Виростаєм на віконці
Зацвітаємо на сонці.
Від водиці зеленієм.
Ви нас, діти, доглядайте,
І водою поливайте,
Щоб могли усі ми жити,
Треба землю розпушити.
Любі діти, час не гайте –
Наше листя протирайте,
В групі вашій для нас квітів
Найщиріші друзі – діти.
- Про кого розповідається у цій пісні?
- Що просять квіти?
- Хто є найкращими друзями для квітів?
- Квіти – це живі істоти, і вони потребують дбайливого, правильного догляду за ними.
- Діти, що потрібно для нормального розвитку і росту рослини? (світло, тепло, повітря, вода, поживні речовини).
- Назвіть будь-ласка квіти, які є у вашому куточку природи? (діти називають кімнатні рослини).
- Ось давайте ми з вами потрудимось біля наших квіточок, покажемо, як ми вміємо доглядати за ними (вихователь розподіляє дітей на групи і кожному дає завдання).
Виконання трудового доручення дітьми.
Запитання для дітей під час трудових дій:
- Для чого нам кімнатні рослини?
- Чи однаково поливають квіти взимку і навесні?
- Що дуже люблять рослини влітку? (щоб їх оприскували)
- А як ми помиємо аспарагус?
- Які ще квіти ми тільки обприскуємо? (мірту, барвінок, традесканцію)
- Чи можна поливати рослини холодною водою, чому?
- А якою водою можна поливати рослини? (відстояною, кімнатної температури).
- Чи можна обприскувати бегонію і колеус, чому?
- Для чого потрібно спушувати землю в горщиках?
- Як правильно треба тримати поливалку, підливаючи рослину?
Вихователь стежить за роботою дітей, дає вказівки, поради. Коли робота закінчена, діти все прибирають, ставлять на місце.
- Сьогодні ми всі разом доглядали за рослинами: мили, обприскували, поливали, розпушували землю. Придивіться які гарні, чисті наші рослини. Вони вдячні вам за піклування про них.
- А зараз послухайте правила для дітей, їх, напевно, не всі чули і не всі знають. Тож послухайте уважно і запам’ятайте.
- Квіткам сумно, коли їх мало, а тому треба посадити нові.
- Квіти хочуть пити – протирайте листочки.
В народі існує таке прислів’я: “Зробив діло – гуляй сміло!”
Якщо ми так гарно потрудились, то можемо і хоровод завести.
Діти виконують хоровод квітів.
Дуже важливим є стан дитини, коли вона спостерігає за змінами в рослині. Не відмахуйтесь від дитини, коли вона в захваті тягтиме вас до неї. Відкладіть свої найтерміновіші справи на п’ять хвилин, подивіться на першу бруньку чи новонароджений паросток, порадійте разом: це вагоміше виховання, аніж десяток бесід взагалі.
Слід частіше читати дітям вірші й оповідання про природу, а потім привертати увагу малят до того, як точно, образно описано у творі все, що є довкола нас.
Читаючи казки, пояснити, що в багатьох із них рослини, тварини і інші природні об’єкти наділені людськими якостями: це тому, що в народі споконвіку живе внутрішнє відчуття єдності з навколишнім світом.
Давньою доброю традицією у нас є садіння дерева з нагоди важливих родинних подій. Шкода, що тепер цей чудовий звичай дещо забутий. Чи не варто його відродити? Адже це теж неабияк сприятиме формуванню поваги й любові до природи.
В процесі ознайомлення дітей з природою досить широке використання методів, які забезпечують наочне сприймання. Це забезпечують наочне сприймання. Це зумовлюється характером пізнавальної діяльності дітей: основною формою мислення дошкільників є наочно-образне. Але в процесі пізнання чуттєве і раціональне тісно взаємодіють. Тому важливе значення має використання словесних методів. Серед них – використання художньої літератури природничого характеру, бесіда, розповідь вихователя.
Свого часу видатний німецький педагог, засновник дитячих садків Ф.Фребель зазначив: “Хороший майстер розповідати – неоцінний скарб для вихованців”. Видатні педагоги К.Д.Ушинський і В.О.Сухомлинський вважали, що володіння мистецтвом розповідати має бути неодмінним професійним умінням кожного вихователя.
Чим же цінна розповідь, що ознайомлює дошкільників з природою, спрямована на екологічне виховання?
Насамперед – оперативністю! Володіючи знаннями про різні явища, об’єкти природи, вихователь може задовольнити дитячу допитливість і відповідно сформувати ставлення у своїх підопічних до об’єктів природи.
По-друге – цінність розповіді в тому, що вихователь використовує її у найбільш оптимальних педагогічних ситуаціях, коли у самих дітей викникає інтерес до того чи іншого об’єкта природи. А це надзвичайно важливо з точки зору гуманізації процесу навчання.
По-третє, позитивною стороною розповіді є те, що найчастіше до неї вдаються при наочному сприйманні об’єкта природи чи його зображення на картинці. Це забезпечує тісний взаємозв’язок між наочністю і словом.
І, нарешті, ще одна перевага: вихователь завжди може побудувати розповідь з урахуванням віку дітей, їхнього загального розвитку, простежуючи, як сприймають вони ті чи інші явища в природі.
Розповідь вихователя, який є авторитетом для дітей, глибоко западає у їхню пам'ять, душу. Тому розповідь про природу повинна відповідати вірогідним багатьом вимогам:
- вона обов’язково має формувати вірогідні знання про навколишній світ;
- у доступному для дитячого сприймання формі розкривати зв’язки і залежності у природі;
- і що дуже важливо – розповідь ця повинна бути образною, емоційною, цікавою. Тільки тоді вона формуватиме в дітей розумне, добре ставлення до природи.
Розрізняють сюжетні та описові розповіді, та з більшим інтересом дошкільника сприймають сюжетну розповідь вихователя, в ході якої він формує у малечі знання і ставлення до живого світу.
Після вихідного дня, коли діти одержали нові враження, вихователь спонукає їх розповісти про те, що їх найбільше вразило. Самому вихователю теж слід розпочати розповідь з якогось цікавого випадку, що трапився з ним під час прогулянки. Так, я розповіла дітям слідуючи: “У неділю я з друзями пішла на озеро купатися. Лежу на березі і раптом бачу, як на мою сумочку виповзла якась комаха. Придивилася – личинка метелика. Мабуть, настав час їй перетворитися на дорослу, а сумочка моя нагрілася на сонечку і привабила комаху. Я вирішила не сполохати личинку. Спостерігаю, що ж буде далі. Спочатку помітила, як шкірка її на спині луснула і через тріщинку метелик почав поступово виповзати. Мабуть, йому важко було це робити. Тому часом вона відпочивала. Поступово метелик розправляв крильця, перетворювався на красеня. Цілий день ми з друзями були на озері і, спостерігаючи за ним, помітили, що лише надвечір, коли крильця у метелика розправилися, затверділи, він знявся у свій перший політ. Я проводила його очима: нехай прикрашає нашу природу, ловить мошок і мух”.
Активне святкування з природою народжує і зміцнює у дошкільника безцінну якість – доброту. І, як зазначав В.Сухомлинський, “треба розвивати в дитини дбайливе і турботливе ставлення до безпомічних істот, яких так легко образити, але захистивши яких відчуваєш себе добрим і сильним. Тож і потрібно навчити своїх вихованців не на словах, а насправді любити якусь маленьку живу істотку, вчити про неї турбуватися”. А це можна зробити завдяки куточку живої природи, де діти доглядають за тваринами, птахами, рослинами.
Завантажити реферат