Спостереження та догляд за органами травлення

індивідуальної дієти. Вона показана хворим після операцій на органах трав­лення. Так, після видалення червопо­дібного відростка (апендектомії) та інших операцій на органах черевної по­рожнини з другої-третьої доби призна­чають слизові супи, вершки, киселі, сухарі, пізніше — каші, молоко тощо.

Після резекції шлунка (видалення його частини) хворі протягом 2 діб не Їдять, після чого їм призначають вище­названі страви, поступово розширюю­чи їх асортимент.

Після операції на тонкій чи товстій кишці не слід давати хворому 'їжу, яка може посилювати перистальтику. Пити можна вже на другу добу після операції малими ковтками. З третьої доби почи­нають годувати хворого, поступово роз­ширюючи дієту. З раціону повністю ви­лучають молочну їжу, яка дуже швидко надходить із тонкої кишки в товсту і спричинює профузний пронос. Реко­мендується солодка їжа, позаяк вона гальмує перистальтику кишок, сприяє нормалізації процесів усмоктування.

Після операції на прямій кишці тре­ба домогтися, аби не було випорожнень протягом кількох діб. Для цього хво­рим дають настоянку опію (по 7 крапель З рази на добу).

Належну увагу, особливо після опе­рації на органах травлення, треба при­діляти питному режиму. Прийнята навіть у невеликій кількості рідина може посилити перистальтику кишок, що небажано після операції з накладанням на стінку шлунка чи кишок швів (не­безпека розходження швів). У першу добу дозволяється лише змочувати губи ватним тампоном, а з другої пити воду ковтками.

У деяких хірургічних хворих (у непри­томному стані, після операцій на орга­нах травлення) застосовують пасивне харчування через назогастральний зонд (після операції накладання нориць на шлунок чи кишки — через зонд, встав­лений у просвіт нориці). Для такого харчування використовують рідкі висо­кокалорійні суміші (молоко, яйця, мед, слизові супи, кисіль тощо).

У разі виявлення у хворого глистів у передопераційний період, якщо опера­ція планова, для профілактики після­операційних ускладнень проводять де­гельмінтизацію.

За великого скупчення газів у ки­шечнику (метеоризм), що часто спос­терігається після операцій на органах черевної порожнини, крім медикамен­тозних засобів, які стимулюють перис­тальтику (церукал, прозерин), у пряму кишку вводять газовідвідну трубку. Це гумова трубка завдовжки 20—25 см. Перед уведенням ії змащують вазелі­ном. Хворого кладуть на лівий бік, ру­ками в рукавичках розводять його сідниці і коловими рухами вводять га­зовідвідну трубку на відстань 20 см. Після цього хворого перевертають на спину і підкладають судно, в яке опус­кають трубку. Вона залишається в прямій кишці протягом 2—3 год. У разі потреби через деякий час можна ввес­ти трубку повторно.

Коли дозволяє характер операції, з метою запобігання метеоризму призна­чають дієту, з якої вилучають капусту, бобові, свіжий хліб, обмежують кіль­кість картоплі, страви з борошна, ра­фінованих вуглеводів. Рекомендують приймати активоване вугілля, або кар­болен, настій ромашки лікарської, кро­пу посівного.

Іноді у хворих у післяопераційний період спостерігається гикавка, яка за частого повторення дуже докучає лю­дині. Це наслідок подразнення діаф-рагмального нерва. Звичайно гикавка триває не довго, але іноді 2—3 тиж. У разі появи гикавки треба насамперед з'я­сувати її причину. Коли вона не зв'яза­на з якимось післяопераційним усклад­ненням, з метою її усунення рекомен­дують для подразнення деяких рефлек­согенних зон натискувати на очні яблу­ка, між ніжками грудниноключично-соскового м'яза, натужуватися на висоті максимального вдиху, затискаючи ніс (прийом Вальсальви), набувати тієї чи тієї пози, а також призначати спазмо­літичні та нейролептичні засоби.

Часто хворі скаржаться на печію (відчуття печіння за грудниною або в надчеревній ділянці). Звичайно вона супроводжує захворювання шлунка чи дванадцятипалої кишки (частіше буває у разі підвищеної кислотності). При цьому хворому рекомендують пити на­трію гідрокарбонат з паленою магнезією.