3. Наступальністю (бажання випередити конкурентів у випуску та реалізації нових послуг).
Пасивна (реактивна) стратегія характеризується:
1.Концентрацією діяльності на визначеного споживача.
2.Ринковою орієнтацією (підприємство вивчає потребу споживача ,а потім визначає технологічні можливості для розробки цієї послуги, який може задовільнити цю потребу).
3.Обороною (підприємство захищає свою частку ринку шляхом оновлення продукції у відповідь на дії конкурентів).
Пасивний вид стратегій може набувати двох форм:рецептивної та адаптивної;
Для рецептивної стратегії характерне обмеження інновацій, використання вже перевірених управлінських рішень і методів.
Адаптивна стратегія має на меті утриматися серед новаторських фірм шляхом негайного використання нових рішень, зразків тощо.
Визначення стратегії для підприємства туристичної індустрії принципово залежить від конкретної ситуації, в якій знаходиться організація. Однак існують деякі загальні підходи до формування стратегії і деякі загальні межі, які обмежують стратегії.
У загальному вигляді стратегія – це генеральний напрям дій організації, слідування якому в довгостроковій перспективі повинно привести її до цілі. Таке розуміння стратегії справедливе тільки з точки зору верхнього рівня управління організації.
Для нижнього рівня в ієрархії стратегія верхнього рівня перетворюється на ціль. Наприклад: стратегія поведінки на туристичному ринку, розроблена для турфірми загалом, для відділу маркетингу цієї фірми виглядає як цільові установки.
Ми будемо розглядати стратегію загалом для організації туристичної індустрії. При визначенні стратегії фірми керівництво вирішує три основні питання, пов’язані зі станом організації на туристичному ринку:
- які види послуги припинити;
- які надані послуги продовжити;
- які нові послуги надавати;
Це означає, що стратегія концентрує увагу:
- що організація робить, та чого не робить;
- що більше важливо та що менш важливо в діяльності організації;
Як вважає відомий теоретик з питань стратегічного планування М.Портер, існують три основні області вироблення стратегії поведінки фірми на ринку:
1.Перша область пов’язана з лідерством у мінімізації витрат виробництва. Цей тип стратегії пов’язаний з тим, що організація добивається найнижчих витрат виробництва та реалізації своєї продукції. За рахунок цього вона може дозволити собі більш низькі ціни на аналогічну продукцію і таким чином відвоювати долю на ринку. Такі фірми повинні мати високу організацію виробництва та постачання ,добру технологію та інженерно-конструкторську базу, а також ефективну систему розподілу продукції .Тобто, щоб досяги найменших витрат, треба, щоб собівартість продукції була найменшою. Маркетинг за такої стратегії не потребує високого розвитку.
2.Друга область вироблення стратегіїї пов’язана зі спеціалізацією у виробницві товарів та послуг. В цьому випадку фірма повинна здійснювати високо спеціалізоване виробництво і маркетинг для того, щоб стати лідером в області виробництва своєї продукції. Це приводить до того, що покупці вибирають цю послугу, навіть якщо ціна досить висока. Така фірма має мати високий потенціал для наукових розробок, дизайнерів, систему забезпечення високої якості товарів та послуг, а також розвинену систему маркетингу.
2. Третя область визначення стратегії відноситься до фіксації сегмента ринку і концентрації зусиль фірми на ньому. Вона не працює на всьому туристичному ринку, та ретельно вивчає потреби ринку визначеного конкретного турпродукту. В цьому випадку фірма може прагнути до зниження витрат чи проводити політику спеціалізації у виробництві продукту. Але основним для організації, якщо вона проводить стратегію третього виду, є побудова своєї діяльності передусім на аналізі потреб клієнтів конкретного сегмента ринку. Тобто вона повинна враховувати потреби не ринку взагалі, а цілком визначенних, можливо навіть конкретних, споживачів.
На практиці підприємства готельного господарства та туризму можуть одночасно реалізовувати декілька стратегій .Особливо це розповсюджено у великих підприємств у яких є дочірні підприємства чи філії. Підприємство може проводити послідовність у реалізації стратегії, тоді вважають, що фірма реалізує комбіновану стратегію.
Отже, стратегічне планування і управління туристичною фірмою потребує високої кваліфікації менеджерів при вирішенні задач, починаючи від корпоративного рівня і закінчуючи окремими сферами бізнесу. У кожного бізнесу свій потенціал і свої цілі. Тому необхідна класифікація різних напрямків діяльності по потенціалу прибутковості для розробки і реалізації самостійних стратегійі виділення відповідного фінансування кожної з них.
Менеджер, відповідальний за здійснення стратегічного планування і отримання прибутку стає особливо важливою фігурою в умовах загострення конкуренції на ринку туристичних послуг. Стратегічному менеджеру доводиться спільно з маркетологами контролювати більшість факторів, які впливають на рівень прибутку. В сферу його діяльності попадає визначення основних полів конкуренції. Серед яких: промислове поле (діапазон галузей, в яких оперує туристична фірма); поле туристичних продуктів і напрямків діяльності; поле основних ділових навиків і можливостей фірми; поле ринкового сегменту; поле вертикальної інтеграції; а також географічне поле.
Вадливим аспектом діяльності менеджера стає визначення бізнесу в термінах груп споживачів, потреб споживачів і технології. При цьому не треба вимагати одинакової ефективності від всіх сфер бізнесу. Ефективну підтримку менеджерів в прийнятті стратегічних рішень надають графічні і математичні моделі.
Однак неможна забувати, що результати моделювання визначаються перед усім вибраною системою показників.
Особливу увагу повинно бути приділено виявленню, ефективному врахуванню і використанню стратегічних відповідностей між сферами бізнесу, знання ролі яких в забезпечені прибутку туристичної фірми допомагає зменшити невиправдані затрати і вибрати ті сфери її діяльності, які будуть найбільш перспективними.
Необхідність відстеження основних факторів макросередовища, значних елементів мікросередовища, їх вплив на можливості отримання прибутку і утримання конкурентних позицій фірми веде за собою звернення до сучасних інформаційних засобів і технологій. Їх роль особливо важлива при контролі виконання щорічних планів, прибутковості, ефективності, власне стратегічного контролю і аналізі збуту, частки ринку, співвідношення затрат і об’єму продажу, а також при фінансовому і оціночному аналізі. Поряд з контролем за плановими показниками, який здійснюється на основі оцінок по покупцях, а також на базі оцінок по акціонерах, які можуть впливати на діяльність туристичної фірми, потребується контроль прибутковості. Тому фінансовий аналіз в поєднанні з маркетинговим служить базою при перегляді стратегічного підходу до ринку і поведінки фірми на ньому.
З розвитком сучасних засобів комунікації стратегічне управління набуває нові риси і організаційні форми. Постійний доступ до інформації про товари-конкуренти, можливість обмінюватись досвідом, пізнаннями створять передумови для появи нових способів задоволення потреб покупців в туристичних послугах, а значить і більш прогресивних технологій поведінки в світі електронних бізнес-систем. При цьому роль менеджерів зросте і вимоги до них стануть ще більш жорсткими. Так як найменша помилка в прийнятті рішень поведе за собою сукупність помилок в глобальному масштабі.