Значно знижена опірність тканин, зокрема шкіри, спостерігається у хворих, що тривалий час чи постійно лікувалися кортикостероїдними гормонами — гідрокортизоном чи преднізолоном (бронхіальна астма, ревматоїдний поліартрит та інші так звані колагенози), або які хворіють на ендогенний гіперкортикалізм (хвороба та синдром Їценка—Кушінга), а також у хворих з гіповітамінозами, особливо гіповітамінозом С (цинга чи скор-бут). При гіперкортицизмі зниження опірності тканин зумовлене розпадом їх білків, а за дефіциту аскорбінової кислоти порушується, блокується синтез колагену.
Поряд із патологічними чи фізіологічними змінами органів, які полегшують виникнення травми, треба зважати на природну чутливість до травми окремих органів та ділянок тіла. Так, підвищена чутливість деяких органів зумовлює розвиток складних рефлекторних розладів у організмі у разі їх травмування. Підвищеною чутливістю до травми відзначаються шия, особливо гортань та каротидний синус, яєчка, надчеревна ділянка, плевра, пряма кишка. Це пояснюється багатим представництвом у них нервових елементів.
Значний вплив на характер травми та її частоту має зовнішнє середовище. Так, у осінньо-зимовий період через несприятливі погодні умови різко збільшується частота травм опорно-рухового апарату (переломи, вивихи, забиття тощо). Пошкодження частіше ускладнюється загальними реакціями через дію низької температури тощо. Набагато більше, ніж метеорологічні умови, на травматизм впливають украй поганий стан доріг, надмірне насичення їх транспортом, особливо автомобільним. Невпинний ріст кількості постраждалих з тяжкими множинними травмами та по-літравмами пов'язаний головним чином з автомобільним транспортом. Проте немало їх виникає і внаслідок інших транспортних катастроф (залізничних, авіаційних), стихійних лих (землетрусів, тайфунів тощо). По-літравми нерідко зумовлюються дією як механічних, так і фізичних (опіки, відмороження) чинників унаслідок загорання машин, будівель та несприятливих умов довкілля.