Серед багатьох проблем, що постають перед державою, юридичною наукою на сучасному етапі складних економічних та політичних перетворень особливе місце займає розробка питань, пов’язаних з охороною особи та забезпеченням дотримання прав і свобод громадян. У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя i здоров’я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини (ст. 27 Конституції України).
Побудова демократичної правової держави суттєво гальмується серйозним загостренням криміногенної обстановки, зростанням рівня злочинності.
Злочинність як соціальний феномен характеризує одну з граней життя суспільства, один з параметрів, що відображають стан життєдіяльності соціального організму на сучасному етапі історичного розвитку. Стан злочинності дозволяє продіагностувати протиріччя, диспропорції суспільного організму. Такі можливості з’являються при аналізі причин насильницької злочинності. Адже рівень насильницької злочинності, що виступає показником рівня цивілізованості суспільства, дозволяє оцінити ступінь ефективності існуючого у суспільстві соціального устрою, а також визначити рівень гуманності існуючої в суспільстві системи суспільних відносин [1].
Таким чином, за допомогою аналізу причин насильницької злочинності можна впливати на стан боротьби з цим явищем.
Боротьба зі злочинністю приречена на безрезультативність і не досягне своєї мети доти, доки вона не буде спрямована на боротьбу з причинами. Історичний розвиток доводить, що боротьба зі злочинністю тільки, наприклад, шляхом застосування покарань, до зменшення злочинності не призводить.
Знання обставин кримінологічного характеру виступає основною умовою результативності кримінально-правового попередження. Оскільки причини насильницьких злочинів міцно пов’язані з різноманітними явищами громадського життя – з соціальними, культурними, економічними, політичними та іншими відносинами, то вплив на них не може обмежуватися лише заходами кримінально-правового характеру [2].
Вже давно стало істиною твердження, що коли існує тип злочинця, то пояснення цьому потрібно шукати не в атавізмі, а у впливі соціального середовища, у впливі на людину цілого ряду умов, що оточують його з дня народження та під час його дитинства, юнацтва [3]. Тому можна зробити висновок, що основні причини злочинності потрібно шукати не тільки і не стільки в особі самого злочинця, скільки у тій системі, в якій його було виховано, у суспільстві, що сформувало умови для реалізації злочинних поглядів індивіда. Сучасне суспільство має таку особливість, завдяки чому відбулася девальвація людського життя: міцно і надовго серед усіх верств населення закріпилась “установка на насильство”, під якою слід розуміти вияв ціннісної орієнтації у формі соціально детермінованої схильності особистості до раніше визначеного відношення – позиції, до вибору насильства як засобу реалізації своїх інтересів та задоволення своїх потреб [4]. Свідченням чого може виступати статистика тяжкої насильницької злочинності, криваві сутички на міжнаціональному підгрунті, на основі релігійних поглядів та почастішавших актів вандалізму, розборок між злочинними угрупованнями.
Розглядаючи загальне визначення насильства, можемо стверджувати, що насильство – є рівнодіюча соціальних, біологічних, генетичних факторів. Його витоки знаходимо в далеких минулих часах, що відносяться до періоду відокремлення людини від тварини.
Можемо припустити, що у ті далекі часи існував єдиний фактор еволюції – біологічний, і тому умови виживання вимагали від людини цілого ряду властивостей, котрі були корисними з цією метою (наприклад агресивність).
Тому з переходом еволюції від органічного до надорганічного рівня такі властивості стали перешкодою на шляху об’єднання людей. з часом у зв’язку зі зростанням рівня культури, освіти, з піднесенням добробуту населення, зі зростанням ролі соціальної організації суспільства, у зв’язку з рухом суспільства шляхом цивілізації відбувається своєрідне “пом’якшення” моралі, звичаїв, покращання людської природи.
Причини сьогоднішнього насильства у нашому суспільстві ми бачимо у порушенні руху природного саморозвитку суспільства, системи, що саморозвивається, самоорганізується, саморегулюється, системи, розвиток якої здійснюється у суворій причинній послідовності: економічні відносини – соціальні відносини – ідеологічні відносини - політичні відносини. Тому будь-яке вольове насильницьке втручання до цього природного процесу, а саме це відбулось у 1917 році, підміна механізмів саморегулювання такої системи, спроби переробити їх за певним планом, неминуче призводить до дестабілізації та непередбачених наслідків, до катастрофи. Тому можемо стверджувати, що насильство, яке спостерігається сьогодні, є закономірним результатом перманентного насильства, котре здійснювалося тоталітарною державою протягом свого існування.
Сьогодні перед суспільством лежить довгий шлях позбавлення від “установки насильства” та рух до неприйняття насильства, до “етики ненасильства”, для чого потрібен інший рівень соціальної зрілості людей, і чого можна досягти, лише докорінно змінивши домінуючу всі ці роки систему суспільних відносин.
Процеси “вмикання” механізмів ринкової економіки, що відбуваються сьогодні, визначення приватної власності, радикальні зміни у політичній системі дозволяють припускати, що наше суспільство повернеться врешті-решт до русла нормального, природного саморозвитку.
Для цього необхідний перегляд ієрархії цінностей у всіх сферах життєдіяльності. Не цінності минулого, не ідеали майбутнього, не класовий, національний, партійний, релігійний або будь-який ще “загальний” інтерес повинні панувати у суспільстві, найвищою цінністю повинна визнаватися людина, її життя та здоров’я, інтереси та потреби, її добробут повинні стати кінцевою метою сучасної політики.
Поряд зі змінами владних відносин, з поширенням економічної та політичної свободи особистості, а також релігійної, культурної та інших свобод з життя суспільства повинні витискуватись різноманітні позаекономічні, насильницькі методи впливу на людину.
Умисні вбивства відносяться до категорії найбільш тяжких насильницьких злочинів. Насильство над особистістю як спосіб дії при зазіханні на життя людини є основним елементом цього злочину.
Судячи з даних кримінологічних досліджень, на зростання та підвищення суспільної небезпеки насильницької злочинності вплинули такі фактори:
докорінна переоцінка колишніх цінностей і моральних принципів, все більше визнання масовою свідомістю влади грошей, матеріального фактору як єдиної цінності;
знецінювання людського життя, якщо воно не підкріплено високими матеріальними показниками;
загальне розмивання меж морального та аморального, моральності;
підсилення масштабів і ступеню соціальної конфліктності в суспільстві у зв’язку зі зростанням соціально-економічного диференціювання населення, матеріального рівня громадян;
Завантажити реферат