур. Винятком з цього правила може бути хіба що СІАЗ — Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади ЦНБ Академії наук України, а пізніше Національної бібліотеки України, що спричинила специфіка академічного, політичного нейтрального статусу структури, її фінансування через Академію наук, наявність спеціалістів відповідної кваліфікації, звичний і зрозумілий більшості замовників стиль інформаційно-аналітичної роботи.
Однак, і ця структура протягом тривалого часу вирішувала проблему не достатньо зацікавленого замовника, що обумовлювалося нерідко вищезгаданим “зависанням” деяких новостворених суспільних інститутів над суспільством без тісного зв’язку з його інтересами, домінуванням сьогоденності, миттєвості в їх роботі над вирішенням глибинних, стратегічних проблем. Певною мірою це пояснюється тим, що в період тривалого спаду в економіці, дезорганізації суспільного життя деяким чиновникам достатньо було вольових рішень за принципом “що вийде”.
Важливою у розумінні ситуації була також і наша ситуація з “середнім класом”, що є стійким середовищем формування “фабрик думки” на Заході. Стрімко біднішала колишня радянська інтелігенція; своєрідний “середній клас” радянського періоду у першій половині 90-х рр. втрачав свої позиції у суспільстві.
Поряд з цим важливою виявилася ще одна обставина. На Заході середовищем широкого використання “мозкових центрів” є сфери публічної політики. Однак, наші політичні партії ще не забезпечують відповідного рівня залучення широких мас до участі у політичному процесі. Це пояснюється не лише алергією більшості населення на декларативне марнослів’я ідеологів так званої “перебудови”, але й політичною невиразністю більшості існуючих сьогодні партій всіх напрямів, слабким теоретичним обгрунтуванням їх програм, відривом від реалій сьогодення і згадуваною відсутністю загальносуспільних ідеалів.
Цей фактор теж не сприяв появі структур типу “фабрик думки” у сфері політичного життя українського суспільства.
При цьому деякі позитивні зміни, що відбуваються безпосередньо у самому суспільстві, подають надію на певний оптимізм у потенціальних можливостях України успішно рухатися у напрямі інформаційного суспільства.
Суттєвий позитивний вплив на розвиток інформатизації України здійснюється через припинення спаду у виробництві, певну стабілізацію у всіх інших сферах життя.
Формування зацікавленого і кваліфікованого споживача інформаційного продукту відчувається не лише у владних структурах. Швидко цей процес відбувається у приватному секторі виробництва, що пов’язано з конкуренцією, рекламою, формуванням іміджу, а також — з прямим впливом ділового світу зарубіжних країн, при цьому характерною особливістю замовника стає більш досконале комп’ютерне оснащення, високоефективне програмне забезпечення, передові методи засвоєння та використання інформаційного продукту.
Наявні здобутки у державотворчому процесі, стабілізація економічного життя ставить на порядок денний питання стратегії, реалізації довгострокових програм суспільного розвитку. В Україні зростає потреба в інформації, в інформаційно-аналітичних структурах, що обумовлює їх розширення та розвиток. У цьому процесі з’являються передові технології, технічне оснащення. Досить перспективним напрямом для вирішення серйозних завдань інформатизації стає кооперація, взаємовигідне об’єднання зусиль вже існуючих інфраструктур.
Однак, при цьому варто зазначити, що перспективи нашого залучення до цього процесу не повністю залежать від передових технологій, досконалої техніки, і навіть від рівня технічної підготовки обслуговуючого персоналу. Наявний досвід свідчить, що рівень інформатизації суспільства визначається насамперед його зрілістю і сталістю.
1. Див.: Свириденко C. C. Информационные технологии интеллектуальной деятельности. — M.: МНЭПУ, 1995. — С.26.
2. Див.: Там само. — С.16.
3. Див.: Винорик Л. С. Экономический и социальный прогноз создания информационного общества в Украине. — Донецк.: ИЭП НАН Украины, 1997. — С. 17–20.
Завантажити реферат