Основи спеціального догляду за хворими

Догляд за хворими включає заходи, які є невід'ємною складовою комплек­сного лікування хворих. Кожний хво­рий, що перебуває у стаціонарі, ви­магає особливого догляду.

Догляд за хворими залежить від ха­рактеру захворювання, його тяжкості, наявності у них супутніх захворювань, об'єму операцій. Одні хворі потребу­ють лише загального догляду, інші — спеціального.

Особливий догляд потрібен хворим у перед- та післяопераційний періоди. Адже небезпідставно вважають, що проведена операція — це лише 50 % за­поруки ії успіху, а 50 % припадає на ведення перед- та післяопераційного періодів.

У попередніх розділах ішлося про загальний догляд за хірургічними хво­рими. Зараз буде розглянуто питання спеціального догляду.

Спостереження та догляд за психі­кою та нервовою системою. Саме пе­ребування людини в хірургічному ста­ціонарі накладає відбиток на її психі­ку. Коли ж її ще до того чекає опера­ція, це вже є стресова ситуація. Пе­ред хворими виникає ціла низка про­блем. Чи потрібна операція? Як вона пройде? Чи не буде ускладнень у після­операційний період? Все це зазвичай позначається на здоров'ї людини, особ­ливо станові її психіки і нервової си­стеми. Давно помічено, що від стану психіки залежить соматичний стан хво­рого. Ще Гіппократ писав: "Очевидним і великим доказом існування мистецт­ва буде, коли хтось, забезпечивши пра­вильне лікування, не припинить підба­дьорювати хворих, аби вони не дуже хвилювалися і старалися наблизити час одужання". На значенні психічних чин­ників для лікування захворювань постійно наголошували у своїх працях класики медицини Г. Захар’їн, В. Манасеїн, В. Бехтерєв і багато інших.

У разі правильної підготовки психі­ки іноді можна спостерігати, що хво­рий, який спочатку відмовлявся від операції, охоче на неї згоджується. Підготовка психіки сприяє зменшен­ню страху перед хірургічним втручан­ням, заспокоює нервову систему.

Спостереження за психікою хворого в перед- і післяопераційний періоди тісно пов'язане з питаннями медичної деонтології. Лікар повинен вивчати не лише хворобу, але й хвору людину, ста­витися до неї з великою повагою, піклу­ватись, аби вона швидко одужала.

Неухильне дотримання принципів деонтології медичним персоналом хірургічних відділень, палат інтенсив­ної терапії є запорукою успіху лікуваль­ної роботи хірургічних стаціонарів, бо в них зосереджено хворих з найтяжчим перебігом недуги.

Післяопераційний догляд за хвори­ми з тяжкими травматичними ушкод­женнями або після складних оператив­них втручань вимагає ще й особливої витримки, професійної мужності.

Доглядаючи за хворими, медперсо­нал повинен пам'ятати, що слово—мо­гутній чинник впливу на людину і тре­ба вміти ним користуватися. Вольтер говорив: "Надія на одужання — поло­вина одужання".

До хірургічного методу лікування у багатьох хворих виробляється особливе ставлення — вони вірять у нього, розу­міють неминучість і необхідність опе­рації, надіються на одужання і в той же час бояться болю, нещасливого завер­шення, ускладнень. Хірург і весь ме­дичний персонал завжди повинні підтримувати у хворих віру в одужання.

Для лікаря будь-якого фаху, а для хірурга тим паче, знання психології хво­рого залежно від особливостей соматич­ної патології має надважливе значення.

Вплив психіки на перебіг соматичних процесів безперечний, так само і вплив соматичних процесів на психіку хворо­го. У оповіданні "Смерть Івана Ілліча" Л. Толстой, описуючи хворобу Івана Головіна з компетентністю медика і пси­холога наводить фізичні ознаки почат­ку, розгортання, поглиблення і кінця захворювання. Поряд з тим автор опи­сує психічний стан хворого, відчуття, переживання і думки приреченої люди­ни, яка усвідомлює це. Автор доводить вплив фізичного страждання на психіку хворого і, навпаки, вплив його пере­живання на перебіг захворювання.

У цьому ж самому оповіданні він вказує на великий вплив догляду за хворими на їх психічний стан.

"Лише Герасим робив все просто, легко, нечутно, що заспокоювало Іва­на Ілліча . Герасим приніс стілець, поставив його, не грюкнувши, враз опустив на підлогу і підняв ноги Івана Ілліча на стілець. Івану Іллічу видало­ся, що йому стало легше, як Герасим високо підняв його ноги".

Елементи психотерапії є невід'єм­ною складовою діяльності хірурга. Вони потрібні йому так само, як знання асеп­тики чи антисептики.

Поряд із психікою важливе значення відводиться стану нервової системи хво­рого. Треба за допомогою різних меди­каментозних препаратів заспокоїти хво­рого, зменшити страх перед операцією.

Спостереження за нервовою систе­мою охоплює такі моменти: стеження за свідомістю хворого, його сном, ста­ном чутливої чи рухової сфери (біль, судоми, параліч), настроєм (пригніче­ний чи збуджений).

Як у передопераційний, так і в піс­ляопераційний період слід забезпечити хворому душевний спокій і тишу. Варто усунути всі фізичні і психічні подразни­ки (шум, гамір, голосні розмови, кри­ки), не читати книг з певним сюжетом, не переглядати емоційних телефільмів, не допускати до хворих тих, хто може викликати у них негативні почуття.

Забезпечення хворому доброго, спо­кійного сну — один із важливих чин­ників, що сприяють швидкому одужан­ню. Сон — це стан гальмування кори великого мозку внаслідок виснаження його клітин через тривале, одноманіт­не подразнення. Зрозуміло, що під час перебування хворого в хірургічному стаціонарі таких подразників у нього вдо­сталь. Безсоння робить хворих дратів­ливими, що погано позначається на перебігу хвороби.

Під час сну рани загоюються краще, запальні процеси виражені слабше. До­могтися повноцінного сну у хворих після операції можна за допомогою різних ме­дикаментозних препаратів (розчини бро­му, літичні суміші, еленіум, седуксен, тазепам, мепробамат, еуноктин, раде-дорм, реладорм, рогіпнол і ін.).

У цей період не треба шкодувати пре­паратів, які тамують біль (морфій, про­медол, норфін, трамал, анальгін ін.).