Адміністративне судочинство: концептуальні підходи українських вчених періоду незалежності України

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

1.1. Історія розвитку інституту адміністративного судочинства

в Україні

1.2. Погляди сучасних українських вчених на сутність адміністративного судочинства

1.3. Значення досліджень сутності адміністративної юстиції в Україні та їх місце в сучасній науковій діяльності

РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА З ТОЧКИ ЗОРУ ПРОФ. СЕЛІВАНОВА А.О

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Стаття 55 Конституції України проголошує, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом, а тому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб [1].

Соціальний, правовий, економічний захист громадян, забезпечення прав и свобод людини та громадянина - це найважливіша конституційна функція держави. Реалізація цього положення значною мірою залежить від державного управління та адміністративного судочинства. А, враховуючи, що завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, розробка питання адміністративного судочинства є надзвичайно важливою.

В даний період часу Україна знаходиться на етапі впровадження у практику нормативно регламентованих положень у сфері адміністративного судочинства. Конституція надає всі можливості для створення дійсно демократичної та незалежної судової системи, яка, в свою чергу забезпечує захист прав людини на державному рівні, тобто реалізує головні принципи будь-якої правової держави.

Питанням адмініст­ративного судочинства значну увагу приділя­ли такі вчені як Н. Саліщева, В. Сорокін, Б. Лазарєв, Ю. Козлов, Ю. Старилов. Нові тенденції відображені у працях В. Авер'янова, А. Селіванова, В. Стефанюка, Ю. Педько, І. Бородіна, О. Кузьменка, В.Г. Перепелюка, М.М. Тищенка та ін

Метою даного дослідження являється теоретико-методологічне та практичне обґрунтування мети та завдань адміністративного судочинства в Україні.

Виходячи з мети, завданнями дослідження є:

1) загальна характеристика історії становлення інституту адміністративного судочинства;

2) визначення поняття адміністративного судочинства з точки зору сучасних українських вчених;

3) виявлення завдань та функцій адміністративного судочинства;

4) аналіз поглядів доктора юридичних наук, професора Анатолія Олександровича Селіванова на сутність адміністративного судочинства.

Об’єктом дослідження виступає теоретично-правовий аспект адміністративного судочинства.

Предметом дослідження являються адміністративно-правові відносини, які виникають у зв’язку із провадженням адміністративних справ.

У ході дослідження застосовувалися такі методи дослідження: історичний, порівняльно-правовий метод, метод системного аналізу, узагальнення та систематизації.

Сьогодні проблеми становлення і розвитку адмініст­ративного судочинства як складової адмініст­ративного процесу є предметом активних дискусій, що безперечно свідчить про актуальність даної теми.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

Адміністративне судочинство є формою здійснення адміністративної юстиції. Інститут адміністративної юстиції являє собою один з найбільш демократичних інститутів адміністративного права, засіб захисту прав громадян притаманний правовим демократичним державам, до співтовариства яких прагне Україна.

1.1. Історія розвитку інституту адміністративного судочинства в Україні

Наша держава вже протягом досить тривалого часу намагається сформувати таку систему державного управління, яка стане близько до потреб людини, а пріоритетом її діяльності буде служіння народу, національним інтересам.

Ще Гетьман України Пилип Орлик, у своїй праці «Пакти і Конституції законів і вольностей Війська Запорізького»(1710 р.), заклав ідею природного права і договірного походження держави, згідно з якою народ України укладає договір з гетьманом, передаючи йому частину своїх прав свобод заради забезпечення внутрішньої злагоди і зовнішньої безпеки держави. У документі сформульовано засади розподілу представницької і виконавчої влади та незалежності суду, який має підкорятися лише закону. Пізніше ідеї справедливості, свободи, рівності і братерства звучали в документах Кирило-Мефодіївського товариства (1845-1847). Наступні кроки до гармонійного суспільства зробили великі українці Михайло Драгоманов та Михайло Грушевський.

Першим кроком на шляху створення системи адміністративної юстиції України було прийняття у 1992 році Концепції судово-правової реформи. З 1996 року, робочою групою на чолі з Першим заступником Голови Верховного Суду України В. Стефанюком, почалась підготовка проекту Адміністративно-процесуального кодексу. Наукове обґрунтування цього важливого документу, забезпечували такі видатні українські вчені і фахівці своєї справи, як В.Б. Авер`янов, В.І Андрєйцев, Ю.П. Битяк, Р.А. Калюжний, В.К. Колпаков, В.В. Копєйчиков, В.Г. Перепелюк та інші. Своїми дослідженнями, через огляд історичного становлення суті адміністративного судочинства, фахівці створили теоретичну базу інституту адміністративного судочинства в Україні як нової галузі права [2; с. 86].

Тривалий час основна дискусія виникала з приводу доцільності запровадження в Україні системи адміністративного судочинства. Проте після прийняття Закону України від 7 лютого 2002 р. „Про судоустрій України”, який визначив систему адміністративних судів в Україні, акценти цієї проблеми змістилися у напрямі дослідження процесуальних питань, які потребують вирішення, аби механізм адміністративного судочинства запрацював [3; с. 16]. Результатом багаторічної творчої діяльності колективу суддів, вчених-юристів, адвокатів, котрі були членами групи Кабінету Міністрів України з розробки першого Адміністративно-процесуального кодексу України, став остаточно підготовлений проект закону, який було внесено народними депутатами України на розгляд Верховної Ради України, за підсумками якого 6 липня 2005 р. його прийнято як Кодекс адміністративного судочинства України. Кодекс набрав чинності з 1 вересня цього ж року. З прийняттям цього нормативно-правового акта фактично завершився перший етап процесу правового забезпечення діяльності адміністративних судів України [2; с. 88].

1.2. Погляди сучасних українських вчених на сутність адміністративного судочинства

Серед гілок влади, які приймають участь у реалізації такої державної функції як забезпечення й захист прав і свобод людини, підкреслює Ю.М. Грошевий, центральне місце в усьому правозахисному механізмі відводиться суду. Реальність судового захисту, продовжує вчений, обумовлена справжньою самостійністю судової влади й незалежністю суддів як основи гарантій прав і свобод громадян.