Розробка стратегії управління та її роль в діяльності готельних підприємств

Оцінка і контроль виконання стратегії.

Цей стан являється логічно-останнім процесом. Який здійснюється у стратегічному управлінні. Даний процес забезпечує стійкий оборотній зв’язок, між тим, як іде процес досягнення цілей, і власне цілями організації.

Основними задачами будь-якого контролю являються наступні:

1. визначення того, що і по яким показником перевіряти;

2. здійснення оцінки стану об’єкта, який контролюється у відповідності з прийнятими стандартами, нормативами або іншими еталонними показниками;

3. визначення причин відхилень, якщо такі виявляються в результаті проведеної оцінки;

4. здійснення корегування, якщо воно необхідне і можливе.

У випадку контролю виконання стратегії ці задачі набувають певну специфіку, обумовлену тим, що стратегічний контроль направлений на визначення того, в якій мірі реалізації стратегії проводять до досягнення цілей фірми. Це принципово відрізняє стратегічний контроль від управлінського або оперативного контролю, так як його цікавить виконання стратегічного плану, правильність здійснення стратегії або правильність виконання окремих робіт, функцій і операцій. Стратегічний контроль сфокусований на те чи можливо в майбутньому реалізувати прийняті стратегії і чи приведе їх реалізація до досягнення поставлених цілей. Коригування за результатом стратегічного контролю може торкатися як стратегії так і цілої фірми.

Отже, розглянувши це питання я можу зробити висновок, що для того щоб успішно розробити і втілити в життя будь-яку стратегію управління необхідно, щоб увесь цей процес відбувався по чітко визначених етапах стратегічного управління підприємством.

1.3. Особливості стратегічного управління підприємств туристичної індустрії

За час свого існування туріндустрія як галузь послуг потерпіла багато змін.

Стратегічне управління, будучи необхідною складовою діяльності туристичної фірми в сучасних умовах, базується на загальних концепціях і положеннях, які мають місце в інших галузях економіки, хоча і відрізняється рядом особливостей в реалізації окремих стратегій.

Особливості галузі туризму, яка спеціалізується наданням певного комплексу послуг клієнтам, вносять додаткову складність в сферу стратегічного управління.

Отже, туристична індустрія це сукупність готелів і інших засобів розміщення, засобів транспорту, об’єктів громадського харчування, об’єктів і засобів дозвілля, об’єктів пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного та іншого призначення, організацій, які здійснюють туроператорську і турагентську діяльність, а також організацій, які надають екскурсійні послуги і послуги гідів-перекладачів.

В систему індустрії туризму входять спеціалізовані підприємства, організації і заклади, серед яких:

- підприємства, які надають послуги по розміщенню;

- підприємства харчування;

- фірми, які займаються транспортним обслуговуванням;

- туристичні фірми, по розробці і реалізації туристичного продукту;

- рекламно-інформаційні заклади;

- виробничо-туристські підприємства (підприємства по виробництву туристичного спорядження та інші);

- підприємства торгівлі;

- підприємства сфери дозвілля і туризму;

- заклади самодіяльного туризму;

- органи управління туризмом;

- навчальні заклади;

- наукові і проектні заклади.

Проведений далеко не повний перелік, так як туристичну індустрію другорядно формують підприємства транспорту, дорожні і місцеві комунальні служби, організації зв’язку, торгівлі, підприємства виробляючі товари народного споживання і т.д.

Розвиток туристичної індустрії залежить від багатьох факторів:

Ø наявності туристсько-рекреаційних ресурсів;

Ø степеня розвитку інфраструктури регіону;

Ø кваліфікаційних кадрів;

Ø державної підтримки туризму;

Ø демографічних і соціальних факторів;

Ø факторів ризику;

Ø політичних і економічних факторів;

Ø науково-технічного прогресу, традицій та ін.

Туристичні послуги складають значну частину послуг, які споживаються населенням і мають специфічний, соціально-оздоровчий характер, тобто відпочинок, можливість розвитку особистості, пізнання історичних та культурних цінностей, заняття спортом, участь у культурно-масових міроприємствах та ін.

Отож, в туризмі поєднуються економічні, соціальні, виховні і естетичні аспекти.

Туристи являються споживачами основних, додаткових і супутніх послуг.

Основні туристичні послуги включають:

· розміщення;

· харчування;

· транспортні послуги в тому числі трансфер;

· екскурсійні послуги;

Додаткові послуги охоплюють дуже широкий спектр. При розвинутій інфраструктурі туризму на її долю приходиться до 50% від загального об’єму доходів. До них можна віднести:

- додаткові екскурсії, які не ввійшли до переліку основних послуг;

- фізкультурно-оздоровчі послуги;

- медичні послуги;

- культурно-видовищні і ігрові міроприємства та ін.

До супутніх послуг відносять:

- надання сувенірної продукції, як правило, з туристичною символікою;

- торгове, валютно-кредитне, інформаційне, конгресне та інше обслуговування;

- послуги спеціальних видів зв’язку, надання індивідуальних сейфів в банках та ін.

Ринок туристичних послуг досить не схожий на інші ринки і має ряд відмінностей: попит на туристичний продукт дуже еластичний по відношенню до прибутків, цінової політики і соціальних умов, негнучкість виробництва (споживання на місці).

Підприємства готельного господарства та туризму працюючи у сфері туризму виготовляють туристичний продукт, який найчастіше всього має вигляд нематеріальних товарів, так як вони являють послуги які створюються саме в момент його споживання.

Для виробництва цих послуг необхідно обслуговуючий персонал, який створює туристиний продукт для споживача який в свою чергу повинен задовільнити свою потребу і отримати максимальне задоволення, тільки в цьому випадку він звернеться до цього підприємства наступним разом. Вартість послуги залежить від вартості робочої сили, від якої в свою чергу залежить якість наданої послуги.

Особливості управління підприємствами готельного господарства та туризму випливають з специфічних властивостей послуг, які вони надають споживачам.

Особливість туризму полягає в великій глибині його проникнення і складності взаємозв”язку між його складовими елементами. Туризм як явище існує всюди, де живе людина. В туристистичній індустрії багато туристичних фірм і організацій, які так чи інакше мають належити до єдиної регіональної системи управління, де дотримується мета забезпечення довготривалої працездатності і конкурентоспроможності на ринку.

Менеджери туристичної індустрії повинні враховувати те, що туристична сфера зовсім не подібна на інші сфери і тому механічно перевести здобутки або моделі управління з інших сфер трудової діяльності в сферу туризму неможливо, і якщо практикуюча модель управління (наприклад: промислового підприємства) дає необхідний ефект, то застосування її в туристичній індустрії може привести до деградації останньої. В зв’язку з цим можна виділити наступні характерні для управління підприємствами готельного господарства та туризму умови: