Фінляндія

Кількість міжнародних організацій особливо зросла після Другої світової війни. У 1945 році створено одну з найпотужніших міжнародних організацій - Організацію Об'єднаних Націй, що перетворилася в потужну систему з 18 спеціалізованими установами і низкою автономних організацій, органів і місій.

Існує кілька тисяч міжнародних організацій, які мають на меті забезпечити політичну й економічну стабільність та соціальне благополуччя в усьому світі, їх кількість напевно і надалі зростатиме. Це пояснюється розвитком низки процесів у світі, докладно описаних ученим у довіднику "Міжнародні економічні організації". Найважливіші з них такі:

1. В наш час, як ніколи раніше, люди стали більш взаємозалежними в усіх питаннях, що стосуються рівня їхнього життя і матеріальногостановища.

2. Промислові революції та наукові досягнення скоротили відстані, які розділяють людей, і розширили міжнародні контакти та співпрацю.

3. Проблеми глобальних масштабів виникли у різних сферах політичного і соціально-гуманітарного життя: безпека загалом, поширення ядерної зброї, права людини, народонаселення, торгівля, валютно-фінансові відносини і ринки капіталу, економічний розвиток, водопостачання і забезпечення продовольством, енергетика, економічний розвиток, клімат, навколишнє середовище, масові злидні, космос, міграції і культура.

4. Взаємозалежність між державами продовжує існувати в нових формах суперництва й політиці, економіці та культурі.

5. У відповідь на глобальні зміни використовується глобальний підхід до розв'язання проблем, що їх стосуються.

Фінляндія на міжнародній арені.

Фінляндія, безумовно, не залишається осторонь таких важливих глобальних процесів: вона широко використовує будь-яку можливість впливати на них через участь у міжнародних організаціях.

Всі міжнародні організації можна умовно поділити на три типи:

1. Адміністративні установи, що займаються розв'язанням спеціальних технічних питань (наприклад, вирішення проблеми регулювання діяльності міжнародних засобів комунікації).

2. Організації, які займаються з'ясуванням і винесенням рішень стосовно міжнародних сутичок або примиренням сторін, що протистоять одна одній.

3. Міжнародні організації загального характеру, глобального чи регіонального рівня, основною метою діяльності яких є забезпечення колективної безпеки і співпраці з широкого кола питань, переважно в сфері економіки.

Фінляндія - учасниця багатьох із кожного названого типу організацій. Чи не найважливішим елементом сучасної фінляндської зовнішньої політики є її активна участь в інтеграційних процесах у межах Європейського Союзу. Варто наголосити, що Фінляндія є повноправним членом Євросоюзу з 1 січня 1995 р., членом 00Н з 1955 р., Організації економічної співпраці і розвитку - з 1968 р., Північної ради - з 1956 р., має статус спостерігача в Західноєвропейському Союзі з 1995 р.

В складі 186 країн-членів Фінляндія входить у Конференцію 00Н з торгівлі та розвитку, створеної 1964 р., і систематично вивчає вплив національної і міжнародної політики на розвиток, приділяючи головну увагу проблемам ринку, управління, намагаючись розв'язувати їх, використовуючи старі повноваження в сфері економіки і нові, недавно отримані повноваження в сфері досліджень і технічної допомоги. Фінляндія входить і до Європейської економічної комісії 00Н (створена 1947 р.), мета санкціонування якої - сприяння розвитку і зміцненню економічних відносин між країнами-членами, між ними й іншими країнами, а також збір, оцінка і поширення економічної, технічної та статистичної інформації. Вона є країною-членом Міжнародного банку реконструкції і розвитку, створеного 1945 р., який здійснює банківське кредитування та технічну допомогу країнам-членам, і його філіалів - Міжнародної фінансової корпорації (створена 1956 р. з метою сприяння економічному зростанню країн-членів через підтримку підприємництва у виробничій сфері) та Багатостороннього агентства з інвестиційних гарантій (створене 1988 р., надає гарантії через страхування інвестицій).

Фінляндія входить також до складу таких міжнародних економічних організацій, як Міжнародний валютний фонд (IMF), Всесвітня торгова організація (WTO), Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (UNIDO), Продовольча і сільськогосподарська Організація Об'єднаних Націй (FAO), Всесвітня організація інтелектуальної власності (WIPO), Міжнародне агентство з атомної енергії (IAFA), Всесвітня туристична організація (WTO), Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСD), Міжнародне енергетичне агентство (ІFА), Агенство з ядерної енергії (NЕА), Організація зі співробітництва та безпеки в Європі (ОSCЕ), Європейський інвестиційний банк (EIB), Європейська патентна організація (ЕРО), Евріка (ЕUREKА), Європейське космічне агeнство (ЕSА), Європейська організація ядерних досліджень (СЕRN), Європейська конференція громадянської авіації (ЕСАС), Європейська конференція міністрів транспорту (ЕСМТ), Північна співпраця (NORDІС СООРЕRАТІОN), Рада держав Балтійського моря (CBSS), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЕВRD) та ін.

Фінляндія належить до відносно невеликих країн, економіка яких дуже залежить від зовнішнього ринку. Їй довелося вести тривалу і виснажливу боротьбу за місце під сонцем на цьому ринку, що вимагало постійного врахування політичної ситуації та урегулювання залежно від останньої зовнішньоторговельної політики. Наприклад, після закінчення Другої світової війни в умовах реконструкції економіки і виплати репарацій (1945-1954 рр.) Фінляндія була змушена жорстко регулювати свої зовнішньоекономічні зв'язки через укладання спеціальних угод як зі старими (Великобританія, Швеція), так і з новими (Росія) торговими партнерами.

В 1955-1959 рр. у Фінляндії відбулася лібералізація торгівлі: поступово усувалися кількісні та валютні обмеження, що стало своєрідним відображенням демонтажу військової економіки і свідченням наближення до вільного ринку. Однак 1960-1973 рр. під натиском скандинавських сусідів і внаслідок об'єднання західноєвропейських країн у Європейську асоціацію вільної торгівлі перед Фінляндією гостро постало питання про власну модель участі в процесах західноєвропейської інтеграції. Затримка розв'язання цього питання загрожувала країні ізоляцією на світовому ринку. Першим кроком до пошуку такої моделі став вступ Фінляндії в Європейську асоціацію вільної торгівлі. У 1974-1984 рр. почалося формування "європейського економічного простору" через усунення тарифів на торгівлю промисловими товарами. Впродовж цього періоду Фінляндія проводила "стратегію колективного пристосування", яка мала забезпечити країні відповідне місце у цьому просторі.

Однак 1985 р. після появи Білої книги Європейського Союзу, де висвітлювалися наміри організації забезпечити свободу руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили в межах кордонів ЄС, Фінляндія опинилася перед новим вибором: продовжувати "стратегію колективного пристосування" чи забезпечити собі членство в ЄС. У цей час вибір зробити було непросто, адже Фінляндія здійснювала широку клірингову (взаємозалікову) торгівлю з колишнім СРСР, що вселяло надію на подальшу стабільність розвитку країни. Це був період "особливих відносин" між цими двома країнами.