Спостереження та догляд за хворими літнього і старечого віку

Демографічні дані останніх років свідчать про те, що у всіх економічно розвинених країнах зростає кількість людей літнього і старечого віку. У зв'язку з тим важливого значення на­бувають вивчення патогенезу, клініки, лікування і профілактика захворювань у таких хворих. Розділ медицини, який займається цими питаннями, нази­вається геронтологією (geron — старий, logos — наука).

Перебіг багатьох захворювань у лю­дей літнього і старечого віку має свої особливості. Рідко коли у таких пацієнтів буває лише одне захворюван­ня, частіше поєднується кілька недуг. Так, гостре запалення червоподібного відростка може поєднуватися із загаль­ним атеросклерозом чи гіпертонічною хворобою, перелом кісток — із серце­вою і легеневою недостатністю, захво­рювання кишечнику — з цукровим діа­бетом та ін. Все це погіршує перебіг основного захворювання і вимагає до такого конпінгенгу хворих пильної уваги лікаря. Зрозуміло, що їм потрібні спе­ціальні спостереження і догляд.

У той же час це тісно пов'язане з де-онтологічними аспектами. Такі хворі дуже неохоче лягають у стаціонар, часто вбачаючи в цьому свій неминучий кінець. Тому треба тактовно пояснити хворому необхідність у стаціонарному лікуванні, вселити в нього віру в швидке одужання.

Хворі літнього і старечого віку по-різному реагують на перебування в ста­ціонарі. Одні замикаються в собі, по­гано контактують із сусідами по палаті і медичним персоналом, більшу частину для перебувають у ліжку, інші ж навпа­ки — ведуть занадто активний спосіб життя, не дотримують лікарняного ре­жиму, намагаючись переконати всіх у тому, що вони ще повні сил.

У таких випадках треба тактовно по­яснити хворому, що треба виконувати рекомендації лікаря, адже це позна­читься на наслідках лікування.

Дехто відмовляється від обстеження і навіть від лікарських призначень. Знову ж таки їх треба переконати, що це нешкідливо і конче потрібно.

У хворих літнього і старечого віку часто ослаблена пам'ять на недавні події. Вони краще пам'ятають те, що з ними було раніше, ніж останнім ча­сом. Це призводить до того, що хворі часто забувають виконувати призначен­ня лікаря чи медсестри.

Літні пацієнти у незнайомому ото­ченні іноді втрачають орієнтацію, особ­ливо вночі. Відповідне освітлення і лагідне ставлення заспокоять їх.

Багато людей у цьому віці надто ба­лакучі. Тому у медичного персоналу повинні бути особливі витримка і тер­плячість до них, аби вислухати їх, не робити зауваження, зокрема в нетак­товній формі.

Літнім людям не можна нагадувати про їх вік. Звертатися до них треба з пошаною, по імені і по батькові або до­даючи до імені "пане", "добродію".

Згадуваний контингент хворих через безсоння вночі поводиться неспокійно, заважаючи спати іншим хворим та пра­цювати медперсоналові. Тому дуже важливо створити хворому належний лікувально-охоронний режим, забезпе­чити добрий сон.

Люди старечого і літнього віку багато часу лежать у ліжку, що може бути при­чиною виникнення у них різних легене­вих ускладнень, пролежнів. Завдання медперсоналу, який доглядає такого хворого, полягає в тому, аби частіше змінювати положення хворого, перевер­тати його, розтирати спину і кісткові виступи, робити масаж м'яких тканин, змащуючи уразливі ділянки шкіри спе­ціальними кремами, вазеліном.

У хворих, які перебувають тривалий час у положенні лежачи, часто буває за­пор (через атонію кишок). Дієта у таких людей повинна бути щадною. Їм треба призначити проносні засоби рослинного походження, слабколужні мінеральні води, соки і компоти, які стимулюють перистальтику кишок. У їжі повинні пе­реважати жири рослинного походження (соняшникова, кукурудзяна, маслинова олія). Часті клізми подразнюють слизо­ву оболонку прямої кишки, до того ж може бути звикання до них.

У післяопераційний період люди літнього та старечого віку потребують особливої уваги, адже можуть розвину­тися тяжкі ускладнення. Вони пов'я­зані зі зниженням у хворих компенса­торних механізмів, структурними і фун­кціональними змінами в дихальній, серцево-судинній, сечовидільній, ен­докринній системах, а також з метабо­лічними розладами у зв'язку з супутні­ми захворюваннями.

За наявності у хворих вираженого атеросклерозу та ішемічної хвороби сер­ця у післяопераційний період треба бо­ятися тромбозу і емболії, інфаркту міо­карда, що вимагає проведення про­філактичних заходів.

Зміни, які виникають у літньому віці в легенях і грудній стінці (зменшення еластичності легень, ригідність грудної стінки та легеневих кров'яних судин), обмежують вентиляцію, сприяючи гіпоксії, до якої хворі дуже чутливі.

З перших годин після операції, особ­ливо, якщо вона проведена під інгаля­ційним наркозом, треба подбати про ту­алет трахеобронхіального дерева, засто­совувати заходи, що запобігають об­струкції його, використовуючи різні види оксигенотерапії, дихальну гімнастику.

У людей літнього віку частіше, ніж у молодих, після операції виникають роз­лади сечовиділення, що вимагає своє­часного спорожнення сечового міхура. Треба стежити за об'ємом сечі і за появи олігурії негайно усувати її причини.

Ділянки, які зазнають постійного тиску, 4—5 разів на добу обробляють кам­форним спиртом аб розчинами шампунів.

Обслуговуючий персонал повинен пам'ятати, що в післяопераційний пе­ріод психіка хворих літнього віку ще більш уразлива, ніж до операції.

У разі використання знеболювальних засобів треба бути обережним, оскіль­ки деякі з них, зокрема морфій, при­гнічують дихальний центр. Для зняття больового синдрому і полегшення відкашлювання деякі автори рекомен­дують періодичні інгаляції азоту закису з киснем у співвідношенні 1:3.