План.
1.)Права людини в конституції України.
2.)Обов’язки громадянина України.
1.)Права людини в конституції України.
Від народження кожна людина має певні права. 10 грудня 1948 Генеральна Асамблея Організації Об’єднанних Націй проголосила Загальну декларацію прав людини ( далі Декларація ). В цій декларації записані всі невідємні права кожної людини. Україна, як Член ООН зобов’залася дотримуватися цієї Декларації.
В статті 1 та 2 Декларації стверджується : ²Усі люди народжуються вільними та рівними у гідності та правах. Кожному надаються всі права і свободи, викладені у цій Декларації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження або іншої ознаки.² Рівність всіх осіб в їх правах затверджена у статтях 21 та 24 Конституції України (далі Конституції).
Стаття 3 Декларації проголошує право людини на життя, свободу та особисту недоторканість. Ці права затверджені у статтях 27 та 29 Конституції.
Стаття 4 Декларації забороняє рабство. Стаття 43 Конституції забороняє використання примусової праці.
Стаття 5 Декларації стверджує право людини на повагу до власної гідності, за Декларацією жодна людина не може бути піддана катуванню або жорстокому, нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.Це право закріплено у 28 статті Конституції.
Статті 6,8,10 Декларації затверджують право людини захищати свої права за допомогою незалежних та безсторонніх судів на основі рівності всіх людей перед законом. Стаття 55 Конституції прголошує право людини захищати свої права за допомогою судів, стаття 129 проголошує незалежність судів.
Стаття 7 Декларації проголошує рівність людей перед законом. Це право зітверджено статтею 24 Конституції України.
Стаття 9 Декларації проголошує: “Ніхто не може бути підданий свавільному арешту, триманню під вартою або вигнанню”. Стаття 29 Конституції унеможливлює свавільний арешт та тримання під вартою, стаття 25 унеможливлює вигнання.
Стаття 11 Декларації прокламує використання презумпції невинності при розгляді справ та стверджує необерненність дії права. Використання презумпції невинності при розгляді справ затверджено статтєю 62 Конституції а необерненність дії права затверджена статтею 58 Конституції.
Стаття 12 Декларації прокламує захист особистого життя, житла, кореспонденції, честі та репутації від свавільного втручання. Стаття 32 Конституції проголошє недоторкність особистого життя, честі та репутації. Стаття 30 Конституції проголошє недоторканість житла, а стаття 31 підтверджує право кожного на таємницю лістування, телефонних розмов та іншої кореспонденції.
Стаття 13 Декларації прокламує право людини на пересування та вільний вібір міста проживання. Стаття 33 Декларації Конституції підтверджує цє право.
Стаття 14 Декларації проголошує парво людини шукати політичного притулку. Ця саття не має відповідників у Конституції України.
Стаття 15 Декларації затверджує право кожного на громадянство та на право вільної їого зміни. Стаття 25 Конституції затверджує це право.
Стаття 16 Декларації затверджуе право людини вступати в шлюб без обмежень за ознакою раси, національності або релегійних переконань.Ця стаття також затверджує рівність прав та обов’язків обох супругів при вступі до шлюбу та при його розриванні. Всі ці положення закріплені в статті 51 Конституції.
Стаття 17 Декларації затверджує право людини вільно володіти майном та забороняе свавільне відчудження майна. Ці права затверджені в статті 41 Конституції.
Стаття 18 Декларації закріплює право людини на свободу думки, совісті, релігії та на вільну зміну останньої. Ці права затверджені в статтях 34 та 35 Конституції.
Стаття 19 Декларації визнає за людиною право на свободу переконань та їх вираження а також поширення своїх ідей будь-якими засобами і незалежно від кордонів. Це право закріплене у сатті 34 Конституції, але може бути обмежене при певних обставинах, наведенних в цій ж статті.
Стаття 20 Декларації стверджує :"Кожен має право на свободу мирних зборів та об’єднань. Ніхто не може бути примушений належати до будь-якого об’єднання." Стаття 36 Конституції затверджує право громадян України на свободу об’єднань та стверджує:"Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадянських організацій." Стаття 39 Конституції затверджує право громадян збиратися мирно та без зброї попередньо повідомивши про це органи виконавчої влади.
Стаття 21 Декларації має три основні пункти: 1.) Кожен має право брати участь у упрравлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників. 2.) Кожен має право на рівний доступ до державної служби у своїй країні. 3.) Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля має виражатися через переодичні і нефальсифікованіф вибори, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права шляхом таємного голосування або через рівноцінні процедури вільного голосування. Права описані в пунктах 1 та 2 затверджені у статті 38 Конституції. Право громадян обирати закріплено також у статті 70, право бути обраним депутатом Верховної Ради закріплено у статті 76 Конституції, право бути обраним Президентом України закріплено у статті 103 Конституції. Також згідно зі статтею 148 Конституції громаднин може бути обраним членом Конституційного Суду Україниє. Вільне волевтілення волі народу і його роль, як основи влади уряду, закріплено у статтях 5,69 та 71.
Стаття 22 Декларації стверджує:"Кожен як член суспільства має право на соціальне забезпечення, а також на здійснення економічних, соціальних та культурних прав." Право громадян на соціальне забезпечення закріплено у статті 46 Конституції. Право на вільний розвиток закріплено у статті 23, а право на труд та підприємницьку діяльність закріплено у статтях 43 та 42 відповідно.
Стаття 23 Декларації проголошує:"Кожен має право на працю, на вільний вибір виду зайнятості, на справедливі та сприятливі умови праці і на захист від безробіття. Кожен без дискрмінації має право на рівну оплату за однакову працю." Також у цій статті закіплене право на належний рівень заробітної праці та право об’єднуватися у проспілки для захисту своїх інтересів. Право на труд, сприятливі умови праці та на справедливу заробітню платню не нижче певного рівня закріплено у статті 43 Конституції, право на соціальний захист включаючи захист від безробіття закріплено у статті 46, право вільного об’єднання у профспілки закріплено у статті 36 Конституції.
Стаття 24 Декларації закріплює право кожного хто працює на відпочинок. Це право закріплене у статті 45 Конституції України.
Стаття 25 Декларації проголошує право кожого на належний життевий рівень, на соціальний захист та проголошує рівність прав дітей народжених у шлюбі та поза ним. Право на належний життевий рівень закріплено у статті 48 Конституції, право на соціальний захист закріплено у статті 46 Конституції, а рівність прав дітей народжених у шлюбі та поза ним закріплена у статті 52 Конституції.
Завантажити реферат