Особиста гігієна є основою здорового способу життя, ефективної первинної і вторинної профілактики різних захворювань. Особиста гігієна – це комплекс заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я шляхом дотримання гігієнічних вимог у повсякденному житті й діяльності людини.
До сфери особистої гігієни входять: гігієна тіла і ротової порожнини, гігієна фізичного виховання та загартовування, запобігання шкідливим звичкам, гігієна статевого життя, гігієна одягу та взуття, гігієна відпочинку і сну, гігієна індивідуального харчування, гігієна розумової праці, психогігієна тощо.
Гігієна тіла, забезпечення його чистоти, догляд за шкірою і волоссям є найдавнішими елементами особистої гігієни. Систематичне вмивання забезпечує чистоту і нормальне функціонування шкіри, що дуже важливо у зв'язку з її фізіологічною роллю.
Так, через шкіру за одну годину виділяється 10-20 мл поту. При виконанні важкої роботи і перегріванні ця кількість може збільшуватися до 300-500 мл і вище. Щодоби через шкіру дорослої людини виділяється до 15-40 г шкірного жиру, до складу якого входять різні жирові кислоти, білки та інші речовини, відбувається злущення до 15 г епідермісу, що ороговів.
Через шкіру виділяється значна кількість летких речовин, зокрема таких, як пропанол, оцтова кислота, ацетон, метанол, органічні та неорганічні солі, ферменти. Сукупність цих та інших речовин сприяє розмноженню на шкірі бактерій і грибів, особливо у ділянці промежини та відхідника.
Понад 90% від загальної кількості мікроорганізмів знаходяться на шкірі рук. На ній також скупчується велика кількість пилових і мікробних аерозолів, забруднення з предметів, одягу, і, як наслідок, шкіра швидко втрачає еластичність, стає джерелом неприємних запахів.
Проникнення в шкіру гноєтворних мікроорганізмів може спричинити локальні та генералізовані запальні процеси в ній.
Водночас шкіра, особливо чиста, має бактерицидні властивості — кількість мікробних тіл у суспензії мікроорганізмів, нанесених на чисту шкіру протягом 2 год, знижується більше ніж на 90 %. Бактерицидність добре вимитої шкіри в 15-20 разів вища, ніж брудної. Тому необхідно обмивати все тіло теплою водою (бажано під душем) не менше одного разу на тиждень. Крім обов'язкових умивань уранці і перед сном, щодня увечері слід мити ноги. Необхідно також, особливо жінкам, обмивати зовнішні статеві органи, що також є елементом щоденної особистої гігієни. Волосся рекомендується мити 1 раз на тиждень, якщо шкіра суха, і 1 раз на 3-4 дні, якщо шкіра жирна.
Якщо замість душу із санітарною метою використовують ванну, то після миття обов'язково слід ополіскувати тіло чистою водою. Необхідно обов'язково мити руки перед їдою.
Для більш ефективного усунення забруднень із поверхні шкіри і волосся застосовують різні мила і синтетичні мийні засоби (СМЗ). Мила — це різновид водорозчинних солей вищих жирних кислот, що мають мийну здатність і до складу яких входять поверхнево-активні речовини (ПАР), їх отримують шляхом нейтралізації вищих жирних кислот або омилення нейтральних жирів їдкими лугами.
Завдяки високій поверхнево-адсорбційній активності мило сприяє емульгуванню та знищенню жирового змащування і відмиванню забруднень із поверхні шкіри. Контактуючи з епідермісом, луг, що входить до складу мила, перетворює його білкову частину на легкорозчинні лужні альбумінати, які знищуються внаслідок змивання. Тому часте миття сухої шкіри з милом діє на неї несприятливо, збільшуючи сухість, спричиняючи свербіж і утворення лупи, а також випадання волосся. Кількість вільних лугів у милі регламентується, наприклад, в туалетних його сортах їх вміст не повинен перевищувати 0,05 %.
Додавання до мила ланоліну, що входить, зокрема, у рецептуру «Дитячого» мила, пом'якшує подразливу дію лугів. Відновленню кислої реакції шкіри, що визначає її бактерицидну дію, сприяє полоскання сумішшю, до складу якої входить оцтова кислота.
Під час прийняття процедур забороняється палити, гучно розмовляти. Перед парильнею слід прийняти теплий душ, у сауні необхідно запобігати перегріванню голови.
Основний спосіб гігієнічного догляду за ротовою порожниною — двічі на день (вранці і перед сном) чистити зуби. Чищення зубів необхідне для знищення зубного нальоту, сповільнення процесів утворення зубного каменю, який є одним із головних чинників розвитку карієсу і пародонтозу, знищення неприємного запаху з рота, зменшення кількості мікроорганізмів у ротовій порожнині, в тому числі і умовно-патогенних, для розвитку яких у ній є необхідні поживні речовини та сприятливі щодо температури і вологості умови.
Для механічного чищення зубів використовують спеціальні зубні порошки й пасти. Головними компонентами зубного порошку є очищена крейда та різні додатки. Властивості зубного порошку очищати зуби і масажувати ясна достатньо високі, однак його головним недоліком порівняно з пастами є абразивний вплив на емаль зубів. Асортимент зубних паст включає гігієнічні та лікувально-профілактичні пасти. У рецептуру лікувально-профілактичних паст, на відміну від гігієнічних, з метою створення протизапального, фторзамісного позитивного впливу на зуби і ясна вводяться різні біологічно активні речовини: вітаміни, рослинні екстракти, мінеральні солі, мікроелементи тощо.
Чистять зуби спеціальними зубними щіточками, що відрізняються одна від одної розмірами робочої поверхні, матеріалом (із свинячої щетини або синтетичних волокон) та формою. Зручніше застосовувати щітки з увігнутою робочою поверхнею до 3—3,6 см для дорослих і до 2,5—3 см для дітей.
Основними компонентами фізичної культури є ходьба, біг, ранкова гігієнічна гімнастика, плавання, різні види спортивних ігор і занять. Найпростішими видами фізичної культури повинні займатися всі практично здорові дорослі й діти. Обов'язковим елементом режиму дня мають бути адаптовані фізичні вправи і для більшої частини осіб, хворих на будь-які хронічні захворювання.
Практично для більшості людей найдавнішим, найдоступнішим і таким, що не має протипоказань, видом фізичної діяльності є ходьба. «Рух як такий може за своєю дією замінювати будь-які ліки, але всі лікувальні засоби світу не в змозі замінити дію руху» — неодноразово підкреслював відомий французький терапевт Тіссе.
Загартовування — це підвищення стійкості організму до впливу коливань температури повітря і води, вологості повітря, атмосферного тиску, сонячної радіації та інших фізичних чинників навколишнього середовища.
Розпочинати загартовування можна в будь-яку пору року. Головними загартовуючими чинниками є повітря, вода і сонячна радіація. Однак, найпоширенішою формою загартовування повітрям є повітряні ванни (аеротерапія). Розрізняють повітряні прохолодні (14-20 °С) і холодні (менше ніж 14 °С) ванни. Доступною і корисною формою загартовування повітрям верхніх дихальних шляхів є соду приміщенні з відчиненою кватиркою в будь-яку пору року).
Одним із найефективніших видів загартовування водою є купання у відкритих водоймах, сприятливий вплив якого зумовлений поєднанням його позитивних рис та переваг з активними фізичними вправами, сонячною радіацією та механічним впливом води.