Та чи всі це усвідомлюють? На жаль, маємо досить підстав твердити протилежне. І часто це не провина людей, а їхня біда. Бо ж не навчили їх розуміти нерозривність і взаємозалежність складових природи, своє місце в природному середовищі, не прищепили елементарних навичок спілкування з усім живим і неживим, що нас оточує. Тому виховання у малят бережного ставлення до природи, формування природоохоронних навичок набувають сьогодні особливого значення і в дошкільних закладах, і в сім'ї.
Що ж можуть зробити дорослі, щоб їхня дитина не просто вміла бачити красу квітки, окремого дерева або куща, не тільки милувалася мальовничими пейзажами, а й була здатна відчувати біль кожної зламаної гілки, знівеченого куща, щиро бажала допомогти їм? Найперше – якомога більше бувати з малюком на лоні природи. Показувати йому, яке чудове будь-яке творіння – від каменя до тварини, від хмарки до придорожньої трави. Розповідати, як живе все на землі й під землею, у воді і в повітрі.
Навіть 5-6 річна дитина здатна зрозуміти, що на твердій, сухій, некопаній землі нічого не може вирости, що, коли повирубують дерева, ніде буде жити птахам, то й ніхто не захистить садок від гусені, а значить, на яблука й сливи нічого чекати, а якщо перед зимовими холодами не вкрити або не перенести в приміщення квіти, то вони загинуть від холоду.
У маленьких “чомучок” кожне повідомлення викликає справді ланцюгову реакцію допитливості: тож батьки і вихователі мають добре знати рідну природу, цікавитися історією свого краю, народними прикметами і звичаями, завжди тісно пов’язаними з життям природи, щоб точно і водночас дохідливо розповісти про це дітям, відповідати на їхні запитання.
Та це лише один аспект виховної роботи. Не менш важливо щоб дитина бачила особистий приклад рідних і страшних прикладів вони не повинні показувати. Наприклад, скільки разів чує від мами або тата дитина під час прогулянки в парку чи сквері: “Не рви квіти! Не бігай по траві! Не ламай кущик” А вона не розуміє чому, бо ж минулої неділі в лісі їй не тільки не забороняли все це робити, а й самі дорослі нарвали багато квітів (а потім на пероні викинули їх), ламали гілки, щоб відмахуватися від комашні.
Чому ж тепер не можна?
“Бо в парку це люди посадили”, - терпляче пояснює мама. Значить, коли люди зробили – не можна, а коли саме виросло – будь-ласка? Але ж і ті, і ці однаково живі. Маля замислюється. Один раз, другий, третій, а там, дивись, й вирішить: мама з татом усе знають, все правильно роблять, тож і я так робитиму. А за кілька років батьки щиро дивуватимуться: звідки в їхній дитині така черствість до всього живого? – так само щиро забувши про свої власні вчинки, які справляють значно більший вплив, аніж найкращі, найправильніші слова.
Збираючись на природу з малюком, необхідно насамперед продумати всі нюанси прогулянки, щоб вона була приємною і красивою для всіх членів сім'ї, а для молодшого – особливо.
Милуються з ним чудовими краєвидами, розглядають рослини і при цьому неодмінно підкреслюють: “Оцю квіточку ніколи не зривай – вона занесена до “Червоної книги”, - ще й розкажуть про інші рослини з цієї сумної енциклопедії. Якщо трапиться зламаний кущ або деревце, їх обов’язково “полікують”, а наступного року не забудуть навідати.
Ще більш можна зробити, прилучаючи дітей до посиленої праці у природі. Ясна річ, малята, які живуть у селі, впевненіше почуваються у спілкуванні з природними об’єктами: сад, город, ліс і лука, поле й річка – все поруч, все звичне. Але це зовсім не означає, що старші не повинні пояснювати їм, як слід поводитись з рослинами, прилучати до посильної участі у праці на землі, турботи про неї. Добре, коли в дошкільника є свої підопічні – квіти, городні культури, які він доглядає, допомагає дорослим поливати їх, полоти тощо, пізнаючи в процесі роботи, що саме потрібно зеленим друзям для нормального розвитку.
У місті з цим дещо складніше. Але чимало сімей, які проживають у місті, мають нині садові ділянки, багато хто відвозить дітей на літо в село до бабусь. Та й відпустка, проведена разом з дитиною в будь-якому куточку країни, дає достатній простір для екологічного виховання, формування природоохоронних навичок. Зрештою, навіть у звичайній міській обстановці в квартирі можна створити зелений куточок хоча б на підвіконні, щоб син або донька на власному досвіді пересвідчувалися, як життєво необхідні найменшій рослинці тепло, світло, волога, щоденний догляд. І бачили, як вона віддячує за це: красивою квіткою, зеленню до столу, вітамінами.
Нехай малюк відчуває відповідальність за стан доручених йому рослин. Ні в якому разі не можна виконувати за нього роботу, але й лаяти, якщо він забув, наприклад, вчасно полити або розпушити землю у горщику, теж не варто. Краще тактовно нагадати, поспівчувати спраглій квіточці.
Пропоную вихователям прости заняття на тему “Праця в кутку природи”.
Тема. Праця в кутку природи
(підготовча група)
Мета. Уточнити знання дітей про те, що рослини живі, для їх росту й розвитку потрібні тепло, світло, повітря, вода і поживні речовини. Закріпити одержані раніше знання про засоби догляду за рослинами кутка природи: як поливати, розпушувати землю, обприскувати, мити листочки. Закріпити знання про кімнатні рослини: бегонія, фікус, мірта, барвінок, лілія амазонська, колеус, аспідистра, традесканція, Лівія, бальзамін, їх зовнішній вигляд.
Розвивати зв’язку мову, мислення. Виховувати у дітей любов до кімнатних рослин, інтерес, бажання доглядати за ними.
Матеріал: Кімнатні квіти, букет з весняних квітів, палички, відерця з водою, поливалки, ванночки, тряпочки для миття листочків, тряпочки для витирання столів, обприскувач, клейонка для накривання вазонів, миски, фартушки, віночки.
Хід заняття
Загадування загадки про сонце:
Хто однаково всіх любить?
Всіх однаково голубить?
Кожний скоса тільки гляне,
А обняти не дістане
Вірно, діти, сонечко. Сонечко потрібно всім: і людям, і тваринам, і рослинам. Ось погляньте на цей букет із весняних квітів. Якими яскравими, веселими барвами він грає, милує наше око і душу. Тут не обійшлося без сонечка. Обігріло сонечко землю, ожило все навколо, і зацвіли такі чудові квіти.
- А що це за квіти, де вони ростуть? (у квітнику)
- Які ще є квіти? (польові, лісові, лугові)
- А що за квіти стоять на столах? (кімнатні)
- Чому ми їх так називаємо? (бо вони ростуть тільки в кімнаті)
Я не дарма завела розмову про квіти. Ми з вами сьогодні і поведемо розмову про наші кімнатні квіти і практично покажемо, як треба доглядати за ними.
Вихователь. Квіти – наші супутники і вдома й на вулиці. Вони супроводжують людину на всьому її життєвому шляху: зустрічають при народженні, прикрашають свято. Вони завжди потрібні людям, милуючи око весною й влітку, оживляючи сумовиту осінь, сповнюючи радістю квартири суворою зимою. Про квіти складено багато пісень, віршів.
(Лунає музика, заходять четверо дітей у віночках. Вони співають пісню “Пісня прохання квітів”).
Завантажити реферат